Міліціонери та “регіонали”. Кого веде в парламент екс-голова Ради міністрів АР Крим Могильов

На політичну арену України напередодні парламентських виборів неочікувано повертається міністр внутрішніх справ часів Віктора Януковича та голова Ради міністрів Автономної республіки Крим напередодні її анексії Анатолій Могильов. 

Журналіст ІНФОРМАТОРа проаналізував список політичної партії “Незалежність”, яку на дострокові вибори до Верховної Ради ІХ скликання веде Могильов.

Варто зазначити, що підбір кандидатів у народні депутати від партії “Незалежність”, вочевидь здійснювався за принципом роботи у органах міліції. Більшість претендентів на крісло у парламенті від цієї політичної сили працювали разом з Анатолієм Могильовим в структурі МВС.

1. Анатолій Могильов – з 2007-го року очолював міліцію АР Крим, на виборах президента 2010-го очолював Кримський виборчий штаб Віктора Януковича. Того ж року призначений Віктором Януковичем на посаду міністра внутрішніх справ.

   В 2011-му році його на цій посаді замінив Віталій Захарченко, а сам Анатолій Могильов  перебрався до Криму, де отримав посаду голови Ради міністрів АРК. Цей пост лідер партії “Незалежність” обіймав до 27-го лютого 2014-го року, коли кабінет Могильова був відправлений у відставку, а його місце посів колаборант Сергій Аксьонов.

2. Іван Ступак – народний депутат  VII скликання від “Партії регіонів”, голосував за “диктаторські закони” 16-го січня. Випускник Вищої школи КДБ СРСР, оперуповноважений КДБ у Херсонській області.

У 1991-2006 роках працював у органах Служби безпеки України. Був головою Дніпровської міської партійної організації “Партії регіонів”.

3. Тетяна Зюбанова – помічник-консультант народного депутата від БПП Андрія Немировського, заступник Голови Організації ветеранів Центрального апарату МВС України.

4. Василь Фаринник – працівник правоохоронних органів України. Начальник Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України, генерал-майор міліції. з 2010-го року, після призначення Могильова на посаду голови МВС, став його заступником. З квітня 2011 до березня 2013 — начальник Головного слідчого управління МВС України вже за часів Захарченка.

5. Сергій Черних – перший заступник глави МВС Віталія Захарченка у 2011-2013 роках. 2013-го року переведений на посаду першого заступника глави СБУ Олександра Якименка.

Саме Якименко, як голова Служби безпеки, за наказом Віктора Януковича оголосив про початок “антитерористичної операції” 19-го лютого 2014-го року з метою “зачистки” центру столиці від протестувальників, внаслідок якої було вбито 82 особи, а понад 650 отримали поранення.

Сергій Черних, після втечі Віктора Януковича та свого безпосереднього керівника з України, 28-го лютого 2014-го року йде на пенсію. Його начальник, Олександр Якименко, з території РФ, де він переховується, у травні 2014 року розпочав постачання зброї та вибухівки бойовикам “Л/ДНР” для організації терактів у східних областях України.

6. Олександр Рудяк – начальник кримінальної міліції ГУ МВС України у АР Крим. Він є фігурантом “касетного скандалу“, в ході якого стало відомо, що Анатолій Могильов, як екс-начальник міліції півострова, Анатолій Гриценко, як голова Ради міністрів АРК та місцевий депутат з кримінальним минулим Олександр Мельник обговорювали призначення Рудяка, як компромісної фігури, котра “не заважатиме” місцевому криміналітету здійснувати свою “діяльність”.

7. Костянтин Сапко – двічі начальник ГУ МВС у Київській області (2007-2008 рр., 2010-2012 рр. – ред.). Після останнього звільннення з посади, перебував у “особистому розпорядженні міністра внутрішніх справ” Віталія Захарченка.

8. Олександр Дубенко – заступник начальника Управління МВС у Кіровоградсбкій області. Дубенко фігурував у скандалі з нецільовим використанням коштів на ремонт будівлі управління та закупки палива без тендерних процедур. Більш того на базі обласного ДАІ Дубенко, як свідчать джерела, організував автосервіс та мийку, яка обслуговувала транспорт правоохоронців.

9. Олена Нетецька – народний депутат від “Партії регіонів” V – VIІ скликань. Була однією з 148 депутатів Верховної Ради, які написали звернення до Сейму Республіки Польща про визнання Волинської трагедії геноцидом польського народу.

Колишній президент України Леонід Кравчук назвав такі дії зрадництвом стосовно України.

Кравчук тоді запропонував керівництву “Партії регіонів” виключити з парламенту ініціаторів цього звернення, тому що вони “принесли в жертву честь, гідність й совість, ставши на шлях національної зради”.

10. Богдан Щур – колишній перший заступник начальника ГУ МВС у Львівській області. За сприяння вищезгаданого Василя Фаринника 2010-го року Щура було призначено ректором Львівського університету внутрішніх справ.

11. Сергій Попков – заступник міністрів внутрішніх справ Анатолія Могольова та Віталія Захарченка у 2010-2011 рр.

Під час Помаранчевої революції став відомим завдяки тому, що віддав наказ привести до повної бойової готовності військові частини ВВ МВС України. Лише завдяки втручанню деяких офіцерів МВС та СБУ високого рангу вдалося уникнути кровопролиття. У лютому 2005 року, після успіху революції, Попкова було звільнено з посади командуючого внутрішніх військ.

У січні 2007 року, під час прем’єрства Віктора Януковича, Сергія Попкова було призначено на посаду начальника Головного штабу — заступника Міністра внутрішніх справ України Василя Цушка. Втім, вже у грудні того ж року його було звільнено.

Був членом Партії регіонів. Обіймав посаду заступника голови центральної контрольної комісії політсили.

12. Андрій Мельниченко – депутат Харківської обласної ради від партії “Соціалісти” міністра закордонних справ часів Януковича Леоніда Кожари, колишній начальник управління МВС на Південній залізниці. Його звинувачують у організації постачання людей на “антимайдан” у Харкові в 2014-му році під час захоплення проросійськими протестувальники державних установ.

13. Олександр Мечетной – колишній голова Управління МВС на Донецькій залізниці, перебував “у особистому розпорядженні міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка”.  Був помічником народного депутата VI скликання від “Партії регіонів” Дмитра Реви. За інформацією ЗМІ, саме Мечетной причетний до “кришування” підприємства “Артемсіль” під час розгортання бойових дій на Донбасі.

14. Микола Дяченко – у 2010-му році призначений на посаду начальника ГУ МВС у Сумській області. Наразі на пенсії, є голова Сумської обласної організації ветеранів МВС.

15. Ніна Хмелевська – керівник Миколаївської обласної організації партії “Незалежність”.

Окрім першої чверті списку, від партії Анатолія Могильова у Раду балотуються й люди, які є фігурантами корупціних та кримінальних справ.

Наприклад 18 місце у списку партії “Незалежність” обіймає В’ячеслав Сокірко – колишній начальник антикорупційного відділу МВС та Управління МВС на Південно-Західній залізниці отримав державну трикімнатну квартиру у Києві за 15 гривень від іншого державного органу – “Укрзалізниці”.  Колишній головний антикорупціонер у МВС порушив норми вітчизняного законодавства про корупцію, однак жодного покарання за це не отримав.

На 28-му місці опинився Сергій Бевзенко – голова Вінницького осередку партії “Незалежність”, викладач Житомирського державного університету, що обіймав посаду начальника управління по боротьбі із економічними злочинами у вінницькій міліції.

Вінницькі прокурори запідозрили соратника Могильова у шахрайстві та підробленні документів. Бевзенку оголосили про підозру та скерували до суду клопотання про обрання міри запобіжного заходу на час досудового розслідування.

Як зазначається у матеріалах справи, у січні 2017 року підозрюваний розробив злочинний план незаконного заволодіння нерухомим майном одного зі споживчих товариств шляхом зловживання довірою.

Навіщо Могильову Рада?

З якою метою колишній глава Ради міністрів Ар Крим повертається у політику наразі невідомо. Політичний експерт Мар’ян Ощановський у коментарі ІНФОРМАТОРу бачить у партії “Незалежність” клона політсили Ігоря Смешка “Сила і Честь”, який може допомогти позбавити останнього шансу на місця у новому скликанні парламенту.

“Чому неочікувано з’явилася партія “Незалежність”? Це можне бути суто технічний проект, щоб представниками цієї партії заповнити квоти членів ОВК і ДВК. Якщо ж з наближенням виборів політсилу Анатолія Могильова почнуть “розкручувати”, то, на мою думку, лише з однією метою. Щоб “добити” падаючий рейтинг партії Ігоря Смешка”, – йдеться у коментарі.

Ощановський провів паралелі між силовиками Смешком та Могильовим.

“Могильов також з плеяди силовиків, “партії сбушників і військових” він протиставить “партію міліціонерів”. При активній виборчій кампанії і достатніх фінансових вливаннях “Незалежність” зможе відібрати в “Сили і честі” 0,5-1%. Цих відсотків може забракнути партії Смешка для проходження до парламенту, оскільки, як показує соціологія, її рейтинг коливається в межах прохідного бар’єра”, – говорить експерт.

Нагадаємо, раніше ІНФОРМАТОР писав, хто саме потрапив до списку партії “Сила і Честь” Ігоря Смешка.