Бенюк Богдан Михайлович – український актор театру і кіно (Народний артист України, 1996), антрепренер, політик, народний депутат України 7-го скликання.
Фото: kyiv.
Народився 26 травня 1957, смт Битків Надвірнянський район Івано-Франківська область, – повідомляє Вікіпедія.
Біографія
Брати:
Петро, актор
Василь, завідувач кафедри акушерства № 3 НМУ ім. О. О. Богомольця.
1978 — закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого.
1978–1980 — працював у Київському театрі юного глядача.
З 1980 — актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка в Києві, протягом ряду років — у числі провідних.
1989–1994 — не припиняючи роботу в театрі, працював старшим викладачем у Київському державному інституті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого.
Вів розважальні телепрограми — «Шоу самотнього холостяка» (Перший національний) та «Біла ворона» (1+1).
Політична діяльність
Був членом Партії зелених України. Нині заступник голови Всеукраїнського об’єднання «Свобода», член Політвиконкому ВО «Свобода».
Вересень 2007 — № 4 виборчого списку Всеукраїнське об’єднання «Свобода» на парламентських виборах в Україні 2007.
Травень 2008 — № 2 виборчого списку Всеукраїнське об’єднання «Свобода» на позачергові вибори до Київської міської ради.
Жовтень 2010 — № 1 виборчого списку Всеукраїнське об’єднання «Свобода» на вибори до Київської обласної ради.
Жовтень 2012 — № 2 виборчого списку Всеукраїнське об’єднання «Свобода» на парламентських виборах в Україні 2012.
18 березня 2014 року разом з іншими народними депутатами від ВО «Свобода» (Ігорем Мірошниченком та Андрієм Іллєнком) із застосуванням фізичної сили змусив Олександра Пантелеймонова написати заяву про звільнення з посади т.в.о. генерального директора НТКУ. Цю подію на своєму каналі транслював прес-секретар партії Олександр Аронець. Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк назвав неприпустимими дії «свободівців» в НТКУ.
Визнання та нагороди
Заслужений артист УРСР (1988);
Народний артист України (1996);
Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка (1998);
Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2008);
Кавалер Ордена «За заслуги» (2010).
премії «Київська пектораль»:
1994 — за роль Юркевича у виставі «Талан» М. Старицького;
2001 — за роль Собакевича у виставі «Брате Чичиков» за М. Гоголем.
театральні роботи
Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка
У театрі ім. Івана Франка зіграв близько 50 ролей:
«Вікентій премудрий» Я. Стельмаха – Віка і Онисим;
«Загибель ескадри» О. Корнійчука – Юнга;
«Фараони» О. Коломієць – Павлик;
1980 – «Сон в літню ніч» В. Шекспіра;
«Конотопська відьма» Богдан Жолдак;
«Благочестива Марта» Т. Моліна;
«Сміх і сльози» С. Михалкова;
«Регіон» М. Зарудний – Солдатик;
1984 – «Трибунал» А. Макаёнка – Терешко Колобок;
«Дикий Ангел» О. Коломійця; реж. Володимир Оглоблін – Віля;
«Фронт» О. Корнійчука – Печінка;
«Удалий молодець – гордість Заходу»;
«Злива» О. Коломійця – Славко;
«Бронзова фаза» М. Зарудний – Наречений;
«Бунт жінок» Н. Хікмета та В. Коміссаржевської – Самурай;
1986 – «Енеїда» І. Котляревського;
«Дванадцять місяців» С. Маршака – Дід Мороз;
«Останній уявлення» Мюллера – Беніто Муссоліні;
«Кабанчик або Біля моря» В. Розова – Юнак;
«Аукціон» М. Гараєва – Перукар;
1987 – «Майстер і Маргарита» М. Булгакова – Кот Бегемот;
«День народження кота Леопольда» А. Хайта – Сірий мишенок;
«Різдвяна ніч» М. Гоголя – Чорт;
«Момент» В. Винниченка – Щирий;
1989 – «Тев’є-Тевель» Г. Горіна; режисери Сергій Данченко і Дмитро Чирипюк – Мотл;
«Цар Плаксій і Лоскотон» В. Симоненко – Плаксій;
1991 – «Біла ворона» Ю. Рибчинського та Г. Татарченко; реж. Сергій Данченко – Король Франції;
«Вій» М. Гоголя – Горобець;
«Сто тисяч» І. Карпенка-Карого – Калитка;
«Лісова пісня» Л. Українки – Той, хто греблі рве;
«Талан» М. Старицького – Юркович;
«Крихітка Цахес» Я. Стельмаха – Цахес;
1999 – «Швейк» Я. Гашека; режисери Гринишин, Мирослав і Андрій Жолдак – Швейк;
«Кохання в стилі бароко» Я. Стельмаха – Онисим;
2000 – «Брат Чичиков» Н. Садур за «Мертвих душ» М. Гоголя; реж. Олександр Дзекун – Собакевич;
«Останній Дон Кіхот» М. і С. Дяченко – Санчо Панса;
2000 – «Пігмаліон» Дж. Шоу; реж. Сергій Данченко – Елфрід Дулітл;
2001 – «Отелло» В. Шекспіра; реж. Віталій Малахов – Яго;
2004 – «Сентиментальний круїз» Тамари Кайдани; реж. Петро Ільченко – Ян;
«Езоп» Г. Фігейредо – Езоп;
2008 – «Легенда про Фауста» за мотивами творів Шпіса, Марло і Гейсельбрехта; режисер Андрій Приходько – Каспер;
2009 – «Одруження» М. Гоголя; реж. Валентин Козьменко-Делінде – Кочкарьов;
2010 – «Буря» В. Шекспіра; реж. Сергій Маслобойщиков – Брат короля Алонзо Стефано / ключник-п’яниця / Юнона;
2011 – «Фредерік або Бульвар злочинів» Е. Шмітта; реж. Юрій Кочевенко – Арель;
«Жона є Дружина» А. Чехова – Чоловік;
«Райське справа» І. Малковича – Іван;
2013 – «Чайка» А. Чехова; реж. Валентин Козьменко-Делінде – Ілля Опанасович Шамраев, поручик у відставці, керуючий у Соріна.
Театральна компанія «Бенюк і Хостікоєв»
Богдан Бенюк зайнятий в кожній виставі театральної компанії:
2003 – «Сеньйор з вищого світу» Джуліо Скарніччі і Ренцо Тарабузі; реж. Анатолій Хостікоєв – Антоніо – Велутто;
2004 – «Про мишей і людей» Дж. Стейнбека; реж. Віталій Малахов – Джордж;
2005 – «Біла ворона» Ю. Рибчинського та Г. Татарченко; реж. Анатолій Хостікоєв – Кошон / Шут / Кардинал Винчестерский;
2008 – «Задунаєць за порогом» за мотивами опери С. Гулака-Артемовського; реж. Анатолій Хостікоєв – Іван Карась;
2011 – «Люкс для іноземців» Девіда Фрімана – Клод Філбі;
1995 – «Не боюся сірого вовка» Е. Олбі; режисер А. Жолдак (Київський академічний Молодий театр);
2008 – «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого; реж. Віталій Малахов – Калитка (Театр на Подолі).
фільмографія
акторські роботи
1971-2009 – Телефон поліції – 110;
1975 – Хвилі Чорного моря – Чабан, вістовий Петі Бачея;
1976 – Ати-бати, йшли солдати – Кринкін;
1978 – Дипломати мимоволі;
1978 – Чоботи всмятку;
1978 – Підпільний обком діє – Андрій Коровін;
1979 – Женці (фільм);
1980 – Велика розмова (фільм) – Гойда;
1981 – Вони були акторами (фільм) – абітурієнт;
1982 – Жіночі радості і печалі (фільм) – Юлій Дубровін;
1983 – Миргород і його мешканці – Антон Прокопович голопузі (озвучував Віктор Іллічов);
1983 – Щастя Никифора Бубнова (фільм) – Очеретине;
1984 – Загублені в пісках (фільм);
1985 – Як молоді ми були (фільм);
1987 – Жив-був Шишлов (фільм) – Пасинків;
1987 – Конотопська відьма (фільм);
1987 – Філёр;
1988 – Дама з папугою – Жора;
1988 – Дорога в пекло – Павло;
1988 – Кам’яна душа – Куділь;
1988 – Любов до ближнього – чоловік;
1990 – Імітатор;
1990 – Сеніт зон – перший стрілочник;
1991 – Вірний Руслан (Історія вартового собаки);
1991 – З житія Остапа Вишні;
1991 – Капітан Крокус і таємниця маленьких змовників – клоун Коко;
1991 – Кому вгору, кому вниз;
1992 – Постріл в труні – господар автомайстерні;
1992 – Заради сімейного вогнища;
1992 – Сорочка з стёжкой – недоторка.
родина
Актор одружений, у нього дві дочки і син.