У Південній Кореї та Бразилії жінки вперше стали президентами у 2010-х роках. Нажаль, управління державою закінчилося для них звинуваченнями в корупції та імпічментом.
Соціологічні дослідження показують, що наступним президентом України може стати жінка. До речі, вперше в історії нашої держави. Щоправда, січневі прогнози не такі оптимістичні, як грудневі, але хто знає, якими будуть результати замірів суспільної думки вже цього місяця.
Юлію Тимошенко часто порівнюють з колишнім прем’єр-міністром Великобританії Маргарет Тетчер. Аналогія, якщо чесно, так собі. По-перше, від прем’єрства Тетчер минуло вже 30 років, світові тенденції і виклики стали іншими. По-друге, якщо Тетчер зменшувала роль держави в економіці, то Тимошенко пропонує боротися з бідністю не за рахунок приватної ініціативи, а завдяки посиленню впливу держави на ту ж таки приватну ініціативу.
Але давайте відволічемося від Тетчер і Тимошенко. Бо далі мова піде не про них, а про такі далекі країни як Бразилія і Південна Корея. А якщо бути точнішими, про колишніх президентів цих держав.
У 2010-х роках президентами Південної Кореї і Бразилії вперше стали жінки. ІНФОРМАТОР нагадує, яким було їхнє президентство і чим воно закінчилося.
Як Сенат Бразилії усунув від влади Ділму Русеф
1 січня 2011 року на пост президента Бразилії вперше зійшла жінка. Очолити державу Ділмі Русеф вдалося завдяки активній підтримці на той час чинного президента Луіса Сілви. Через кілька років саме він став однією з причин відставки Русеф.
У першому турі президентських виборів, що пройшов 3 жовтня 2010 року, Ділма набрала більше 47,5 мільйонів (46,9%) голосів і вийшла до другого туру, де їй протистояв кандидат правоцентристської соціал-демократичної партії Жозе Серра. У другому турі Русеф набрала 56% голосів і стала першою в історії країни жінкою-президентом.
Через чотири роки Русеф знову очолила Бразилію. У першому турі Ділма набрала 41,6% голосів. У другому турі, де її суперником був кандидат соціал-демократичної партії Аесіо Невес, вона перемогла з результатом 51,6% голосів і залишилася президентом на другий термін.
В тому ж таки 2014 році правоохоронні органи Бразилії почали масштабне розслідування, яке торкнулося представників ряду високопосадовців. Сторона звинувачення заявила, що після приходу до влади Сілви була організована корупційна схема, в рамках якої будівельні компанії отримували підряди на великі проекти для нафтової компанії Petrobras, сплачуючи «відкати» її топ-менеджерам і перераховуючи гроші правлячій Партії трудящих. Поліція назвала Сілву одним з головних вигодонабувачів цієї корупційної схеми. Розслідування привело на лаву підсудних багатьох керівників будівельних компаній, топ-менеджерів Petrobras і політиків. Скандал торкнувся і Ділму Русеф, оскільки у 2003-2010 роках вона займала пост голови ради директорів Petrobras.
У вересні 2015 року опозиція висунула Русеф нові звинувачення, пов’язанні з порушенням податкового законодавства і фінансовими махінаціями з державними коштами. Через три місяці опозиційні партії запустили процедуру імпічменту Ділми Русеф. Приводом для початку процедури відсторонення президента від влади були названі звинувачення в злочинних діях при виконанні обов’язків глави держави, включно з помилками в управлінні і покриттям розкрадання державних коштів, а також звинувачення в порушенні 5 і 6 пунктів 85-ї статті Конституції Бразилії і порушенні 36-ї статті Закону про фіскальну відповідальність.
17 квітня 2016 року понад дві третини депутатів нижньої палати Національного конгресу Бразилії проголосували за процедуру імпічменту Русеф. Питання імпічменту поступило на розгляд Федерального Сенату. 12 травня Сенат проголосував за оголошення імпічменту, Русеф відсторонили від посади на 180 днів.
Пізніше Сенат знову розглянув питання на спеціальному засіданні під головуванням голови Верховного суду. У серпні 2016 року Спеціальна комісія Сенату прийняла рішення про імпічмент і передала його на затвердження пленуму Сенату.
31 серпня 2016 року рішенням Сенату Бразилії Ділма Русеф була остаточно усунена з посади президента. Русел не понесла жодної кримінальної відповідальності. Крім того, Сенат дозволив їй знову займати державні пости.
Пак Кин Хє: від президентства до тюрми
На відміну від Ділми Русеф, першій жінці-президенту Південної Кореї Пак Кин Хє пощастило менше: після того, як стало відомо про її корупційну діяльність, вона не лише позбулася президентського поста, а й потрапила за грати.
Шлях до президентства для Пак Хє розпочався з парламентських виборах у 2012 році, коли завдяки їй партія «Сенукі» здобула переконливу перемогу (152 із 300 місць в парламенті). Це сприяло зміцненню позицій Пак Хє всередині партії як потенційного кандидата на президентський пост.
Того ж року Хє переконливо виграла відбір кандидата в президенти від партії «Сенурі», отримавши 83,97% голосів.
На президентських виборах, які пройшли 19 грудня 2012 року, Пак Кин Хє набрала 51,55% голосів виборців і стала першою в історії Південної Кореї жінкою-президентом. А 25 лютого 2013 року вона офіційно приступила до виконання президентських обов’язків.
В кінці жовтня 2016 року південнокорейські ЗМІ опублікували матеріали, в яких президент країни звинувачувалася в зловживанні владою, а її близька подруга Чхве Сун Сіль – у впливі на главу держави при прийнятті ряду політичних рішень. Як стверджувала преса, президент дозволила своїй подрузі втручатися в державні справи, а та, в свою чергу, змушувала ряд компаній перераховувати мільйони доларів в контрольовані нею фонди.
Вже 25 жовтня глава країни виступила з вибаченнями за звернення до своєї подруги за порадами і за те, що дозволяла Чхве Сун Сіль вносити правки в тексти президентських виступів. Через день поліція почала проводити обшуки в фондах, підконтрольних соратниці Пак Хє. Ще через кілька днів, 3 листопада Чхве Сіль була заарештована.
Після арешту подруги Хє почалися обшуки в офісі компанії Samsung, яку підозрювали в передачі майже $20 мільйонів на рахунки, підконтрольні подрузі президента.
У відповідь на обшуки і арешт Сіль опозиція розпочала процедуру імпічменту Пак Кин Хє. Голосування за відставку президента Південної Кореї відбулося 9 грудня 2016 року. У цей день 234 з 300 депутатів парламенту підтримали імпічмент Пак Кин Хє. Через три місяці, 10 березня 2017 року Конституційний суд Південної Кореї підтвердив рішення депутатів і звільнив Пак Хє з посади президента.
Але на цьому все не закінчилося. 27 березня південнокорейська прокуратура запросила ордер на арешт Пак Кин Хє, а через три дні, коли запит був задоволений, екс-президента заарештували. Її звинуватили в корупції, зловживанні владою, незаконному тиску на бізнес і розголошенні державних таємниць.
Судовий процес над Пак Кин Хє тривав рік і 6 квітня 2018 року Центральна окружний суд Сеула засудив екс-президента до 24 років в’язниці і штрафу в розмірі $16,8 мільйонів.
Через три місяці суд визнав Пак Хє винною в розтраті державних коштів і втручанні в парламентські вибори 2016 року, засудивши її до ще восьми років позбавлення волі.
Загальний термін ув’язнення екс-президента Південної Кореї склав 32 роки. Але у серпні 2018 року апеляційний суд Сеула змінив покарання для Пак Кин Хє до 25 років в’язниці і $17,8 мільйонів штрафу.
Замість висновків
Ми ні в якому разі не натякаємо, що у випадку перемоги на президентських виборах Юлія Тимошенко може повторити шлях Ділми Русел чи Пак Кин Хє. Тим більше, що лідер «Батьківщини» вже двічі опинялася за гратами через звинувачення в економічних злочинах. А тому навряд чи Тимошенко буде повторювати власні помилки.
Нагадаємо, у Дрогобичі Юлію Тимошенко підтримували більше тисячі осіб звезеної «масовки».
