Антикорупційне бюро чи піар-агентство: ТОП-5 провальних справ НАБУ

Національне антикорупційне бюро – структура, на яку суспільство покладало великі надії, але, як свідчать факти, останнім часом до відомства виникає все більше питань, як від політиків, так і від громадян.

Журналіст видання ІНФОРМАТОР вирішив підбити підсумки діяльності НАБУ у 2017 році.

“Бурштинові магнати” Розенблат і Поляков

І першим у нашому списку гучних фіаско НАБУ стала справа народного депутата від фракції Блок Петра Порошенка Борислава Розенблата.

народний депутат Борислав Розенблат, один з фігурантів “бурштинової справи”

У липні 2017 року він був звинувачений ГПУ у корупційних діях за так званою «бурштиновою справою». За версією слідчих, він вимагав хабар у агента НАБУ для “вирішення питань” щодо розробки бурштину на українському Поліссі. При цьому Розенблат є співавтором проекту Закону України “Про видобування та реалізацію бурштину”.

За словами директора НАБУ Артема Ситника, під виглядом рекультивації земель Житомирської області планувався фактичний видобуток бурштину і надалі його реалізація через офшорну фірму, де засновником була сестра Розенблата.

Сума отриманих через помічників депутата хабарів складає близько 215 тисяч доларів. За ці кошти парламентар мав внести зміни до чинного законодавства про порядок видобутку бурштину та домовитися з посадовими особами і державними органами про “рекультивацію земель”.

11 липня 2017 року Розенблата було позбавлено недоторканності за поданням Генерального Прокурора України, а 18 липня йому було обрано запобіжний захід у вигляді застави у 7 мільйонів гривень.

19 жовтня, перебуваючи під слідством, був затриманий при спробі виїхати до Німеччини з золотом та коштовностями.

Внаслідок цих дій Розенблату було заборонено залишати Київ і Житомир без згоди суду або правоохоронних органів. Також парламентар, згідно вироку, повинен був здати український та закордонний паспорти і одягнути електронний браслет, а його рахунки у німецьких банках було заморожено.

Наразі триває досудове розслідування і ми можемо лише сподіватися на те, що Борислав Розенблат отримає справедливе покарання у разі визнання його винним.

Дивує у даній ситуації поведінка керівництва НАБУ. “Бурштинова справа” позиціонується як “перемога борців з корупцією”, але ще на стадії досудового розслідування вона затягується, а боротьба за “регалії” спричиняє черговий конфлікт між силовими структурами. Це в свою чергу робить перспективу успішного завершення цієї справи все більш туманною.

Компаньйон Розенблата по “бурштиновій справі” Максим Поляков – народний депутат від фракції Народний фронт.

народний депутат Максим Поляков, один з фігурантів “бурштинової справи”

Його так само підозрюють у причетності до незаконних оборуток з бурштином. 11 липня Верховна Рада позбавила депутата недоторканості. Суд призначив запобіжний захід у вигляді застави сумою 304 тисячі гривень та носіння електронного браслету. Від виконання останнього Максим Поляков відмовився, а адвокати парламентаря заявили про порушення його конституційних прав, як народного депутата.

Проблема “бурштинової справи” у контексті Максима Поляков є схожою до його “партнера” Борислава Розенблата. Єдине, що тут варто відмітити – поведінка представників депутата, які, маніпулюючи українським законодавством, намагаються затягнути розгляд справи та дискредитувати НАБУ і САП. І дивним є те, що такі методи дійсно працюють, а орган, який є одним з наймедійніших серед українських структур, не може нічого з цим вдіяти, ну або ж не хоче…

“Невиліковний” Насіров

Наступним провалом НАБУ варто вважати справу проти відстороненого голови Державної фіскальної служби Романа Насірова.

відсторонений голова ДФС Роман Насіров

2 березня 2017 року НАБУ повідомило про затримання Романа Насірова, який на той час перебував на посаді голови Державної фіскальної служби. Затримання відбулось у Феофанії під час проведення обшуку у рамках розслідування газової справи екс-депутата Олександра Онищенка.

В ході слідчих дій було також з’ясовано, що окрім українського паспорта, Насіров має також британське (з 2012 року) та угорське громадянства. На запитання суду щодо інших паспортів, Насіров відповів, що є громадянином України, не коментуючи інформацію про інші паспорти.

Після арешту Насірова стало відомо, що його звинувачують у діях, які завдали шкоди державі на 2 млрд грн. Зокрема, йому інкримінують співпрацю з народним депутатом Олександром Онищенком, під час якої Насіров відтерміновував рентну платню за видобування корисних копалин, а народний депутат проводив завдяки цьому корупційні схеми. Сам Онищенко прокоментував роботу з Насіровим як таку, яка “не передбачала оплати”.

Одразу після арешту Насіров заявив про проблеми із здоров’ям і ліг до лікарні Феофанія, де у нього начебто діагностували інфаркт міокарда. Це «несподіване захворювання» спричинило чималий резонанс у ЗМІ.

Юлія Марушевська, екс-заступниця голови Одеської ОДА, назвала Насірова «диспетчером» корупційних митних та податкових потоків, пояснюючи, що він не є самостійною фігурою, а виконує відведену йому роль кимось з олігархів. Формально Насірову не було обрано міру застереження, але активісти заблокували виїзди з суду, щоб запобігти закриттю справи або втечі підозрюваного.

16 березня дружина Насірова внесла заставу розміром 100 млн грн, після чого Насіров зміг вийти на свободу. Від підозрюваного вимагалося прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді або суду за першою вимогою, а також носити електронний засіб контролю.

Слідство наразі завершене і слідчі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури вручили екс-чиновнику обвинувальний акт. Після цього Насіров заявив, що має смертельно небезпечну хворобу – рак.

Остаточне рішення у справі Насірова заплановане на 7 грудня, коли відбудеться слухання у його провадженні.

Це перша справа проти чиновника такого рангу, яка зайшла настільки далеко. Однак і тут НАБУ не змогла дійти згоди зі своїми колегами  – САП, які здійснюють процесуальне керівництво над усіма справами, які веде Бюро. Керівництво Спеціалізованої антикорупційної прокуратури розпочало перевірку за фактом перевищення НАБУ службових повноважень під час затримання Романа Насірова.

Складається враження, що українські правоохоронні органи перебувають у стані “Холодної війни”. Також варто відмітити, що постійне перебирання на себе повноважень один одного лише погіршує роботу та координацію відомств. Весь цей бюрократичний та процесуальний хаос створює постійні дорікання до якості роботи НАБУ і правові “лазійки” для корупціонерів. Також додає напруги ситуації і той рівень медійності, який мають САП та НАБУ при достатньо низькому відсотку покараних за корупційні злочини чиновників вищого рівня.

“Недоторканий” Мартиненко

Наступним у нашому списку є екс-депутат від фракції Народний фронт Микола Мартиненко.

екс-депутат Микола Мартиненко

20 квітня 2017 року слідчі НАБУ повідомили про підозру Мартиненку. Його звинуватили в розтраті коштів державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” (Жовті Води, Дніпропетровська область). Того ж дня депутата затримали детективи НАБУ.

17 січня 2017 р. суд зобов’язав НАБУ упродовж 10 днів закрити так звану справу Мартиненка але, на думку захисту депутата, НАБУ пішло на безпрецедентний крок  – вирішило незаконно оскаржити рішення суду, яке ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, і є остаточним та оскарженню не підлягає. 

“За 15 місяців детективи НАБУ з’ясували: немає жодних доказів моєї протиправної діяльності. Однак Артем Ситник і Гізо Углава не полишають намірів фальсифікувати звинувачення на мою адресу. На жаль, керівники НАБУ керуються не законом, а політичними мотивами, прагненням власного піару та особистої помсти”, – заявляв тоді екс-депутат.

22 квітня Солом’янський районний суд Києва відпустив Мартиненка на поруки 3 міністрів та 18 народних депутатів з фракції Народний фронт.

3 травня екс-депутат заявив, що керівники НАБУ Артем Ситник і Гізо Углава працюють на дострокові вибори парламенту для Міхеїла Саакашвілі. 

7 червня Микола Мартиненко публічно звернувся до директора НАБУ Артема Ситника з проханням якнайшвидше направити обвинувальний вирок до суду для розгляду по суті та припинити фабрикувати справи проти нього і піаритись на згадках його імені. 

Адвокат екс-депутата Петро Бойко у коментарі для Громадського радіо повідомив про те, що за зверненням Миколи Мартиненка проти очільника відділу детективів НАБУ Андрія Калужинського порушено кримінальну справу.

За його словами, Андрій Калужинський, зокрема, вимагав від Олександра Онищенка надати будь-які докази проти Миколи Мартиненка в обмін на закриття кримінального провадження проти нього. Сам Онищенко цю інформацію журналістам підтвердив.

Справа Мартиненка показує ще один “смертний гріх” НАБУ. Якщо інформація, надана Онищенком та Мартиненком відповідає дійсності, то ми маємо справу з політично заангажованою структурою, яка використовує гучні імена фігурантів своїх справ для самопіару.

“Блудний син” Авакова 

І завершує наш список одна з найскандальніших справ останніх місяців – затримання сина міністра внутрішніх справ Арсена Авакова – Олександра.

син Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова – Олександр Аваков

31 жовтня НАБУ провело ряд гучних затримань у справі про розтрату державних грошей Міністерством внутрішніх справ під час закупівлі рюкзаків для Нацгвардії. Серед фігурантів справи – син глави МВС Олександр Аваков, екс-заступник Авакова Сергій Чеботар і друг Олександра і представника фірми-переможця тендеру “Дніпровенд” Володимир Литвин.

Їх НАБУ і САП підозрює в можливої розтрати державних коштів в розмірі 14,5 млн гривень.

Прокурор під час засідання суду розповів, що вартість виготовлення замовлених рюкзаків для Нацгвардії становила 555 грн, тоді як правоохоронне відомство придбало їх в 5 разів дорожче – 2799 грн.

Солом’янський райсуд Києва 1 листопада обрав запобіжний захід Олександру Авакову, відпустивши під особисте зобов’язання. На Авакова повинні були надіти електронний браслет. Однак правоохоронці заявили, що електронні браслети закінчилися.

7 листопада на Олександра Авакова таки одягли електронний браслет.

Парадоксальним у даній справі є те, що НАБУ так само закупало екіпірування у тої ж таки “Дніпровенд”. Різниця тільки у сумі замовлення, Бюро витратило майже 205 тисяч гривень на спортивні костюми, вартість одиниці якого складає майже 5 тисяч гривень.

Народний депутат Євген Дейдей, який надав виданню вищенаведений документ, переконує:

“Іронія долі. Антикорупційне бюро в пориві виконати політичне замовлення в підсумку вийшло саме на себе”, – підкреслив парламентар, додавши, що тепер справа залишається за Генпрокуратурою.

Тож ми можемо стверджувати, що українські антикорупційні органи, на жаль, ще не показали реальних результатів боротьби з хабарництвом і все частіше стають фігурантами політичних скандалів та інтриг. Все це відбувається разом з фантастичними та гучними піар-акціями за участі керівництва та співробітників Бюро. Таким був 2017 рік для НАБУ, сподіватимемося, що у 2018 році ми побачимо результати роботи органу і він таки зможе бути таким, як проголошується у його назві – антикорупційним.

Максим Лиманський

для ІНФОРМАТОРа

загрузка...
Загрузка...