Мамчур Юлій Валерійович

Юлій Валерійович Мамчур – український військовий льотчик 1-го класу, полковник Повітряних Сил ЗС України, командир 204-ї бригади тактичної авіації.

FILE - In this Tuesday, March 4, 2014 file photo, Air Force Col. Yuliy Mamchur, commander of the Ukrainian Belbek Air Base, leads his men to the base outside Sevastopol, Ukraine. The day after Crimeans voted to leave Ukraine and join Russia, a man in a black raincoat turned up at the gate of the Belbek Air Base to demand that the Ukrainian forces holed up inside surrender to Russia. The Ukrainian commander of the base came out proudly wearing his visor cap decorated with gold wings - and refused. Having withstood five days of sustained intimidation and pressure to defect from his captors, Mamchur now awaits a hero’s welcome in the capital, Kiev. (AP Photo/Ivan Sekretarev, File)

Фото: alchetron.

Народився 15 серпня 1971 року у м. Умань Черкаської області, – повідомляє Вікіпедія.

Життєпис

Юлій Мамчур служив у Озерненському гарнізоні. На початку 2013 року льотчика 1-го класу полковника Мамчура було призначено на посаду командира Севастопольської бригади тактичної авіації Повітряного командування «Південь». На той час його загальний наліт становив понад 900 годин.

3 березня 2014 року під час російсько-українського конфлікту на півострові Крим глава медіа-центру Міноборони в КримуВладислав Селезньов навів його слова: «Особовий склад бригади тактичної авіації в Бельбеку вірний народу України й Військовій присязі, зі зброєю в руках готовий до захисту територіальної цілісності України». Ця заява з’явилася після ультиматуму «невідомих» військових, що носили російську амуніцію, з вимогою до українських військових перейти на їхню сторону до 16 годин 3 березня.

4 березня українські військові провели «психологічну атаку» — без зброї, під бойовим стягом Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна та Державним прапором України, співаючи гімн України, вони рушили в бік озброєних вояків, що блокували прохід до військової частини, при цьому «невідомі формування» стріляли біля ніг українських льотчиків та у повітря. В результаті переговорів протягом дня частину вдалося частково перебрати під український контроль.

12 березня на захопленій російськими спецпідрозділами території аеродрому Бельбек (військова частина А-4515) сталася пожежа, загасила її українська пожежна команда. Сайт військової частини А-4515: «Дзвінка від „марсіан“ з цього приводу не надходило. У напрямку пожежі в терміновому порядку було відправлено пожежну машину у супроводі командира бригади Юлія Мамчура. За годину до цих подій було відключення електроживлення на території адміністративних будівель частини».

22 березня 2014 року, не отримавши підтримку Збройних сил України, 204-та бригада тактичної авіації на чолі з Ю. В. Мамчуром самостійно здійснювала оборону військової частини А-4515. У зв’язку з не рівним співвідношенням бойових сил та бездіяльністю керівництва міністерства оборони України на чолі з І. Й. Тенюхом, військова частина А-4515 була захоплена російськими окупаційними військами та невідомими озброєними особами. Особовий склад 204-ї бригади тактичної авіації був вимушений покинути військову частину. За повідомленнями ЗМІ, після штурму військової частини полковника Юлія Мамчура було викрадено російськими військовими. У повідомленні на офіційному сайті військової частини А-4515, командира Мамчура «насильно викликали на переговори в штаб ЧФ РФ». Командир встиг зателефонувати дружині і повідомити про те, що його захопили. За словами Лариси Мамчур, дружини полковника, її чоловіка повезли до севастопольської військової в’язниці. Разом з тим, підлеглі Мамчура заявили, що не залишать захоплену російськими військами базу, доки Мамчур не повернеться.

26 березня 2014 року полковник Мамчур разом з 5 іншими захопленими українськими офіцерами у супроводі російських автоматників залишив територію Криму. Після повернення з полону полковник повідомив, що його 3,5 доби утримували в одиночній камері, здійснювали психологічний тиск, намагаючись переконати перейти на сторону російської армії.

Того ж дня в.о. Президента України Турчинов заявив, що всі звільнені з полону офіцери, «які проявили стійкість і мужність» будуть нагороджені і підвищені по службі.

Після передислокації з Криму військова частина Юлія Мамчура перебазувалася до Миколаєва.

Одружений. Дружина Лариса. Має доньку Дарину та онуку.

10 листопада 2014 ЦВК України за результатами позачергових виборів до Верховної ради 2014 року оголосила Юлія Мамчура обраним народним депутатом України за списком блоку Петра Порошенка (№ 6 у списку).

Нагороди

Орден Богдана Хмельницького III ст. (21 серпня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов’язку;

Іменна вогнепальна зброя (3 вересня 2015) — за значний особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, багаторічну бездоганну службу, зразкове виконання військового обов’язку та виявлені при цьому честь і доблесть;

Медаль «15 років Збройним Силам України»;

Медаль «За сумлінну службу» I ст.;

Медаль «За сумлінну службу» II ст.;

Пам’ятний знак «За воїнську доблесть» (2014);

11 квітня 2014 року у Вінниці нагороджений відзнакою міського голови «За честь і мужність». Почесну нагороду та грошову премію до неї вручено його доньці Дарині Мамчур.