Процес переходу парафій з Української православної церкви Московського патріархату до помісної Православної церкви України відбувається повільно тому, що його стримують священики, які часто «зв’язані круговою порукою», – вважає священик Андрій Закидальський.
Протоієрей Андрій Закидальський – очільник Маневицького деканату (підрозділу Волинської єпархії УПЦ КП, який охоплює Маневицький район). Нещодавно на території цього району у селі Красноволя громада заявила, що хоче, аби їхній храм вийшов з підпорядкування УПЦ МП і перейшов до новоствореної ПЦУ. Священик села – проти такого переходу, – повідомляє Перший.ком.
Андрій Закидальський пояснив, що подальші дії щодо переходу красноволівської громади у нову церкву будуть робитися уже після офіційного вручення Томосу (документу, який засвідчує автокефальність ПЦУ). «Люди по суті вже визначилися. Залишаються юридичні формальності відносно перереєстрації громади» – зазначив декан Маневицького району.
Він повідомив, що у Маневицькому районі є не одна громада, яка хоче вийти з УПЦ МП. Втім, процес гальмує позиція священиків.
Про пастиря і «овець»
Протоієрей Андрій Закидальський пояснює:
«Є роль і місія пастиря. Пастир повинен йти попереду, повинен бути поводирем духу. А часто у наших селах складається так, що вся паства давно все зрозуміла, і тільки проти – один священик. Є парафії, де всі люди пояснюють , розжовують, наводять історичні аргументи, а священик: «ні і все».
В українській культурі часто пастир – це той, хто «гонить отару», тобто «йде позаду», сам вирішує, що для пастви краще. А в культурі євангельській пастир – це той, хто йде попереду. І «вівці» чують голос свого пастиря, і йдуть за ним. Хотілося б, щоб і у нас так було.
Можливо більша хвиля почнеться після вручення Томосу. Але розумієте… є «кругові поруки». За всі ці роки священики на місцях служать, в них народилися дітки, вони мають своїх колег, священиків знайомих, які стали потім кумами. І вони зорієнтовані на усі ці обставини. Попри те, що каже їм внутрішній голос чи голос совісті. Я вже мовчу їхніх архієреїв…
Наприклад було всім священикам на парафіях Московського патріархату завдання: прочитати рішення синоду УПЦ МП про покарання тих архієреїв, які взяли участь в об’єднавчому соборі. Мало того: благочинні мали доповісти, хто зі священиків цього не зробив. Це – у кращих радянських традиціях, щоб і людей полякати, і священикам дати зрозуміти, аби «не рипалися».
Тобто масовий перехід до ПЦУ не відбувається, бо процес стримують самі священики УПЦ МП, які не готові перейти. І люди чекають їх рішення, пробують переконувати. Бо ж все таки священик у селі – особа авторитетна.
Хоч я сподіваюся, що таки буде взаємність. І не тільки паства чутиме голос пастиря, а й пастир почує голос пастви . Бо голос народу – то голос Божий».
Як повідомлялося, очільник РПЦ погрожував Патріарху Варфоломію Страшним Судом за спілкування з “розкольниками”.
