Безідейні друзі Кремля

В силу різних обставин так склалося, що у керівництві «Опозиційної платформи – За життя» сконцентрувалися абсолютно безідейні політики, тоді як фронтмени «Опозиційного блоку» – ідейні носії «русского міра». І це при тому, що «Опоплатформа» орієнтується на Кремль, а «Опоблок» – на український олігархат.

Інтереси Росії та українських олігархів не завжди співпадають. І це стосується навіть тих олігархів, яких прийнято було вважати проросійськими. Особливо в часи президентства Віктора Януковича та у 2014-15 рр., коли у результаті агресії РФ палав Донбас.

Коли Кремль претендує на контроль за ресурсами, які вже контролюються українськими олігархами, – домовитись буває важко.

Для тих, хто хоч трохи слідкував за перепитіями, пов’язанами зі спробами «Опозиційного блоку» об’єднатися з «Опозиційною платформою» для спільного походу на позачергові парламентські вибори, причини, чому єднання так і не відбулося, достатньо очевидні. Вони лежать на поверхні. Справа в тому, що не змогли домовитися не керівники партій, а їхні кінцеві бенефіціари, інтереси яких, як ми вже згадали, не завжди співпадають.

Але ми трохи відволіклись. І так, керівники «Опоплатформи» і «Опоблоку». Кілька спостережень без жодних висновків.

Головним лобістом російських інтересів в Україні завжди був і є Віктор Медведчук. Особливо очевидним це стало останні п’ять років. Аби більш ефективно лобіювати інтереси Кремля, Медведчук активно проривається в українську політику. До речі, не безрезультативно, бо наразі він – чи не найвпливовіший співкерівник партії «Опозиційна платформа – За життя», яка має непогані шанси посісти на виборах друге місце, поступившись лише «Слузі народу» Володимира Зеленського.

Але зусиллями одного Медведчука Україну не повернеш в орбіту впливу РФ. Для цього потрібна команда однодумців, яка вірна ідеалам Кремля.

По правді кажучи, в українському політичному істеблішменті не бракує ідейних адептів «русского міра». Хто вони? Ми їх знаємо поіменно і мало не щодня бачимо в ефірах телебачення. Крім вищезгаданого Медведчука, це і Вадим Новинський, і Олександр Вілкул, і Євген Мураєв, і Михайло Добкін, і донедавна вірні соратники Петра Порошенка Геннадій Кернес та Геннадій Труханов. Список далеко не повний.

А тепер згадаємо, яку політсилу вони представляють. Мураєв, Новинський і Вілкул – керівники «Опозиційного блоку», вони – перша трійка виборчого списку партії. Кернес і Труханов долучилися до «Опоблоку» напередодні виборів.

Чи є адепти «русского міра» в партії Медведчука? Безумовно, є. Їх там чимало. Чого лише вартий Сергій Дунаєв, який частенько в судах бере на поруки бойовиків «Д/ЛНР». Та все ж таки «Опозиційною платформою» керують не такі як Дунаєв, а Вадим Рабінович, Сергій Льовочкін, Юрій Бойко.

Як розповідають знавці кулуарних перепитій української політики, цю «трійцю» взагалі нічого не цікавить, крім грошей.

Про звичку Рабіновича заробляти на політиці, а не вкладатися в неї, розповідав його колишній соратник Мураєв. Свого часу Мураєв витратив чимало коштів на розбудову партії «За життя», яка в підсумку дісталася Медведчуку-Льовочкіну-Рабіновичу.

Безідейного Бойка можна протиставити ідейному Новинському. Тоді як перший не гребує співпрацювати з усіма, в кого є фінансовий ресурс, другий залишається вірним «духовним скрєпам», навіть попри втрату своїх активів в окупованому Криму.

Ще варто згадати про Добкіна, який щиро ненавидить все українське – від історії і традицій до мови, та Королевську, яка здебільшого коментує соціально-економічні питання і уникає ідеологічно-політичних дискусій. До речі, Кололевська йде в Раду по списку «Опоплатформи», тоді як Добкін підтримує «Опоблок».

Про Льовочкіна, який вірить лише в «зелені», взагалі згадувати не будемо.

Отака вона, українська політика. Не логічна і непередбачувана. Інтереси українського олігархату захищають переконані прибічники ідеалів Кремля, а ідеали Кремля відстоювати в Раді збираються політики, ідейні переконання яких залежать виключно від грошей.

Олександр Мельник

для ІНФОРМАТОРа