20 квітня на Личаківському цвинтарі у Львові поховали українського історика, багатолітнього в’язня радянських таборів Валентина Мороза.
Про це повідомляє Радіо Свобода.
Валентин Мороз написав десятки історичних книг, збірку гумору, поезію. В останні роки життя видав трьохтомну монографію «Україна у двадцятому столітті».
«Валентин Мороз досліджував питання, які не дуже досліджували інші історики, зокрема, це питання дисидентського руху, боротьби проти тоталітаризму, табірних режимів політв’язнів, тобто, те, що він знав зсередини. Його нариси історії України, написані в Канаді, були найцікавішим підручником для українців поза межами України з такої модерної історії. Валентин Мороз дуже критично ставився до СРСР, був переконаним ворогом комунізму, його погляди ніколи не змінювались. Вважав, що все це радянське треба забути назавжди. Він був одним із крайніх правих і не міг порозумітись із лібералами», – розповів історик Іван Сварник.
Валентин Мороз народився 15 квітня 1936 року в селі Холонів на Волині. Навчався у Львівському університеті імені Франка. Через політичні погляди, зокрема несприйняття комуністичної влади, його не зачислили в аспірантуру, не дозволили захистити кандидатську працю. Науковий ступінь він здобув згодом у Німеччині.
У 1965 році Валентин Мороз був арештований за «антирадянську пропаганду і агітацію» і позбавлений волі на 4 роки. Другий арешт у 1970 році з вироком –14 років тюрми і таборів суворого режиму. У неволі Валентин Мороз провів загалом 13 років. У 1979 році його у числі п’яти політв’язнів обміняли на двох радянських шпигунів, колишніх службовців ООН, яких засудили у США. Валентин Мороз потрапив до Сполучених Штатів. А у 1981 році переїхав у Канаду, громадянином якої був.
В Україну спершу приїхав у 1990 році, а вже у грудні 1992 року перебрався жити і працювати у Львів. Тут викладав історію студентам і працював на радіо.
Дисидент помер 16 квітня у віці 83 років.
