«Несправедливі» вибори: як криміналітет завалив рейтинг Валентина Наливайченка

Центральна виборча комісія опрацювала 99,99% протоколів на виборах президента України, за результатами яких до другого туру голосування проходять шоумен Володимир Зеленський і чинний глава держави Петро Порошенко. Офіційно оголосити підсумки першого туру виборів заважає відсутність протоколу з однієї дільниці на Київщині.

Про першу десятку кандидатів, які набрали найбільшу кількість голосів, ЗМІ вже детально написали. Ми ж звернемо увагу на другий десяток кандидатів, серед яких більшість виконували технічну функцію і прогнозовано отримали по 0,1%. Проте, несподівано для багатьох низький результат отримав лідер громадсько-політичного руху «Справедливість» Валентин Наливайченко.

Справа у тому, що ще у 2018 році цей політик демонстрував позитивну електоральну динаміку і згідно соціологічних даних мав рейтинг 2,5-3,5%. При ефективній виборчій кампанії він претендував на хороший результат і за підсумками президентських виборів мав шанси увійти у топ-6 по Україні. По факту В.Наливайченко отримав мізерні 0,22% (тобто лише 42,3 тис. голосів із 30 млн. виборців).

Основною причиною 10-кратного просідання рейтингу Наливайченка ЗМІ називають непродуману кадрову політику та залучення до виборчої кампанії одіозних осіб. Для прикладу, у столичному регіоні партія «Справедливість» була представлена відвертим криміналітетом, що повністю перекреслило її електоральні перспективи.

У Київській області керівниками виборчого штабу та офіційними довіреними особами кандидата у президенти В.Наливайченка стали Костянтин Бєдовой і Андрій Юга – вихованці впливового у минулому кримінального авторитета Віктора Рибалка, відомі у специфічних кругах як «Калоша» і «Длінний».

Причетність цих персонажів до ОЗУ «Рибки» вже багато про що говорить, адже у 90-х рр. дане бандитське угруповання спеціалізувалося на рекеті, рейдерських захопленнях, здирствах з малого і середнього бізнесу, розбоях і навіть вбивствах. З цього приводу Інтернет переповнений інформацією про «кримінальні подвиги» Бєдового і його партнера Юги. Їхній бізнес спочатку базувався на кримінальних зв’язках, а згодом був тісно пов’язаний із Партією регіонів, точніше з окремими одіозними представниками режиму Януковича, які виступали співзасновниками і в той же час гарантами діяльності сумнівних юридичних компаній.

І Бєдовой, і Юга у свій час переховувалися від українських правоохоронців за кордоном, отримали подвійне громадянство та змогли частково легалізувати «брудний кеш» із 90-х за допомогою афер із нерухомістю і напівзаконних схем купівлі-продажу автомобілів та інших товарів.

Не маючи у своєму розпорядженні розгалуженої системи партійних осередків в областях, Валентин Наливайченко довірив керівництво своєю партією на Київщині згаданим особам. Очевидно, його зацікавленість була не стільки в «цінних кадрах», скільки у тому, що його переконали у фінансовій спроможності «Калоші» і «Длінного» забезпечити процес виборів.

А гроші К.Бєдовой і А.Юга справді мали звідки взяти: награбовані у період буремних 90-х мільйони доларів, проституція і торгівля наркотиками, кришування у столичному регіоні сфери ритуальних послуг (тіньове керівництво першим в Україні приватним похоронним бюро «Скорбота», яке протягом тривалих років залишалося монополістом на ринку), рейдерське захоплення власності Київської міської спілки автомобілістів на 300 млн. гривень в кінці 2000-х і т.д.

Але якщо А.Юга («Длінний») розумів, що його негативний шлейф із минулого дискредитує лідера «Справедливості» В.Наливайченка і на публіці особливо не світився, то К.Бєдовой («Калоша») навпаки намагався маякувати всюди, де міг. Через невміння і брак досвіду, через нездатність до конструктиву, така публічна активність Бєдового призвела до того, що він розсварився із журналістами, неодноразово погрожував громадським активістам. Сепаратистська та українофобська риторика «Кості-Калоші» стала причиною його конфліктів із націоналістами. Дійшло до того, що Бєдовой зневажливо назвав «зрадниками» більшість українців, у тому числі наших захисників на Донбасі.

В результаті того, що партію «Справедливість» поступово почали асоціювати із цими кримінальними персонажами, вона почала втрачати свої позиції. Показовим є приклад як Костянтин Бєдовой («Калоша») намагався агітувати за Наливайченка, говорячи про низькі рейтинги із-за того, що в Україні живе 20% тупих і недорозвинутих громадян. Нагадаємо, це говорила довірена особа (!) кандидата у президенти.

Інший приклад провальної агітації – вихід в народ за кілька днів до голосування «Серьоги-Шайби» (Сергій Фесак) – підручного Бєдового із колишньої бандитської тусовки. З такими «агітаторами» нульовий результат був майже гарантований, такі тільки своїм зовнішнім виглядом уже відлякували виборців.

А про ораторські здібності краще взагалі нічого не казати… До речі, у період кримінальних 90-х «первыми» називали лідерів бригад і невеликих злочинних угруповань.

Те, про що писала преса, підтвердили результати голосування на президентських виборах – криміналітет «местного разлива» своїми біографіями, своєю тупістю і примітивними підходами обнулив рейтинги громадсько-політичного руху «Справедливість» та дискредитував її лідера Валентина Наливайченка. Не допомогли навіть гроші лузерів і невдах «Калоші» і «Длінного». Їхня подальша присутність у партії стала чорною плямою на репутації політсили, яка закрила шлях В.Наливайченку у велику політику.