Журналісти ІНФОРМАТОРа завітали до мандрівника, який обирає для себе особливі країни, непопулярні, з поганою репутацію, або навіть небезпечні.
Павло Морковкін був в Секторі Газа, Іракському Курдистані, Сомаліленді. Нещодавно він повернувся з Сирії. Про неї поговорили з мандрівником.
Павле, привіт. Небезпечні країни – це твоя спеціалізація?
Країни, які вважаються небезпечними та екстремальними, загалом цікавіші. Там немає такого овертуризму, що насправді є проблемою для більшості популярних напрямків.
Але ж у Сирії війна. Звідки виникло бажання відвідати саме цю країну?
Дивись, війна там вже завершується. А щодо бажання відвідати Сирію, то воно виникло у мене ще до війни.
Декілька років назад ми з другом подорожували Туреччиною. Нам відмовили в іранських візах. А до того мій друг вже відвідував Сирію, тож він запропонував мені поїхати саме туди. Він розповідав як там круто. Тоді в Сирії вже почалися заворушення, через що місцева валюта різко впала. Друг переконував мене, що з доларами в кишені ми там будемо відчувати себе королями. Я тоді відмовився. І потім довгі роки жалів про це.
Потім почалася війна. Але зараз уряд країни повертає під свій контроль все більше і більше територій, які вже є безпечними для туристів.
Існує кілька проблем, щоб потрапити у Сирію. В Україні немає сирійського посольства, тому за візою потрібно їхати в Мінськ. Але там дивна установа, яка не відповідає ні на дзвінки, ні на e-mail. Раніше візу можна було отримати прямо на кордоні. Проте були прецеденти, коли туристи потрапляли у райони, в яких сирійський уряд не хотів би бачити іноземців. Інколи таких людей затримували, а в туристичних фірм, які оформлювали їм візи, виникали проблеми з сирійськими спецслужбами.
Зараз просто оформити візу через турфірму не можна. Турфірми наполягають на придбанні повного туру. Це означає візову підтримку, транспорт і супровід гідів, які можуть контролювати твої переміщення. Отже, це не найдешевший напрямок. Але я їздив до Сирії разом з друзями, тому ми розділили вартість туру на всіх.
Ми прилетіли до Лівану, а звідти на таксі потрапили в Дамаск. Південь Сирії вже контролює уряд, тому до країни можна дістатись по землі з Йорданії. Є також прямі авіарейси до Дамаска. Проте найдешевше все ж їхати з ліванського Бейруту.
Дороги в Сирії досить непогані. Але їхати швидко не виходить, оскільки на деяких ділянках через кожні декілька кілометрів стоять блокпости. У нашого таксиста було купа банкнот вартістю приблизно півтора долари кожна. Він діставав по купюрі на кожному блокпосту та передавав їх солдатам, і ті пропускали нас без перевірки.
Отже, ти в Сирії. У країні, про яку мріяв багато років. Які перші враження?
Перше враження – це радість, що мрія здійснилася. Приводів нервувати не було. Ми ж були не самі. Так, країна досить мілітаризована, є багато блокпостів. І завжди є вірогідність, що на одному з них просто не пропустить якась людина з синдромом вахтера, бо їй здасться, що ти шпигун і тебе затримають.
Але нас це не стосувалося. Ми були у супроводі гідів і в нас були з собою всі потрібні для подорожі папірці. Гіди мали документи від міністерства туризму, де був детально описаний наш маршрут з датами. Ми стикалися лише з привітним ставленням.
Я знаю, що ти відвідав Дамаск. Що можеш сказати про сирійську столицю?
Дамаск в топі міст, які я відвідував. Там є історичний центр, що повністю занесений до переліку культурної спадщини ЮНЕСКО. Там дуже багато старовинних будинків і найприємніше те, що ці давні споруди досі використовуються за призначенням. Якщо там декілька століть назад був храм, то він і досі там є.
Те саме стосується магазинів. Родини по багато сотень років мешкають в одному і тому самому домі.
Вузькі вулиці, старовинні магазинчики з місцевими сувенірами, антикваріатом – все має особливу атмосферу.
Якщо порівнювати Дамаск з іншими великими містами Близького Сходу, то він виділяється в культурному плані. Там багато галерей, художніх салонів, кафе з живою музикою, цілком європейські бари.
В Дамаску немає бойових дій? Там безпечно знаходитися?
В центрі Дамаску їх в цілому не було. Але антиурядові угрупування контролювали значну частину околиць міста. Бувало, снаряди падали і в центрі міста. Я особисто бачив сліди від розривів. Були ситуації, коли люди відпочивали в ресторані і раптом прилітав снаряд.
Зараз околиці міста вже звільнені від опозиції, Дамаск став безпечнішим. Щоправда, в нашу першу сирійську ніч іранці з території Сирії обстріляли Голанські висоти, які є спірною територією і зараз контролюються Ізраїлем. Ізраїльські літаки у відповідь обстріляли військові бази на південному заході Дамаску. Загинули військові і двоє цивільних. В центрі міста було чути лише далекі звуки вибухів.
Розкажи, як ти дістався до Алеппо. Між ним і Дамаском значна відстань.
Між Дамаском і Алеппо приблизно 350 кілометрів. Там курсують звичайні приміські автобуси. Але ми їхали з туром, тож просто сіли в машину та поїхали. У цьому одна з переваг організованого туру – велика мобільність.
В Алеппо ще тривають бойові дії?
Активні бойові дії зараз далеко від міста на північному сході. До Алеппо з Дамаску веде пряма дорога, але користуватись нею неможливо, вона контролюється опозицією. Тож ми їхали зі столиці на північ до Хомса, а звідти повертали на схід та їхали по об’їздній дорозі. Ми робили гак, заїжджали в місто зі східної частини.
В Алеппо набагато менше туристів, ніж в Дамаску. Західне передмістя досі контролюється антиурядовими силами. Там є вірогідність потрапити під обстріл. За день до нашого приїзду в центр міста прилетів снаряд, загинули 5 людей.
Чи сподобався тобі знаменитий Алеппо?
Враження досить сумне. Місто красиве, я дуже шкодую, що не потрапив туди в мирні часи. Зараз же значна частина міста лежить в руїнах.
Але там немає повністю зруйнованих або вцілілих районів. Там інакше. Йде смуга за смугою. Одна вулиця вщент зруйнована, темна, а поряд – вціліла.
Центр Алеппо теж знаходиться в переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, там багато історичних пам’яток. Але найвідоміша стоїть на пагорбі в центрі. Це Алеппська цитадель, найвища точка міста. Її займали урядові солдати. Там точились дуже жорстокі бої. Опозиція підкопувала тунелі, щоб закласти вибухівку та пробитись на пагорб.
А в місті є комендантська година чи можна спокійно гуляти у будь-який час?
Комендантської години немає ніде. Ми не були в новому місті, але в старому вечірки до пізньої ночі. Біля магазинів, де продають алкоголь завжди черга людей.
Як щодо суворих обмежень для мусульман?
Ну, по-перше, там не всі мусульмани. Там є християни, звісно їхня кількість дещо зменшилась через ісламістів. А по-друге, багато мусульманської молоді не притримується жорстких релігійних вимог. Ми заходили до кафе чи кальянних, там сиділи дівчата в хіджабах. Навіть вони вживають алкоголь, курять кальян.
Варто розуміти, що іслам є різний. Зрештою, як і християнство. На територіях, що контролюють ісламські угрупування, такої свободи немає. Там все набагато суворіше. Можливо, це і є причиною, чому багато людей, незважаючи ні на що, підтримують Асада. Для них, як для світських людей, для християн альтернатива набагато гірша.
Судячи з повiдомлень ЗМІ, в Алеппо була гуманітарна катастрофа. Це так?
Насправді, все є. Гуманітарна катастрофа була на територіях, контрольованих опозицією. Уряд брав ці квартали в облогу, тому там і була нестача їжі. На урядовій території з продуктами все гаразд.
Враховуючи все вище сказане, чи варто подорожувати до Сирії?
Їхати треба. Це цікава країна. Як ми обираємо країну для подорожі? Є багато критеріїв: помірковані ціни, смачна їжа, історичні пам’ятки, легкість дороги. У Сирії все це є.
Ти мандрівник з досвідом. Які ще країни порадиш відвідати з тих, що вважаються небезпечними?
Більшість країн, що мають репутацію небезпечних, такими не є. Не треба узагальнювати. Ось, наприклад Україна. В нас теж є регіони, куди краще не їхати, якщо хочеш зберегти життя та свободу. Але ж не треба проектувати це на всю територію України. Так само і в інших країнах. Так, є території з високою ймовірністю терактів, де проходять бойові дії. Проте інша територія може бути мирна і спокійна.
Моя улюблена країна – Пакистан. Я давно не читав про те, щоб там були атаки на іноземців. Але там дійсно є не дуже безпечні регіони. І такі, які не підпорядковуються уряду.
В яку найнебезпечнішу ситуацію ти потрапляв під час своїх подорожей?
У 2012 чи 13-у році мене разом з місцевим приятелем заарештував в Ірані Корпус Стражів Ісламської Революції. Нас привели на базу, допитали спочатку вдвох, а потім розділили. Мені, як іноземцю, принесли чай та їжу. Його в іншій кімнаті почали бити і допитувати, чому він має зв’язки з іноземцями, взяли паролі від усіх соціальних мереж.
Ми день провели на тій базі, лише ввечері у нас забрали документи та відвезли до нього додому. Документи повернули наступного дня після перевірки. Так що я відбувся легким переляком.
Пощастило тобі. Куди плануєш їхати далі? Де можна слідкувати за твоїми пригодами?
В мене є декілька блогів на різних платформах. Я у вівторок лечу в Намібію, це дуже цивільна країна. Потім їду в Саудівську Аравію, яка лише нещодавно стала відкритою для туристів. Також в понеділок всім бажаючим розкажу про Сирію.
Спілкувалися: Роман Пєтушков та Марина Пєтушкова
Фото: Павло Морковкін
Блоги Павла у соцмережах:
