Тягнибок Олег Ярославович

Тягнибок Олег Ярославович – лідер ВО Свобода, голова фракції ВО “Свобода” у Верховній Раді VII скликання.

5505402

Фото: focus

Тягнибок Олег Ярославович народився 7 листопада 1968 року у місті Львів — український політик, голова політичної партії Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Народний депутат України ІІІ, IV та VII скликань (1998–2006, з 2012), кандидат на посаду Президента України на виборах 2010 та 2014 років. Старший брат Андрія Тягнибока, – повідомляє Вікіпедія.

Освіта

1975–1985 — Львівська спеціалізована загальноосвітня школа № 8. Отримав  атестат про закінчення повної загальної середньої освіти.

1985–1993 — лікувальний факультет Львівського державного медичного інституту. Отримав диплом бакалавра про закінчення вищої освіти за спеціальністю лікар-хірург.

1995–1999 — спецправничий факультет Львівського державного університету ім. І. Франка. Отримав диплом бакалавра про закінчення вищої освіти за спеціальністю юрист.

Політичні погляди

Основною політичною ідеологією Тягнибока є український націоналізм. Праця Ярослава Стецька «Дві революції» була взята за ідеологічну основу для розвитку програми партії «Свобода» і Тягнибок вважає його натхненником своєї ідеологічної ідентичності. Згідно з тезами в цьому творі, найвищою цінністю для українського націоналіста є ідея нації, a інтерес нації і безкомпромісна боротьба та жертовна праця задля добра і величі рідного народу є обов’язком кожного українця. «Українська Самостійна Соборна Держава» на своїх етнічних теренах є запорукою миру та стабільності в регіоні і для міжнародного співжиття, а також передумовою збереження і розвитку всіх духовних і фізичних сил української нації.

Будучи прихильником українського націоналізму, Тягнибок не вважає, що всі в Україні повинні бути націоналістами, i підтверджує, що має ідеологічних противників з «представників так званої лівацької інтелігенції». Керується планом дій в «Програмі захисту українців», але вважає, що «… все, що стосується політики й націоналізму, то в Україні є багато різних націоналістичних угруповань, радикальніших, ніж Свобода».

Послідовно виступає із засудженням сталінізму та комунізму і вважає період України в СРСР — «московсько-большевицьким окупаційним режимом», а червоний прапор — прапором «Голодомору-геноциду, терору і поневолення України: саме під цим прапором здійснено найтяжчі злочини проти української Нації». Вважає героєм українського націоналіста Степана Бандеру: «Я є українським націоналістом, для мене Бандера з великої букви Герой»; «Вороги України не могли подолати Бандеру живого, вони бояться його й мертвого. Адже Бандера для мільйонів українців, попри недолугі і нікчемні рішення судів, був і залишається українським Героєм».

Програма, якою керується Тягнибок, викликає дискусії чи заперечення в Україні певними політичними силами, а його висловлювання щодо відновлення ядерного статусу України та повернення смертної кари критикуються. Тягнибок ще до початку конфліктів в Криму пропонував позбавити Крим його автономного статусу, і вважав, що вся Росія «хвора на імперський синдром».

Активно виступає проти децентралізації. 1 вересня 2015 року зібрав мітинг біля стін Верховної Ради. Після голосування за децентралізацію в першому читанні разом з іншими однопарційцями брав активну участь у кривавій бійці, під час якої постраждали 131 правоохоронці, ще один загинув. 2 вересня суд заарештував на два місяці без права застави бійця добровольчого батальйону «Січ», який складається з членів ВО «Свобода» І. Гоменюка – головного підозрюваного у вбивстві правоохоронця та ще 4 активних учасників заворушень під Верховною Радою. Самого Тягнибока було викликано на допит в МВС.

Політична діяльність

У 1998 році Олег Ярославович перший раз балотувався на виборах народних депутатів України, виступаючи як представник виборчого блоку “Менше слів” (№7 у списку). Блок вибори програв, проте Олег Тягнибок, який балотувався за одномандатним округом на Львівщині (Буський виборчий округ №120), здобув перемогу, ставши народним депутатом Верховної Ради України третього скликання. У парламенті він увійшов до складу фракції Народного Руху України, лідером якого був В’ячеслав Чорновіл. Він був членом комітету Верховної Ради з питань бюджету. У квітні того ж 1998 року він був обраний головою київської міської організації СНПУ і займав цей пост до 2003 року.

У той же період Тягнибок отримав другу вищу освіту і в 1999 році захистив диплом за спеціальністю “правознавство” на юридичному факультеті Львівського національного університету імені І. Франка.

У 2002 році Тягнибок в тому ж мажоритарному окрузі у Львові був повторно обраний депутатом Верховної Ради України. На цей раз він висувався від виборчого Блоку Віктора Ющенка “Наша Україна”, але тільки в якості одномандатника. Ставши депутатом, він увійшов у фракцію “Наша Україна” і знову став членом парламентського комітету з питань бюджету.
В лютому 2004 року на IX з’їзді СНПУ було затверджено нову назву партії – Всеукраїнське об’єднання (ВО) “Свобода” – і відмова від застосовувалася раніше символіки, “асоціюється з німецькими нацистами”. Тоді ж Олег Тягнибок був обраний її головою. У 2004 році розгорівся скандал через промові політика, виголошеній на горі Яворина. Вона була присвячена пам’яті бійців Української повстанської армії (УПА), які, за словами Тягнибока, “боролися з москалями, боролися з німцями, боролися з жидвою і іншою нечистю, яка хотіла забрати в нас нашу Українську Державу”. Після того, як подробиці цього виступу стали надбанням громадськості, Віктор Ющенко заявив про виключення депутата Тягнибока з фракції “Наша Україна”. Повідомлялося також, що на лідера “Свободи” було заведено кримінальну справу “про розпалювання ворожнечі”, проте до суду не дійшло.

Очолювана Тягнибоком “Свобода” брала участь у виборах до Верховної Ради України у 2006 та 2007 роках, проте в обох випадках виступила невдало. Невдалою виявилася і спроба самого Тягнибока, знову став у 2006 році депутатом Львівської обласної ради.

У квітні 2008 року “Свобода” висувала Тягнибока кандидатом на пост мера Києва. Він виступав під гаслом “Стольному граду – українську владу”. Однак і ці вибори Тягнибок програв, зайнявши передостаннє місце (крісло мера зберіг за собою Леонід Черновецький).

Разом з тим, починаючи з 2006 року, “Свободі” вдалося досягти певних успіхів на виборах в регіональні органи влади. Її представники з’явилися в Львівській обласній і міській радах та у Тернопільській міській раді. У березні 2009 року очолювана Тягнибоком політичне об’єднання взяло участь у виборах депутатів Тернопільської обласної ради і зуміло перемогти, набравши 34,69 відсотка голосів виборців і отримавши 50 зі 120 депутатських мандатів.

Зв’язки Адміністрацією Януковича

Починаючи з зими 2010 року Тягнибока постійно і регулярно помічали в районі Банковій.

Тарас Боднар: “Когда Тягнибок делает какие антисемитские заявления, то стоит только посмотреть на символ партии – три сложенных пальца, которые согласно еврейскому Талмуду являются символом иудейского семисвечника. Кстати, автором этого партийного знака является Левко Мартынюк, один из заместителей Тягнибока по пиару. В интернете можно найти его фото и увидеть, что по внешности он идентичен с известным Львом Троцким-Бронштейном, да так, что и не отличишь. Когда Тягнибок выступает против секс-меньшинств, то в центральный комитет входит человек, даже с неукраинской фамилией, который в действительности является представителем гей-сообщества и даже того не скрывает. Когда Тягнибок заявляет, что в партии не могут быть люди, которые в советские времена работали на ответственных должностях в Комсомоле, то достаточно открыть партийные списки «Свободы» и найдете там многих людей с комсомольским прошлым. Все это антисемитизм, гомофобия – это провокации. А провокации – это методы работы спецслужб. Вот только спецслужб каких стран – надо поинтересоваться… в Заболотове представители «Свободы» забросали яйцами памятник польской графини Потоцкой. Что это было? Это была сознательная провокация. Они знали, что в польском сейме через 10 дней должны были проходить слушания, инициированные Народной крестьянской партией Польши, о геноциде поляков на Волыни. Польские парламентарии потребовали от Украины компенсаций. Затем этот вопрос был направлен на рассмотрение в Европарламент. Так вот, провокация с тем памятником подлила только масла в огонь. А кому это было выгодно – полякам и россиянам”.

Цікаві факти

Під час інтерв’ю Радіо «Свобода», опублікованого 26 квітня 2009 року, журналіст Роман Скрипін повідомив Тягнибока про те, що в російськомовному розділі Вікіпедії в статті про нього його зарахували до сексуальних меншин (в результаті вандалізму, який відкотили), і про нього є розділ, присвячений «ксенофобським висловлюванням». Тягнибок назвав це провокацією і сказав: «Оскільки це російська версія, я не дивуюся цьому». Він також відповів, що його партія звернеться з цього приводу до Вікіпедії, поскаржився, що з інтернет-виданнями боротися дуже складно, його партія вже пробувала пару раз судитися, але це безперспективно.

Відзнаки

Орден Австрійського товариства ім. Альберта Швайцера «За активну участь у гуманітарних проектах, спрямованих на допомогу дітям, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»;

Золотий хрест за заслуги перед Україною від ветеранів дивізії СС «Галичина» (2010);

Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня від Української православної церкви Київського патріархату з формулюванням «За заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження Помісної Української Православної Церкви» (2010);

«Особа року» за версією журналу «Кореспондент» (2012);

Отримав відзнаку Благодійного фонду «Українсько-японська дружба і співробітництво». Церемонія вручення відбулася 21 березня 2013 року. Відзнаку вручив особисто Йошіхіко Окабе — доцент Кобе Гакуін Університету, націоналіст-патріот та українознавець.

Родина

Дружина політика Ольгалікарепідеміолог. Подружжя виховує двох доньок – ЯринуМарію (1992 р. н.) і ДаринуБогдану (1995 р. н.) – та сина Гордія (1997 р. н.);

Прапрадід по матері: Михайло Цегельський — священик;

Прадід по матері: Ігнатій Цегельський — священик;

Дід по матері: Артемій Цегельський — священик;

Бабця по матері: Марта Цегельська;

Мати: Тягнибок Богданна Артемівна — медик, співвласниця ТОВ «Аптека матері і дитини» (АМІД);

Батько: Тягнибок Ярослав Васильович — майстер спорту СРСР, кандидат медичних наук, лікар збірної СРСР з боксу.