Непоодинокі випадки, коли люди, хворі на онкологію, страждають від лікарів, для яких на першому місці не здоров’я чи навіть життя хворого, а власна вигода у різних проявах. На Чернігівщині є чимало саме таких прикладів. Неодноразово писали про лікаря-онколога Юрія Шеня, який вимагав гроші у пацієнтів за процедури, які мали надаватися безкоштовно. Він також є фігурантом кримінальних справ, пов’язаних з корупцією.
Схожі історії двох жінок, які мешкають в Чернігівській області. Їм поставили діагноз злоякісної пухлини. Обидві побували в одних і тих самих відділення Чернігівської обласної лікарні. Обидві після цього опинилися в жахливому стані і рятували своє життя в Чернігівському медичному центрі сучасної онкології. Чому не звернулися одразу до профільного медзакладу? І тут знову спливає прізвище Шеня.
Людмила та Олена просили не озвучувати їхні прізвища, оскільки остерігаються, що коли доведеться ще раз звернутися в обласну лікарню, то матимуть проблеми через свої відвертості.
За направленням сімейних лікарів у своїх районних лікарнях жінки потрапляли у торакальне відділення та відділення інвазивної та ендокринної хірургії Чернігівської обласної лікарні. При чому, якщо хворий спочатку лікується в інвазивному відділенні, то його потім направляють у торакальне і навпаки. На запитання, чому не направляють в спеціалізований заклад з онкологією – онкоцентр — відповідають, що там великі черги, а вони все зроблять швидко. Це не відповідає дійсності. Тобто – дають завідомо брехливу інформацію. Дала розповідали, що онкологію лікують безкоштовно, але препаратів зараз в наявності немає, тому частину потрібно купити. Люди, налякані своїм діагнозом, дають гроші на препарати, а це сотні тисяч гривень. Олена, наприклад, віддала майже 7 тисяч гривень за два препарати.
В історії з Оленою та Людмилою фігурував сумнозвісно відомий доктор Юрій Шень. Серед лікарів інвазивного відділення не значиться. Є власником приватного медичного центру «СімМед», який за дивним збігом обставин знаходиться за тією ж адресою, що й обласна лікарня і в тому ж приміщенні.
Через свою надмірну довірливість жінки поплатилися ускладненнями зі здоров’ям, а Олена майже не поплатилася життям. Як сказали в онкоцентрі, куди вона врешті-решт потрапила, процедуру хіміотерапії їй зробили з порушенням протоколу.
Як пояснили в онкоцентрі, відповідно до стадії процесу, до локалізації самої пухлини в тому чи іншому органі, є стандарти лікування, затверджені Міністерством охорони здоров’я. Вони визначають потрібна хіміотерапія в кожному конкретному випадку чи не потрібна. Скільки тієї хімії потрібно. З яким інтервалом її проводити. Вибір препаратів, які працюють при тій чи іншій локалізації злоякісної пухлини.
Рішення приймає мільтидисциплінарний консиліум за участю хірурга, променевого терапевта та клінічного онколога-хіміотерапевта.
До того, як потрапити в онкоцентр, а ні до Людмили, а ні до Олени лікар хіміотерапевт не приходили. І це не єдині два випадки, які мають схожу історію і де фігурує доктор Шень, про якого згадували вище і за яким вже кілька років тягнеться корупційний шлейф.
Він пішов з керівної посади в онкоцентрі і подався до обласної лікарні. Разом з собою переніс ті ж самі проблеми, за які і позбавився посади та набув негативної репутації. А це – гроші за послуги, які мають надаватися безкоштовно, проведення операцій в приватній клініці, суцільна брехня пацієнтам, що начебто в онкоцентрі існують черги, а у них все швидко тощо.
І суто риторичне питання до керівництва обласної лікарні – головного лікаря Андрія Жиденка та начальника Чернігівського обласного управління охорони здоров’я Андрія Лінника, який до призначення працював медичним директором обласної лікарні і який, власне, і дозволив проводити процедуру хіміотерапії в обласній лікарні. Вони знають ситуацію, про яку йде мова?
Також питання:
- Чому лікарі направляють хворих з підозрою на онкологію не в онкологічний центр, а у ці відділення?
- Якщо не було препаратів, то чому не направили в онкоцентр, а почали брехати про великі черги і наскільки критично було починати робити процедуру прямо зараз?
Зараз і Олена, і Людмила, пройшовши усі круги на виживання, зверталися до вузьких спеціалістів і спеціалізовані медичні заклади. Інакше це може вилитися у скалічене життя.
Валентина Михайлова
