Для нової авіакомпанії Зеленського у Франції придбають 22 літаки Airbus замість українських. Створення нової державіакомпанії Українські національні авіалінії – ініціатива президента Володимира Зеленського. В 2021 році на неї виділили з бюджету 500 млн грн. Загалом – 2,5 млрд грн.
Ідею створення національного авіаперевізника президент Зеленський виношує з 2020 року. У квітні минулого року на телеканалі “Україна 24” було показано фільм “Рік президента Зеленського”. В ньому президент заявив про створення державіакомпанії, флот якої буде укомплектовано українськими літаками виробництва держпідприємства “Антонов”.
Написання бізнес-плану для авіакомпанії віддали французькій консалтинговій компанії Aerogestion. В результаті, замість українських літаків, авіакомпанія буде комплектувався французькими. Тобто від початку авіакомпанія задумувалася для створення ринку збуту українських літаків, але в фіналі прийшли до того, що Україна буде знову підтримувати промисловість Євросоюзу.
Купівля літаків – не перший акт підтримки машинобудівної галузі Франції. Україна зараз реалізовує контракт на закупку гелікоптерів у Airbus на 18 млрд грн. Окрім того, Україна також закуповує у Франції 20 катерів для охорони морських кордонів за 116 млн кредитних євро, виданих урядом Франції.
На черзі реалізація двох найбільших проектів із закупівлі імпортної техніки. Перший – закупка 130 електропоїздів у французького концерну Alstom за 880 млн євро. Кредит на закупку електровозів видає уряд Франції. Другий – проведення УЗ найбільшого за всю історію незалежності України тендеру, а саме закупівля 80 електропоїздів за 31,5 млрд грн. Ймовірним переможцем буде швейцарська Stadler (або німецький Siemens, який заявив бажання в останній момент).
В обох випадках постачальники на словах обіцяють частково локалізувати виробництво техніки в Україні, однак на законодавчому рівні вони не зобов’язані це робити.
Україна планувала ввести вимоги локалізації до іноземних учасників українських державних закупівель. Однак цю ініціативу збив Євросоюз. Минулого тижня Верховна рада тихо відклала прийняття в другому читанні закону про локалізацію (законопроект 3739). Через протест Євросоюзу.
ЗП вводив для іноземних учасників держтендерів обов’язковий рівень локалізації на рівні 10% в перший рік зі збільшенням на 5% щороку до досягнення 40%. Це стосується закупівель 103 назв товарів: залізничної техніки, міського транспорту, спеціальної і комунальної техніки, енергетичного машинобудування та аерокосмічної сфери.
В першому читанні законопроект прийняли ще влітку 2020 року. Далі більше року він чекає на розгляд в другому читанні, оскільки ЄС докладав зусиль, щоб його не приймали.
Головний аргумент ЄС: “закон суперечить Угоді про асоціацію, яка передбачає рівні права українського та європейського бізнесу”. Європейські чиновники приїжджають в Україну і говорять відкритим текстом: “Забудьте про локалізацію!”
Водночас в ЄС діє директива, яка передбачає вимогу місцевої складової. Наприклад в деяких містах переможець тендеру зобов’язується створити СП з конкретним місцевим виробником. Або встановлюється вимога, щоб продукція була частково чи повністю походженням з ЄС. Ті ж Alstom та Stadler, щоб поставити продукцію в Польщу на залізницю, були вимушені локалізувати там виробництво.
В ЄС проникнення імпорту в державні закупівлі – 5%, а в Україні – 40%.
Як компроміс розглядається варіант забрати із законопроекту обов’язок локалізації виробництва в Україні для підприємств з країн, які підписали угоду СОТ про доступ до держзакупівель(GPA). Угоду підписали: ЄС та ще 19 країн (Британія, Швейцарія, США, Канада, Австралія ..). Водночас вимога локалізації стосуватиметься продукції з країні, які не підписали GPA. Наприклад: Білорусь, Туреччина, РФ, Китай Казахстан. В структурі державних закупівель, в тих категоріях які вписані в законопроекті, товари з країн, які не є підписантами GPA, займають 80%.
