14.3 C
Kyiv
Четвер, 28 Березня, 2024

Сергій Чаплигін: Анатомія лібералізму. Ілюстрація №5

Ця людина заклала основи метафізики того періоду, який ми називаємо Новий час.

Вона шукала той момент, в якому б категорії мислення та буття співпали. І вона знайшла цей момент, вивівши формулу: cogito ergo sum. Завдяки цій людині «істинним» стало тільки те, що можна пізнати. Звали цю людину – Рене Декарт, запам’ятайте це ім’я.

Новий час – процес секуляризації суспільства бере свій початок з вчення французького філософа Рене Декарта. Займаючись філософією Декарт задався питанням: «Що в навколишньому світі є такого, що неможна піддати сумніву? Що не потребує віри в своє існування? Чого не можна заперечити?» І він приходить до висновку: піддати сумніву неможливо мислення. Саме не результат мислення, а сам процес мислення. Не важливо, що я мислю. Важливо, що я мислю. Сам факт мислення неможливо піддати сумніву.

Навіть сам сумнів є різновидом мислення. Навіть заперечення чи відмова від мислення є процесом мислення. Звідси – Сogito ergo sum – «Я мислю, отже я існую». Тут «Я» є тією субстанцією, сутність якої полягає в мисленні. Оперуючи постулатами «суб’єкт-об’єкт» у їх взаємовідносинах, Декарт виводить, що єдиною характеристикою об’єктивного є протяжність, а суб’єктивного – мислення. Людина ж як суб’ єкт, на відміну від тіла, сутність якого в протяжності має ще душу, сутність якої в мисленні.

Тут виходить, що єдиним достатнім принципом людського буття є мислення – тобто автономний розум, здатний до розрізнення (чи піддаванню усього сумніву). Таким чином Декарт так би мовити «урізає» суб’єкт, зводячи його до обмеженого аспекту, на відміну від релігійного розуміння, де суб’єкт є створеною Богом душею, ознакою котрої є розумність, куди крім мислення, розсудковості, здатності до розрізнення входить ще й інтуїція – здатність до споглядання божественних істин.

Декартівський суб’ єкт має тільки одну якість – просту розсудковість (здатність до розрізнення). Таким чином людина позбавляється онтології. А оскільки розсудок, який за Декартом перебуває в шишковидній залозі, вмирає разом з тілом і є основою суб’єкта, який є не тільки тваринним, а й смертним, то центральною проблемою людського існування стає факт смерті.

Вперше в історії людства з’являється суб’єкт, який несе в собі таку властивість як смертність. Відтепер тільки людське мислення до моменту переходу суб’єкта в небуття є безсумнівним.

Сумніву можна піддати все. Раніше піддавати сумніву можна було через богохульство, відтепер – через логіку. А оскільки мислення первинне, то і світ можливо збудувати без Бога, абсолютного духу чи язичеських божеств (кому як подобається).

Своїм ствердженням Декарт «позбавив» онтології також і гріх, так би мовити «узаконивши» його. Оскільки раніше людина не могла грішити не вступаючи в конфлікт чи то з Богом, чи то з собою. Людина не могла, наприклад, навіть уявити, що можна змінити свою стать, оскільки це було дано Богом, або вступити в протиприродні статеві зносини, бо це було Богом заборонено. Відтепер це стало можливим, через мислення, як основу власного буття. Настав Новий час…

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

ПО ТЕМІ

НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

ОСТАННІ НОВИНИ

ПОДІЛИТИСЯ З ДРУЗЯМИ

ми у соцмережах

524,480Читачі>