Сутність консерватизму полягає не в тому, що він перешкоджає руху вперед і догори, а в тому, що він перешкоджає руху назад і донизу.
Мова йде про розуміння того, що розвиток є невіддільним від духовних та моральних основ всупереч ліберального розуміння прогресу заради прогресу, розвитку в ім’я розвитку.
Оскільки минуле, сьогодення та майбутнє в очах консерватора є пов’язаними в єдиному цілісному проекті. Тому приймаючи будь-яке політичне чи економічне рішення, консерватор завжди звертається до минулого і замислюється про майбутнє. Бо він мислить епохами, а не миттєвими вигодами.
І виходить з обов’язкової наявності у народу і держави не тільки власної самобутності, а й певної історичної місії. Консерватор переконаний в тому, що передумовою політичної культури (демократії та громадянства) є успадкована культура – культура як така.
Що передумовою людського «Я» є приналежність до суспільства та залученість до історії. Що визначення громадянської свободи як свободи участі у владі та житті суспільства (свободи -пов’язаності, а не свободи-емансипації).
Тому консерватизм не даність, а завдання, не статика, а динаміка.
Сергій Чаплигін
Для ІНФОРМАТОРа
