Що ми маємо на увазі, коли говоримо про партизанський рух?
Класичне визначення – це вид військової діяльності, під час якого спеціальними органами створюються загони спротиву на території, окупованій противником.
В Законі України «Про основи національного спротиву» дається таке визначення, що «рух опору – система воєнних, інформаційних і спеціальних заходів, організація, планування, підготовка і підтримка яких здійснюється з метою відновлення державного суверенітету і територіальної цілісності під час відсічі збройної агресії проти України».
То які власне цілі і призначення підпільно-партизанського руху?
Задачею партизанів є створення якомога більшої кількості проблем окупаційним силам. Це – засідки на дорогах, напади на логістичні маршрути ворога (мости, залізницю), блок-пости, гарнізони, ліквідація колаборантів, викрадення та знищення військового майна, нищення інфраструктури…
Але оскільки бойові можливості є вкрай обмеженими то партизани зазвичай уникають прямих бойових зіткнень з ворогом.
Тут діє класичне формулювання Мао Цзедуном партизанської війни: «Ворог наступає — ми відступаємо, ворог зупинився — ми турбуємо, ворог відступає — ми переслідуємо».
Вищенаведена діяльність партизанських загонів має дуже просту мету: змусити ворога зосереджувати на окупованих територіях набагато більшу кількість військ, що ослаблює його позиції на передовій, тим самим збільшуючи шанси наших Збройних Сил на успіх.
Як здійснюється координація партизанського руху?
Будь-яка успішна партизанська діяльність має керуватися компетентними військовими структурами.
Самі партизанські загони можуть бути різними – від невеличких саботажно-диверсійних груп, які збираються за наказом керівника і опісля виконання операції продовжують жити мирним життям, аж до з’єднань , які на постійній основі переховуються у дикій місцевості.
Але, в будь-якому випадку, для ефективності власних дій, є організованість та загальне підпорядкування загальному Командуванню.
В вищезазначеному Законі «Про національний спротив» чітко прописані завдання та основи побудови руху опору. Цитую. «Провідна роль в організації, підготовці, підтримці та веденні руху опору належить Силам спеціальних операцій Збройних Сил України… особи, які залучаються до заходів з організації, підготовки, підтримання та виконання завдань руху опору, на час проведення таких заходів підпорядковуються Командувачу Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, рішення якого є обов’язковими до виконання».
В зв’язку з цим, для підтримки та координації всіх, хто бажає боротися за звільнення нашої землі від російських окупантів Силами Спеціальних Операцій Збройних Сил України створено сайт Центр національного спротиву
Так з чого починається партизанська боротьба?
Дати конкретні поради на кшталт: до кого звертатися, яким має бути план дій, складно. Але в першу чергу це – заздалегідь сформована, навчена, оснащена та озброєна група, навички орієнтування, виживання та маскування…
Партизанська тактика це реакція на окупацію.
І якщо ви опинились на окупованій території та хочете боротися з ворогом, то можете вдатись до різних методів, таких як розвідувальна діяльність про пересування ворога, саботаж, поширення листівок, закликів, гасел, ігнорування заходів, що їх проводитиме окупаційна адміністрація, фіксація злочинів окупантів та інше.
Практичні поради ви зможете знайти на тому ж сайті Центру національного спротиву.
На що саме на Вашу думку, потрібно звернути увагу?
Перше. Люди. Тільки ті, яким ви довіряєте. Це є умовою на успіх в реальних бойових умовах та виживання.
Друге. Володіння та освоєння базових навичок – орієнтування, виживання, маскування, конспірація.
Третє. Зброя, спорядження, матеріальне забезпечення.
Яка професійна література корисна для ведення спротиву окупантам?
Для початку раджу:
- Книгу воєнного експерта майора Ганса фон Даха
- Ще радянський переклад «Посібника з ведення партизанської війни», розробленого Генеральним штабом збройних сил Швейцарії.
- Гарну пам’ятку, написану з урахуванням книжечки-методички для молодших офіцерів Армії оборони Ізраїлю (АОІ) – такі собі 10 заповідей для партизана склав офіцер Армії оборони Ізраїлю Ігаль Левін.
Дякую.
