Бенюк Богдан Михайлович

Бенюк Богдан Михайлович – український актор театру і кіно (Народний артист України, 1996), антрепренер, політик, народний депутат України 7-го скликання.

photo

Фото: kyiv.

Народився 26 травня 1957, смт Битків Надвірнянський район Івано-Франківська область, – повідомляє Вікіпедія.

Біографія

Брати:

Петро, актор

Василь, завідувач кафедри акушерства № 3 НМУ ім. О. О. Богомольця.

1978 — закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого.

1978–1980 — працював у Київському театрі юного глядача.

З 1980 — актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка в Києві, протягом ряду років — у числі провідних.

1989–1994 — не припиняючи роботу в театрі, працював старшим викладачем у Київському державному інституті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого.

Вів розважальні телепрограми — «Шоу самотнього холостяка» (Перший національний) та «Біла ворона» (1+1).

Політична діяльність

Був членом Партії зелених України. Нині заступник голови Всеукраїнського об’єднання «Свобода», член Політвиконкому ВО «Свобода».

Вересень 2007 — № 4 виборчого списку Всеукраїнське об’єднання «Свобода» на парламентських виборах в Україні 2007.

Травень 2008 — № 2 виборчого списку Всеукраїнське об’єднання «Свобода» на позачергові вибори до Київської міської ради.

Жовтень 2010 — № 1 виборчого списку Всеукраїнське об’єднання «Свобода» на вибори до Київської обласної ради.

Жовтень 2012 — № 2 виборчого списку Всеукраїнське об’єднання «Свобода» на парламентських виборах в Україні 2012.

18 березня 2014 року разом з іншими народними депутатами від ВО «Свобода» (Ігорем Мірошниченком та Андрієм Іллєнком) із застосуванням фізичної сили змусив Олександра Пантелеймонова написати заяву про звільнення з посади т.в.о. генерального директора НТКУ. Цю подію на своєму каналі транслював прес-секретар партії Олександр Аронець. Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк назвав неприпустимими дії «свободівців» в НТКУ.

Визнання та нагороди

Заслужений артист УРСР (1988);

Народний артист України (1996);

Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка (1998);

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2008);

Кавалер Ордена «За заслуги» (2010).

премії «Київська пектораль»:

1994 — за роль Юркевича у виставі «Талан» М. Старицького;

2001 — за роль Собакевича у виставі «Брате Чичиков» за М. Гоголем.

театральні роботи

Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка

У театрі ім. Івана Франка зіграв близько 50 ролей:

«Вікентій премудрий» Я. Стельмаха – Віка і Онисим;

«Загибель ескадри» О. Корнійчука – Юнга;

«Фараони» О. Коломієць – Павлик;

1980 – «Сон в літню ніч» В. Шекспіра;

«Конотопська відьма» Богдан Жолдак;

«Благочестива Марта» Т. Моліна;

«Сміх і сльози» С. Михалкова;

«Регіон» М. Зарудний – Солдатик;

1984 – «Трибунал» А. Макаёнка – Терешко Колобок;

«Дикий Ангел» О. Коломійця; реж. Володимир Оглоблін – Віля;

«Фронт» О. Корнійчука – Печінка;

«Удалий молодець – гордість Заходу»;

«Злива» О. Коломійця – Славко;

«Бронзова фаза» М. Зарудний – Наречений;

«Бунт жінок» Н. Хікмета та В. Коміссаржевської – Самурай;

1986 – «Енеїда» І. Котляревського;

«Дванадцять місяців» С. Маршака – Дід Мороз;

«Останній уявлення» Мюллера – Беніто Муссоліні;

«Кабанчик або Біля моря» В. Розова – Юнак;

«Аукціон» М. Гараєва – Перукар;

1987 – «Майстер і Маргарита» М. Булгакова – Кот Бегемот;

«День народження кота Леопольда» А. Хайта – Сірий мишенок;

«Різдвяна ніч» М. Гоголя – Чорт;

«Момент» В. Винниченка – Щирий;

1989 – «Тев’є-Тевель» Г. Горіна; режисери Сергій Данченко і Дмитро Чирипюк – Мотл;

«Цар Плаксій і Лоскотон» В. Симоненко – Плаксій;

1991 – «Біла ворона» Ю. Рибчинського та Г. Татарченко; реж. Сергій Данченко – Король Франції;

«Вій» М. Гоголя – Горобець;

«Сто тисяч» І. Карпенка-Карого – Калитка;

«Лісова пісня» Л. Українки – Той, хто греблі рве;

«Талан» М. Старицького – Юркович;

«Крихітка Цахес» Я. Стельмаха – Цахес;

1999 – «Швейк» Я. Гашека; режисери Гринишин, Мирослав і Андрій Жолдак – Швейк;

«Кохання в стилі бароко» Я. Стельмаха – Онисим;

2000 – «Брат Чичиков» Н. Садур за «Мертвих душ» М. Гоголя; реж. Олександр Дзекун – Собакевич;

«Останній Дон Кіхот» М. і С. Дяченко – Санчо Панса;

2000 – «Пігмаліон» Дж. Шоу; реж. Сергій Данченко – Елфрід Дулітл;

2001 – «Отелло» В. Шекспіра; реж. Віталій Малахов – Яго;

2004 – «Сентиментальний круїз» Тамари Кайдани; реж. Петро Ільченко – Ян;

«Езоп» Г. Фігейредо – Езоп;

2008 – «Легенда про Фауста» за мотивами творів Шпіса, Марло і Гейсельбрехта; режисер Андрій Приходько – Каспер;

2009 – «Одруження» М. Гоголя; реж. Валентин Козьменко-Делінде – Кочкарьов;

2010 – «Буря» В. Шекспіра; реж. Сергій Маслобойщиков – Брат короля Алонзо Стефано / ключник-п’яниця / Юнона;

2011 – «Фредерік або Бульвар злочинів» Е. Шмітта; реж. Юрій Кочевенко – Арель;

«Жона є Дружина» А. Чехова – Чоловік;

«Райське справа» І. Малковича – Іван;

2013 – «Чайка» А. Чехова; реж. Валентин Козьменко-Делінде – Ілля Опанасович Шамраев, поручик у відставці, керуючий у Соріна.

Театральна компанія «Бенюк і Хостікоєв»

Богдан Бенюк зайнятий в кожній виставі театральної компанії:

2003 – «Сеньйор з вищого світу» Джуліо Скарніччі і Ренцо Тарабузі; реж. Анатолій Хостікоєв – Антоніо – Велутто;

2004 – «Про мишей і людей» Дж. Стейнбека; реж. Віталій Малахов – Джордж;

2005 – «Біла ворона» Ю. Рибчинського та Г. Татарченко; реж. Анатолій Хостікоєв – Кошон / Шут / Кардинал Винчестерский;

2008 – «Задунаєць за порогом» за мотивами опери С. Гулака-Артемовського; реж. Анатолій Хостікоєв – Іван Карась;

2011 – «Люкс для іноземців» Девіда Фрімана – Клод Філбі;

1995 – «Не боюся сірого вовка» Е. Олбі; режисер А. Жолдак (Київський академічний Молодий театр);

2008 – «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого; реж. Віталій Малахов – Калитка (Театр на Подолі).

фільмографія

акторські роботи

1971-2009 – Телефон поліції – 110;

1975 – Хвилі Чорного моря – Чабан, вістовий Петі Бачея;

1976 – Ати-бати, йшли солдати – Кринкін;

1978 – Дипломати мимоволі;

1978 – Чоботи всмятку;

1978 – Підпільний обком діє – Андрій Коровін;

1979 – Женці (фільм);

1980 – Велика розмова (фільм) – Гойда;

1981 – Вони були акторами (фільм) – абітурієнт;

1982 – Жіночі радості і печалі (фільм) – Юлій Дубровін;

1983 – Миргород і його мешканці – Антон Прокопович голопузі (озвучував Віктор Іллічов);

1983 – Щастя Никифора Бубнова (фільм) – Очеретине;

1984 – Загублені в пісках (фільм);

1985 – Як молоді ми були (фільм);

1987 – Жив-був Шишлов (фільм) – Пасинків;

1987 – Конотопська відьма (фільм);

1987 – Філёр;

1988 – Дама з папугою – Жора;

1988 – Дорога в пекло – Павло;

1988 – Кам’яна душа – Куділь;

1988 – Любов до ближнього – чоловік;

1990 – Імітатор;

1990 – Сеніт зон – перший стрілочник;

1991 – Вірний Руслан (Історія вартового собаки);

1991 – З житія Остапа Вишні;

1991 – Капітан Крокус і таємниця маленьких змовників – клоун Коко;

1991 – Кому вгору, кому вниз;

1992 – Постріл в труні – господар автомайстерні;

1992 – Заради сімейного вогнища;

1992 – Сорочка з стёжкой – недоторка.

родина

Актор одружений, у нього дві дочки і син.