Черновецький Леонід Михайлович – Київський міський голова і голова Київської міської ради від 14 квітня 2006 року по 12 липня 2012 року, голова Київської міської державної адміністрації (20 квітня 2006 — 16 листопада 2010).
Народився 25 листопада 1951 у м. Харків, – повідомляє Вікіпедія.
Походження
Народився в Харкові. Випускник Харківського юридичного інституту. За словами самого Л.Черновецького, його дід Гаврило Гончаров був незаконнонародженим сином рідного брата російського письменника Івана Гончарова — Миколи. 1926 року нібито Гаврила Гончарова «більшовики живим закопали за мішок зерна» в с. Волчно-Бурлінському (нині Крутіхінского р-ну Алтайського краю). Бабусю Л.Черновецького репресували й вислали в Сибір, де вона жила й померла в землянці. Також, за словами Л.Черновецького, його матір у 13 років зґвалтував керівний працівник КГБ.
Біографія
Незабаром після народження Леоніда його батьки розлучилися, і хлопчика виховувала мати, Парасковія Гаврилівна, юрист за освітою. Вона віддала малого Леоніда в інтернат. Пізніше його мати вийшла заміж за театрального режисера Азімова, і Л.Черновецький жив із нею і вітчимом. Навчався в середній школі № 36 Харкова, закінчив середню школу № 4 Харкова.
Строкову службу в радянській армії проходив у внутрішніх військах, охороняв «зону» в Дніпропетровській області. Командування частини дало йому направлення на навчання в Харківський юридичний інститут, який він закінчив 1977 року з дипломом з відзнакою.
1981 — старший слідчий прокуратури Київської області.
1981–1984 — аспірант Харківського юридичного інституту.
1984 — отримав ступінь кандидата юридичних наук (тема дисертації — «Методика розслідування розкрадань, скоєних посадовими особами»).
1984–1985 — викладач Харківського юридичного інституту.
1985–1989 — докторант Київського університету ім. Т.Шевченка, доцент кафедри криміналістики, заступник проректора з наукової роботи.
1989 — організував і очолив (генеральний директор) комерційний консультативний і науково-дослідний центр «Правекс» (згодом — концерн «Група Правекс», з якого пізніше виділився банк «Правекс)».
1992–1996 — президент концерну «Правекс».
Квітень 1997 — січень 2000 р. — позаштатний радник Президента України.
Липень 1997 — листопад 2001 р. — член Вищої економічної ради Президента.
16 липня 1997 р. — заснував Всеукраїнський благодійний фонд «Соціальне партнерство».
23 грудня 1997 року по вулиці Регенераторній, 4 в Києві відкрив благодійну їдальню «Стефанія» для підтримки соціально незахищених та соціально неблагополучних людей. У жовтні 2000 року при їдальні «Стефанія» відкрили медичний центр для надання першої медичної допомоги таким людям.
Жовтень 1998 — червень 1999 р. — співголова партії «За красиву Україну».
Червень 1999 — листопад 2000 р. — голова партії «За красиву Україну».
З листопада 2000 р. — член президії Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України».
З 2001 р. — президент Асоціації «Київський банківський союз» (2005 року перетворений на Український кредитно-банківський союз).
Народний депутат України 2-го, 3-го, 4-го скликань. У парламенті зберігав лояльність до Президента Леоніда Кучми, з 2002року переорієнтувався на Віктора Ющенка.
У червні 2002 року відкрив у Києві Реабілітаційний центр «Восток» — другий структурний підрозділ Фонду «Соціальне партнерство».
На президентських виборах 2004 року був кандидатом у Президенти України, набравши 1% голосів. Під час «Помаранчевої революції» підтримав Віктора Ющенка.
Двічі перемагав на виборах київського міського голови в березі 2006 року й травні 2008 року як лідер блоку Черновецького.
2006 року був обраний міським головою Київа, отримавши 32% голосів і випередивши Віталія Кличка, який набрав 24%, і екс-голову Києва О.Омельченка з 21%. Був також обраний до Верховної Ради за списком блоку «Наша Україна», але відмовився від мандату. У Київраді, крім його власного блоку, до нового міського голови виявилися лояльними також фракції «Нашої України», Соціалістичної партії, Партії регіонів, Блоку Литвина; в опозиції опинилася найбільша фракція — Блоку Юлії Тимошенко.
Лютий 2008 р. — продав італійській групі Intesa Sanpaolo 100% акцій «Правекс-Банку» за 750 мільйонів доларів. Відтак сума активів київського міського голови за підсумками 2007 року склала 990 млн доларів і, за рейтингом журналу «Фокус», Черновецький посів 22-е місце серед найбагатших людей України.
18 березня 2008 р. — Верховна Рада призначила позачергові вибори міського голови Києва й Київської міської ради (офіційна постанова вийшла 21 березня).
25 травня 2008 р. — офіційно визнаний переможцем на позачергових виборах міського голови Київа з результатом у 38% голосів виборців.
У січні 2009 року придбав у Вадима Рабиновича футбольний клуб «Арсенал (Київ)».
13 березня 2009 р. — слідча комісія Верховної Ради України звернулася до Міністерства охорони здоров’я з проханням організувати психіатричну експертизу міського голови.
26 березня 2009 р. — заявив про намір балотуватися на пост Президента України на виборах 2010 року, але слова свого не дотримав і балотуватися не став.
16 листопада 2010 р. — знятий з посади голови Київської міської державної адміністрації указом Президента України, але зберіг за собою посаду міського голови.
1 грудня 2010 р. — Київрада підтримала ліквідацію «Кращого дому», створеного Черновецьким наприкінці 2008 р. для утримання самотніх пенсіонерів. За словами секретаря фракції Олексія Давиденка, умови проживання в КП «Кращий дім» нічим не відрізнялися від звичайних інтернатів. Різниця полягала лише у вартості — один місяць перебування в «Кращому домі» коштував близько 5 тис. грн., тоді як у звичайних інтернатах — 2,5-3 тис. грн.
6 грудня 2010 року лідер фракції БЮТ у Київраді Т. Мелехова вимагала звільнити Черновецького з посади міського голови та призначити вибори міського голови Києва, а 5 лютого 2011 р. Леонід Черновецький написав заяву про відставку.
Влітку 2011 року ізраїльське видання IzRus повідомило, що Леонід Черновецький і його дружина Аліна Айвазова від 1994 року є громадянами Ізраїлю. Відповідно до інформації, що міститься в базі даних МВС, Леонід Черновецький і його дружина репатріювалися в Ізраїль 5 жовтня 1994 року. За даними на липень 2011 року, Черновецький прописаний на одній з вулиць Північного Тель-Авіва. Черновецький репатріювався в Ізраїль із повним дотриманням «Закону про повернення», бо його батько, Михайло Ілліч Черновецький, мав єврейське коріння. Черновецький балотувався на посаду Президента України (2004), був обраний міським головою (2006) і був депутатом ВРУ вже будучи ізраїльським громадянином.
6 грудня 2015 року Леонід Черновецький повідомив на своїй сторінці у «Фейсбук»:
«построил дом в Грузии и живу здесь уже почти 5 лет»;
решил создать здесь партию «За счастливую Грузию».
Відгуки про політику
Переживання глави КМДА були невипадкові. Незабаром після виборів його відносини з депутатами Київради від Блоку Юлії Тимошенко, Нашої України і групою Віталія Кличка перетворилися в критичні, досягнувши стадії неприкритої політичної війни. Восени 2006-го сесії Київради стали справжнім полем битви, на якому справа неодноразово доходило до відвертої рукоприкладства. Головними приводами для конфліктів були рішення міськадміністрації про підвищення тарифів на ЖКГ-послуги більш ніж в 3 рази, а також активне і сумнівне, на думку опонентів, розподіл земельних ділянок. У результаті антимерська опозиція в Київраді за підтримки інших політичних сил і громадських організацій стали намагатися організувати загальноміський референдум про недовіру Черновецькому. Через півтора року в результаті дострокових парламентських виборів зміцнився у владі БЮТ зумів продавити в парламенті питання про дострокові вибори столичного мера і депутатів Київради. Втім, довга боротьба за зміну малюнка столичної влади противникам Черновецького і його команди практично нічого не дала. У травні 2008-го він знову став київським градоначальником, а перше місце на виборах до міськради взяв блок його імені.
Родина
Л.Черновецький одружений. Дружина – Аліна Айвазова (1955 р.н.), за освітою юрист, займається бізнесом. Син – Степан Черновецький (1978 р.н.), депутат Київради, до продажу Правекс-банку італійцям був головою наглядової ради фінустанови. Дочка – Христина (1979 р.н.), також мала відношення до діяльності групи Правекс. Серед захоплень столичного мера – читання літератури, художня фотозйомка, рибалка, легка атлетика. Раніше любив їздити за кермом, проте після того, як в 2004 році по дорозі на Конча-Заспу збив на смерть пішохода, говорить, став відчувати страх перед автомобілем. До речі, в квітні 2003-го службовий Мерседес-600 концерну Правекс, почесним президентом якого був нардеп Черновецький, на Столичному шосе збив на смерть хлопчика 1992 р.н. Як повідомляли ЗМІ, свідки події стверджували, що водій після наїзду на дитину відразу зняв номери з автомобіля. У ньому знаходилася дружина Л. Черновецького.
Голова Києва
У березні 2006 р. обраний міським головою Києва. Черновецький отримав 32% голосів виборців. Віталій Кличко, із 24% посів друге місце, попередник Черновецького Олександр Омельченко, із 21% голосів отримав третє місце.
На позачергових виборах Київського міського голови 25 травня 2008 року знову обраний Київським міським головою. За нього проголосували 37,72% виборців, друге місце посів Олександр Турчинов з 19,13% голосів, а на третьому місці — Віталій Кличко (17,97% голосів).
1 червня 2012 року написав заяву про відставку. Згідно зі статтею 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження міського голови припиняються достроково з дня прийняття міською радою рішення, яким береться до відома факт відставки. 12 липня 2012 року депутати Київської міської ради 110 голосами «ЗА» зі 112 зареєстрованих підтримала відставку Київського міського голови Л. М. Черновецького, таким чином в. о. міського голови стає секретар Київської міської ради Галина Федорівна Герега.
Благодійність
Після трагічних подій на Майдані у лютому 2014 року в Україні, Л.М. Черновецький виділив 10 млн. гривень сім’ям загиблих. «Чітко усвідомлюю те, що ніякі гроші не можуть компенсувати їм втрату рідних, близьких, коханих, але стояти осторонь не можу!», – заявив тоді Черновецький.
Нагороди
Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (19 серпня 2008) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 17-ї річниці незалежності України;
Орден «За заслуги» III ст. (23 серпня 2005) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науковий та культурний розвиток України, вагомі трудові здобутки та активну громадську діяльність;
Заслужений юрист України (4 жовтня 1997) — за вагомі заслуги у зміцненні законності і правопорядку, високий професіоналізм;
Командор ордена Трьох зірок (Латвія, 19 червня 2008 року);
Орден Честі (Грузія, 2007).
