Табачник Дмитро Володимирович

Дмитро Володимирович Табачник – український політичний і державний діяч, історик, публіцист.

photo_originals

Фото: bankruptcy.

Народився 26 листопада 1963 року у місті Києві, – Вікіпедія.

Біографія

Закінчив Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. За фахом історик.

Працював копіювальником, реставратором Центрального державного архіву кінофонофотодокументів, молодшим науковим співробітником Інституту історії України АНУ, завідувачем відділу Київського міськкому комсомолу.

У 1990-1994 рр. – депутат Київради.

У 1994-1996 рр. – глава Адміністрації Президента України.

У 2002-2005 і 2006-2007 рр. – Віце-прем’єр-міністр України.

У 2007-2010 рр. – народний депутат, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти.

Депутат Верховної Ради III, IV, V, VI скликань.

У 2010 р. – Міністр освіти і науки України.

9 грудня 2010 року Указом Президента України призначений на посаду Міністра освіти і науки, молоді та спорту України.

3 грудня 2012 року звільнений з посади Міністра освіти і науки, молоді та спорту України у зв’язку з обранням народним депутатом України.

24 грудня 2012 року Указом Президента України № 745/2012 повторно призначений Міністром освіти і науки, молоді та спорту України.

28 лютого 2013-го президент Віктор Янукович реорганізував Міністерство освіти і науки, молоді та спорту і Державної служби молоді та спорту, створивши Міністерство освіти і науки та Міністерства молоді і спорту. Главою Міністерства освіти і науки був призначений Дмитро Табачник.

Міністр освіти і науки, молоді та спорту України

Після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах Табачник 11 березня 2010 року призначений міністром освіти та науки України в уряд Миколи Азарова. За даними «Української правди» для отримання цієї посади Дмитро Табачник використав всі свої зв’язки: з проханням про його призначення до Віктора Януковича звертались, Леонід Кучма, митрополитУПЦ МП Володимир, і Москва. Вже наступного дня у Верховній Раді було зареєстровано проект постанови по звільнення Дмитра Табачника з посади міністра освіти і науки України, у Львові почався збір підписів за звільнення міністра, а у Тернополі розпочалася всеукраїнська кампанія «Табачник, пішов геть!». Івано-Франківська, Тернопільська, Львівська,Рівненська і Волинська обласні ради, Сумська міськрада прийняли заяви із закликом до звільнення Табачника. Протеректори харківських і деяких київських ВНЗ виступили зі зверненням на підтримку Табачника на посаді міністра.

Перебуваючи на посаді міністра освіти і науки Дмитро Табачник здійснив ряд гучних й контроверсійних заяв і кроків спрямованих проти надмірної, на його думку, українізації освітньої та деяких інших гуманітарних галузей України. Так під час свого візиту до Москви 6 квітня 2010 в інтерв’ю він заявив про те що найбільшим досягненням України є абсолютний білінгвізма «у Донецькій області — приблизно 25-26 відсотків дітей навчаються в російських школах, і приблизно 74-75 відсотків у Донецькій області і в місті Донецьку навчаються українською мовою.» Хоча за статистичними даними 2005 року в Донецькій області формально українською навчалось 29,5% школярів.

22 квітня Табачник оголосив про підписання наказу, яким передбачається дозволити ВНЗ набирати і навчати іноземців, окрім української, також іноземними мовами. Таке рішення він аргументував тим, що 1 вересня 2009 вперше кількість іноземних студентів скоротилася майже на чверть. Проте відповідно до даних статистикиміністерства освіти і науки наведених народним депутатом Іваном Стойком в Україні спостерігається щорічне збільшення числа студентів з інших країн. В 2005-06 навчальному році їх нараховувалося 35 тис., у 2007-08 — 42 тис., протягом 2008-09 — 43 тис., а в 2009-10 навчальному році було зараховано 44 тисячі іноземців.

З перебуванням Дмитра Табачника на посаді міністра у 2010—2014 роках пов’язують низку скандалів. Зокрема, міністр та його відомство з 2010 року подавали або сприяли прийняттю законопроектів «Про вищу освіту». Проти прийняття цих документів активно виступала громадськість, зокрема у рамках кампанії «Проти деградації освіти». Окрім того, з чиновником пов’язують появу так званих «покемонів» — студентів і псевдостудентів, підконтрольних Табачнику або разово проплачених за гроші, які відстоюють позицію міністерства на противагу протестувальникам. Вперше таке явище було зафіксоване на у день всеукраїнської акції 25 травня 2011 року.

Очолюючи атестаційну комісію міністерства, Табачник 17 червня 2010 року підписав лист про присвоєння офіційно підозрюваному в аферизмі Андрію Слюсарчуку звання професора кафедри нейрохірургії, а 27 травня 2011 року особисто підписав листа-довідку Татарину Б., заступникові прокурора Львівської області, у якій стверджував, що «Слюсарчук навчався у Російському державному медуніверситеті з 1985 по 1991 рік».

31 травня 2011 в інтерв’ю радіо «Ехо Москви» Табачник заявив, що «знання російської літератури є однією з обов’язкових і невід’ємних ознак будь-якої цивілізованої й освіченої людини».

25 травня Табачник у Донецьку заявив, що систему середньої освіти очікує серйозна реформа. Зокрема, скорочення кількості шкіл у сільській місцевості. Таке рішення зустріло критику зі сторони опозиційних сил, які стверджують, що така реформа значно скоротить сільське населення України.

22 вересня 2011 року Дмитро Табачник отримав ляпаса квітами від студентки Києво-Могилянської Академії Дарини Степаненко, що входить до «Братства святого Лукки». За її словами з записаного нею відеозвернення, так вона «виразила свою „подяку“ Дмитру Табачнику за його антиукраїнську діяльність на посаді міністра освіти і науки й за нищення системи української освіти». Ця подія відбулася під час саміту міністрів освіти СНД, які мали можливість спостерігати за інцидентом. За словами депутата від НУНС Андрія Парубія, правоохоронці трактують цей вчинок дівчини, як дрібне хуліганство. Пізніше студентку відпустили з відділку з огляду на її неповноліття та під особисте поручительство Андрія Парубія. З приводу цього інциденту депутат від Партії Регіонів Вадим Колесніченко заявив, що, за його інформацією, Дарина Степаненко раніше брала участь в акціях проти ветеранів, що, втім, лишилося не підтвердженим фактами. Разом із тим, Президент Києво-Могилянської Академії Сергій Квіт заявив на своє переконання, що на вчинок з букетом квітів студентка Дарина Степаненко не була вповноважена жодною студентською організацією університету. Проте ніяких претензій особисто до студентки він не має й висловив лише жалкування, що Києво-Могилянська Академія опинилася в центрі цієї події.

Скорочення вищих навчальних закладів

Кількість вищих навчальних закладів України треба значно скоротити, вважає міністр освіти і науки, молоді і спорту Дмитро Табачник. «Не може крамниця по торгівлі освітніми послугами, що має декілька сотень чоловік (студентів), іменуватися університетом», — сказав Табачник. За даними міністра, в Україні більше університетів, «чим в Італії, Франції, Німеччині, Польщі і Бельгії разом узятих». «Це при тому, що у нас — 45 мільйонів населення, а в перерахованих країнах — більше чверті мільярда», — сказав Табачник.

Скорочення предметів в 11-х класах

Міністр науки і освіти, молоді і спорту України Дмитро Табачник виступає за скорочення кількості предметів в 11-х класах. За словами міністра, сьогодні в 11-х класах налічується від 11 до 18 предметів, а в ліцеях і гімназіях, з відома педколективу і батьків, додається ще 2-3 предмети. «Кількість предметів в одинадцятих класах потрібно скоротити до 8-9, як це зроблено в європейських країнах і робитиметься на пострадянському просторі. Це вже вводиться в Росії, де з першого вересня переходять на 8 предметів», — сказав Дмитро Табачник. За його словами, це реформування, зокрема, допоможе дитині, яка має схильність до літератури, не позіхати на уроках фізики і математики.

Українофобія

Не визнає українців народом в сучасному розумінні: більшу частину з них він називає «малоросами» — складовою частиноюросійського народу («єдиної великої російської нації»), жителів Галичини він не відносить до українців, вважаючи їх ворогами народу «великоросів», «малоросів» і «білорусів», що «повинні покинути якщо не Україну, то у всякому разі її владні структури». Низка громадських та політичних організацій такі погляди розцінюють як українофобські, заявляють, що його дії спрямовані на приниження українців та української мови і вважають, що він проводить системну антиукраїнську діяльність та виступає у ролі реалізатора волі Кремля. Окремі політики вважають, що відверту, неприховану ненависть одіозного Табачника до всього українського інакше, як знущанням над народом, назвати не можна. Юлія Тимошенко вважає, що українофобні прояви Табачника, «єдиною заслугою якого є несамовита і незбагненна ненависть до всього українського», ображають “не тільки Західну Україну, не лише галичан, але всіх тих, хто пишається тим, що він українець, цілі покоління борців за свободу та незалежність, всю українську історію та культуру. Дмитро Павличко вважає що «українофоб Табачник є людиною з прихованою філософськи обумовленою ненавистю до всього українського». Валентин Наливайченко заявив, що «міністр-українофоб» Табачник разом з «іншими українофобами на державних посадах, за кошти українських громадян, ведуть політику, яка шкодить національній єдності та незалежності України: витісняють українську мову із освіти, теле- та радіоефіру, закривають україномовні школи, фальсифікують історію, протиставляючи українців між собою».

Доктор філософії Євген Сверстюк називає Табачника «ксенофобом». Такої ж думки дотримується В.Шкляр, який стверджує, що«ксенофобія в Україні культивується владою на державному рівні, адже посаду міністра освіти й науки обіймає відвертий ксенофоб Табачник». Л.Григорович вважає що українофобія Табачника реалізується у дуже різноманітних проявах, в тому числі, у провокації ксенофобії. Вона запевняє, що Табачник «завжди дуже затято і несамовито виступав проти всього того, що називається справжня культура українського народу». Григорович наголошує, що «весь український народ добре знає, що пан Табачник є українофоб, який докладатиме усіх зусиль, аби загальмувати наш національний поступ, культурний поступ і з великою радістю заплямувати репутацію країни, бо мовляв у нас якась ксенофобія».

У книжці «Прокислі „щі“ від Табачника. Галичанофобія — отруйне вістря українофобії» академик Іван Дзюба доводить, що ненависть Дмитра Табачника до України вибіркова, академік її характеризує як «галичанофобія». І.Дзюба вважає, що в «галіційстві» яскраво й вичерпно проявляється те власне українське, чого так не любить пан Табачник, і тому галичанофобію Табачника він ототожнює з українофобію. І.Дзюба стверджує, чого пан Табачник терпіти не може в «галіційстві», — це саме і є, власне, національно українське. Академік вважає проявом галичанофобії «думку Табачника та його керівників-регіоналів» про те, що південно-східні українці, які вважають рідною спільну російсько-українську культуру, і ті, хто вітає відкриття пам’ятників СС «Галичині» не є представниками єдиної нації. Вчений В.Панченко також зауважує, що писання Дмитра Табачника буквально переповнені лютою галичанофобією. У ЗМІ Табачника інколи називають «міністром-українфобом», подекуди його іменують «відомим» або «відвертим» українофобом.

Шеф-редактор польського видання Gazeta Wyborcza Адам Міхнік прочитавши одну з книг Табачника, заявив: «Що можна подумати про Україну як державу, якщо міністр чинного уряду може собі дозволити написати книгу, що просто таки палає ненавистю до власної країни». За його словами, якби автором даної роботи був поляк, то можна було б сказати, що він «сказився від ненависті до українського народу».

За керівництва Табачника в Міністерстві освіти та науки розробили новий навчальний план для 5-9 класів середньої школи, який передбачає скорочення годин на вивчення української мови та літератури і скасування окремого предмету «Історія України».

Під час опитування в серпні 2011 р. агентством УНІАН експертів з українофобії щодо п’ятірки найактивніших українофобів часів Незалежності, В’ячеслав Брюховецький, Юрій Андрухович, Брати Капранови та Олександр Палій включили до цієї п’ятірки Табачника.

Захоплення та особисте життя

Володіє англійською мовою. Захоплюється театром, полюванням, колекціонує живопис та холодну зброю.

Дружина — актриса Національного театру російської драми імені Лесі Українки Тетяна Назарова.

Брат — Михайло Табачник — президент корпорації «ТіКо».

Майновий стан

Згідно із оприлюдненою декларацією Дмитра Табачника про доходи: доходи в 2012 році склали 2,7 млн грн., на банківських рахунках знаходиться — 9,5 млн грн. У власності міністра — квартира 125 кв. метрів, будинок 559 кв.м, а також земельна ділянка в Київській області площею 6960 кв.м.