У четвер, 25 січня, Національне антикорупційне бюро України залучило всіх спецпризначенців відомства для обшуків у Віталія Кропачова, який де-факто контролює ПАТ “Центренерго” та є людиною з оточення народного депутата Ігоря Кононенка.
За десять днів до цього, 15 січня, видання Bihus.info у програмі “Наші гроші” випускає розслідування, де детально розповідає хто такий Віталій Кропачев та яким чином він отримав у власність активи “сім’ї Януковича”.
Журналіст видання ІНФОРМАТОР вирішив розібратися, чи випадковими були обшуки НАБУ, ще й з залученням такого великого оперативного ресурсу.
25 січня можна вважати доленосним для колишнього депутата Донецької обласної ради VI скликання, бінесмена Віталія Кропачова. Саме в цей день спецпризначенці НАБУ провели обшуки у його офісі на вулиці Богдана Хмельницького, будинку на Петропавлівській Борщагівці та двох автомобілях.
Відповідні заходи пов’язані з кримінальною справою, фігурантами якої є компанії “Тріалтрейд”, “Доненергоекспорт” і “Універсалінвестстрой”.
“Ці компанії подавали податкову звітність з цієї адреси (Хмельницького, 26 – ред). До них є претензії щодо постачання гірничо-шахтного устаткування на державні вугледобувні підприємства”, – йдеться у інформації від джерела.
За його даними, всі три перераховані компанії не мають лінійного відношення до Кропачова. При цьому процесуального статусу у кримінальній справі у самого бізнесмена немає.
То звідки в полі зору представників Бюро з’явився бізнесмен Віталій Кропачов та чому ця людина виявилася настільки важливою для НАБУ, що до обшуків у його офісі та помешканні, за деякими даними, було залучено всіх спецпризначенців відомства.
Донецький бізнесмен вже не вперше стає фігурантом розслідувань, правда до цього їх здійснювали здебільшого журналісти. Останнім з них виявився матеріал видання Bihus.info у програмі “Наші гроші“. Саме рівно через 10 днів після оприлюднення цього розслідування, вже не журналісти, а спецпризначенці НАБУ, за згодою суду, опинилися на порозі помешкання та офісу Кропачова.
Однак не тільки Bihus.info вирішили донеси до українців правду про колишнього депутата Донецької обласної ради. Так, оприлюднення фактів про вугільний бізнес Кропачова постійно робила “Економічна правда”, яка протягом року опублікувала, як мінімум, шість розгорнутих аналітичних матеріалів про діяльність бізнесмена, останній з яких датується 22 січня поточного року (за три дні до проведення обшуків – ред.).
Цікавим у даній ситуації є те, що автор у цих публікацій один – це Дмитро Рясний, він навіть має власну сторінку журналіста на сайті “Економічної правди” з посиланням на профіль у Facebook.
От тільки обліковий запис Дмитра аж ніяк не схожий на сторінку реально існуючої людини: жодної особистої фотографії, жодного допису з власними матеріалами, а життєпис заповнюється виключно відеокліпами та фотографіями споруд та закладів громадського харчування. Подібна поведінка користувача у соціальних мережах є абсолютно нетиповою для реальної людини, особливо такої, що займається журналістською діяльністю.
До того ж цікавою є тематика статей Рясного, адже він пише або критику Кропачова та вугільної галузі, або керівництва “Нафтогазу”, а це теми, які є достатньо прибутковими і там зосереджені величезні політичні інтереси та фінансові ресурси. Враховуючи, що Дмитро Рясний, найімовірніше, є фейком, то і статті його мають на меті не об’єктивно висвітлювати інформацію про ситуацію у паливно-енергетичному секторі, а виконання конкретно поставленого завдання з дискредитації невигідних замовнику людей.
Завдяки матеріалам “Економічної правди” про Кропачова, він перетворився з нікому невідомого політика та бізнесмена на справжнього “смотрящего” за вугільною галуззю, а після оприлюднення випуску програми “Наші гроші”, екс-депутат Донецької обласної ради став фігурантом розслідування Національного антикорупційного бюро.
І це не випадковість. Імовірно саме завдяки інформаційній підтримці “Економічної правди” та видання Bihus.info НАБУ отримало формальний привід зайнятися розслідуванням його діяльності.
Це можна пов’язати з тим, що керівництво Бюро потребує нової гучної справи аби показати власну ефективність. А оскільки Кропачов людина непублічна і невідома пересічному українцю, на відміну від народного депутата Розенблата чи сина міністра внутрішніх справ Авакова, то його спершу треба перетворити на “акулу української політики та бізнес-схем”.
Саме тому, можна стверджувати, що методичне просування у ЗМІ інформації про діяльність Кропачова є спланованою агентами НАБУ акцією, яка має стати приводом для чергового гучного розслідування.
На захист цієї теорії свідчать факти, які промовисто говорять про методи роботи працівників Бюро. Так, після затримання сина Міністра внутрішніх справ Олександра Авакова у справі про постачання тактичних рюкзаків до силових підрозділів, виявилося, що і НАБУ так само користувалася послугами фірми, яка за завищеними цінами передавала обмундирування підрозділам МВС.
Також, доказом причетності співробітників Національного антикорупційного бюро до піар-кампанії проти Віталія Кропачова є те, наскільки активно його керівництво займається просуванням власних успіхів у ЗМІ, навіть якщо справи не мають під собою жодних правових підстав, або їх розслідування супроводжується порушенням норм чинного законодавства та перевищенням службових повноважень.
Тож ми бачимо, що керівництво НАБУ використовує ЗМІ для того, аби популяризувати фігурантів власних розслідувань, щоб в очах суспільства структура виглядала як “борці з корупцією на найвищому рівні”. Зрозуміло, що українці мають знати, як працюють органи, на які вони покладають величезні надії, але використовувати журналістів аби виглядати “значущими” – точно не те, чого очикуюіть люди. Краще б НАБУ розгортало інформаційні кампанії після того, як злочинці отримали справедливе покарання, а не до того як їх діяльність принесла хоч якісь “плоди”.
для ІНФОРМАТОРа