Вадим Васильович Колесніченко – український політик,агроном та юрист за освітою, у 2006—2014 народний депутат України, до 2014 заступник голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді України.
Фото: youtube.
Народився 21 березня 1958 року в Умані Черкаської області, – повідомляє Вікіпедія.
Життєпис
Батько — Василь Корнійович Колесніченко (1935 р. н.). За словами Вадима Колесніченка, його батько згорів у танку в Білорусії під час Другої Світової війни 1941—1945 років.
Освіта
Уманський сільськогосподарський інститут (1975—1980), вчений агроном; Українська державна юридична академія (1987—1992), юрист.
1975—1976 — робітник стадіону, м. Умань.
З 03.1981 — головний агроном, колгосп «Слава» Володимир-Волинського району Волинської області.
З 01.1982 — 1-й секретар, Володимир-Волинський МК ЛКСМУ.
1982—1984 — служба в армії.
1984—1985 — майстер підрядних робіт ремонтно-будівельного управління, м. Євпаторія.
З 06.1985 — оперуповноважений відділу боротьби з розкраданням соціалістичної власності, УВС м. Ялти Кримської області.
1989 — інструктор, а з 10.1989 — голова контрольної комісії, Ялтинський МК КПУ.
З 03.1992 — юрист у Ялтинській філії «Інтерконтбанку».
1993—1996 — юрист у санаторії «Узбекистан», м. Ялта.
З 02.1996 — юрист, ПП «Улибка», ТОВ «Улибка-ЮБК», ТОВ «Бєлий Лєв».
З 06.2003 — заступник голови з питань ідеології та місцевого самоврядування, Севастопільське міське відділення Партії регіонів.
Політична діяльність
Член Партії Регіонів з квітня 2001. Народний депутат України 5-го скликання 04.2006-11.2007 від Партії регіонів, № 180 в списку. На час виборів: заступник голови з питань ідеології та місцевого самоврядування Севастопольського міського відділу Партії регіонів, член ПР член Комітету з питань правосуддя (з 07.2006), член фракції Партії регіонів (з 05.2006).
Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-12.2012 від Партії регіонів, № 175 в списку. Заступник голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді України Голова підкомітету з питань звільнення суддів та реагування на порушення законодавства у сфері правосуддя Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя. Кандидат юридичних наук, доцент. Заслужений юрист України. Член групи з міжпарламентських зв’язків з Державою Ізраїль, з Французькою Республікою, зАвстрійською Республікою, з Алжирською Народною Демократичною Республікою, з Румунією, з Італійською Республікою, з Федеративною Республікою Німеччина, зКоролівством Бельгія та з Російською Федерацією.
Народний депутат України 7-го скликання з 12.2012, виборчий округ № 225, місто Севастополь, від Партії регіонів. За 43,01 %, 16 суперників. На час виборів: народний депутат України, член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з 12.2012). Член Комітету з питань верховенства права та правосуддя (з 12.2012).
Після військової агресії Росії проти України та анексії Криму мешканець Севастополя Вадим Колесніченко призупинив членство в Партії регіонів і відмовився від депутатського мандата у Верховній Раді України «у зв’язку з тим, що ми знаходимося на території держави РФ». Згодом визнав, що отримав російське громадянство. В окупованому Севастополі Колесніченко очолив місцеву організацію російської партії «РОДИНА»та її список на виборах до Законодавчих зборів Севастополя (російський аналог міської ради), одночасно балотуючись по одному з міських округів, але програв двічі. Партія «РОДИНА» не подолала прохідний бар’єр, а сам Вадим Колесніченко в окрузі з результатом 11,43 % (2303 голоси) програв директору Севастопольської загальноосвітньої школи № 25 Ірині Кравець, котра набрала 56,17 % (11468) голосів виборців.
Політичні амбіції
На виборах весною 2006 р. проходить у Верховну Раду України 5-го скликання за списками партії регіонів. Голова тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з розслідування обставин звільнень і призначень суддів окремих судів загальної юрисдикції та їх голів, генерального прокурора України. Голова підкомітету з питань формування суддівського корпусу Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя. Член групи з міжпарламентських зв’язків з Російською Федерацією. Досить швидко стає однією з найпомітніших фігур у партії регіонів. Один з найпомітніших кримських політиків національного масштабу. Улюблена тема Колесніченко, його головний політичний коник – дебати про статус і становище російської мови. Активно і послідовно захищав інтереси російськомовного населення України. Вніс більше двадцяти законопроектів про захист російської мови. Автор альтернативного доповіді Ради Європи про порушення прав російськомовного населення України. Під час бурхливих подій весни 2007 р. (розпуск парламенту президентом Ющенком) відзначився як польовий командир біло-блакитного майдану р. в Києві.
Психологічний портрет
Завдяки принциповій і активної позиції швидко завоював популярність серед севастопольців. Важливу роль у цьому відіграла й особиста чарівність Колесніченко. Активну роль зіграв в організації Севастопольської молодіжної громадської організації Союз молоді регіонів України.
Родина
Батько — Василь Корнійович Колесніченко (1935); дружина — Лілія Петрівна Македон (1976).
Нагороди
Нагороджений медаллю «Святого Князя Володимира» Української православної церкви Московського Патріархату у 2007 році;
Нагороджений орденом Дружби (Російська Федерація, 2008);
Українське видання «Дзеркало тижня» 7 березня 2009 року опублікував рейтинг найвпізнаваніших спікерів у Верховній Раді України, серед яких, від Партії Регіонів Вадим Колесніченко посів 8 місце;
27 грудня 2009 року за громадську правозахисну діяльність та захист інтересів Української православної церкви Предстоятелем Української православної церкви Блаженним Митрополитом Володимиром нагороджений орденом «Почаевської ікони Пресвятої Богородиці»;
Лауреат премії «Співвітчизник — 2009»;
Нагороджений Пам’ятною відзнакою «За заслуги перед Севастополем» (2008 р.), дипломом та відзнакою «Громадське визнання» (2010 р.), Почесною відзнакою Одеської національної юридичної академії, «Золота Зірка — Честь і Гідність» (2010);
Заслужений юрист України (20 серпня 2010);
Народний депутат України Вадим Колесніченко за дорученням президента Міжнародної асоціації блакитних шоломів Організації Об’єднаних Націй «Солдати світу» Лорана Аттар-Байру 24 жовтня 2011 року в Києві був нагороджений Пам’ятною медаллю миру (фр. — Medaille commemorative de la paix) ООН;
Медаль Пушкіна (Російська Федерація, 9 лютого 2013) — за великий внесок у збереження та популяризацію російської мови та культури за кордоном;
Нагороджений Хрестом пам’яті жертв геноциду ОУН-УПА, яку вручив голова кресового патріотичного руху Польщі.
