Модерн спричинився до розвитку людини та суспільства, для виходу їх на новий еволюційний виток. Але позбутися міфу він не зміг.
Він всього лише замінив одну форму міфу (станово-релігійну) на інші (класово-економічну, расово-антропологічну, ринково-фетішистську), пройшовши шляхом жорстоких експериментів в XX столітті.
Яке було завдання модерну?
Звільнення людства від традицій та забобонів. Тому весь пафос філософії модерну полягав у звільненні. Не тільки від Бога, як інстанції, що передує суб’єкту-об’єкту, але від усіх аспектів ірраціональності – міфів, сакральності, вірувань…
Макс Вебер назвав це «entzaubern» («розчаровування») та «entzauberte Welt» («розчаровуваний світ»). Світ, якого позбавили священного виміру.
Саме це було завданням модерну: «розчаровування світу» – звільнення від всього «незрозумілого». Це «звільнення» від того, що робить світ по-справжньому живим. Тому модерн «вбивав» Бога, послідовно і нещадно.
У міру того, як людина справляється з цим завданням, вона в якийсь момент разом з Фрідріхом Ніцше каже: «Бог помер, ми вбили його – ви і я».
І на місці звільнених просторів людство починає будувати Вавилонську вежу. Адже тепер немає заборон. І людство будує техніку, досконале суспільство, говорить про те, що необхідно скасувати існуючі споконвіку основи, касти, стани, і взагалі звільнити людський імпульс.
Той, колишній світ ще був створений Богом. І людина в ньому була рабом. Тепер вона почала творити свій власний світ, в якому стала паном.
Побудований новий світ? Так, побудований. Гуманістична програма здійснена (і в своїй деструктивній, і в своїй конструктивній фазі): Бога немає, людина живе відтепер в створеному нею самою світі.
Але гуманізм модерну («прогресивна» ідея вищої цінності людини замість «реакційного» міфу про Бога) чомусь не спрацьовує. Весь цей інфернальний рух в ХХ столітті доходить до свого логічного завершення – світ лишається без Бога та з людиною в якості речі (зарання прорахованою та абсолютно нецікавою).
І лише невелика кількість людей починає запитувати: «А що ми взагалі зробили? Що це було таке? Ось, ми вбили Бога… І що ми отримали?».
На що Ніцше відповідає: «Якщо ми вбили Бога, у відповідь ми отримали ніщо».
Людство опинилося в світі, чиї структури звалилися.
Починається Постмодерн, як усвідомлення кризи Модерну.
***
Попередні статті з циклу “Анатомія лібералізму”:
Анатомія лібералізму №1
Анатомія лібералізму №2
Анатомія лібералізму №3
Анатомія лібералізму №4
https://informator.news/serhij-chaplyhin-anatomiya-liberalizmu-ilyustratsiya-4/
Анатомія лібералізму №5
Анатомія лібералізму №6
Анатомія лібералізму №7
Анатомія лібералізму №8
