Епідемія коронавірусу ще в розпалі, а економісти, політологи та філософи вже намагаються розгледіти контури нового світу, який виникне після перемоги над хворобою.
Більшість сходиться на думці, що настають масштабні зміни в економіці, бізнесі, міжнародних відносинах, внутрішній політиці, соціальній сфері, медицині та поведінці людей. Але невизначеність, пов’язана з самою епідемією і ціною боротьби з нею, породжує прямо протилежні прогнози: хтось вірить в новий кращий світ, хтось – в тривале погіршення життя людства та політично-економічні катаклізми.
Прогнозувати що-небудь зараз вкрай складно – людство, яке створило пов’язану воєдино світову економіку та мультикультурні суспільства, ще ніколи не стикалося з кризою такого типу. Невизначеність полягає ще в самій епідемії: недостатні знання про вірус, ступінь його заразливості, шляхи передачі та летальність.
Зрозуміло, що світова економіка так чи інакше відновиться від кризи, куди її загнала епідемія. Але темпи відновлення і розмір збитків буде залежати від того, як швидко та якою ціною вдасться зупинити вірус.
Є два варіанти прогнозів. Для прикладу можна подивитися дослідження найбільшої у світі консалтингової компанії McKinsey, яка спеціалізується на вирішенні завдань, пов’язаних зі стратегічним управлінням.
Оптимістичний сценарій
Епідемія буде переможена в більшості країн світу за допомогою жорсткого карантину за 2-3 місяці, тобто до кінця другого кварталу 2020 року.
Китай втратить 3,3% ВВП в першому і другому кварталах, але потім швидко відновиться і повернеться до рівня виробництва кінця 2019 роки вже восени.
У США спад буде глибшим – до 8% ВВП за другий квартал, оскільки і масштаби епідемії ширші, і економіка більше орієнтована на споживчий попит. Це буде найбільший спад з кінця Другої світової війни. Після епідемії країну чекає стрімке відновлення, рівень виробництва 2019 року буде досягнуто в кінці 2020 року. Але в цілому за рік зростання економіки США буде нульовим.
Євросоюз навіть в оптимістичному сценарії постраждає ще більше: економіка в другому кварталі втратить майже 10% і повністю відновиться до докризового рівня лише на початку 2021 року. За рік вона втратить близько 4% – це найгірший показник з часів кризи 2009 року.
В цілому світова економіка до кінця року прийде в норму. Темпи зростання за рік знизяться на 1,4%. Темп відновлення залежить від того, як швидко будуть заново зібрані міжнародні виробничі ланцюжки, які зараз розрубила епідемія.
Країни і регіони, де раніше всього були введені жорсткі заходи карантину та інші обмеження, можливо, будуть відновлюватися швидше, ніж ті, хто намагався зберегти економіку, відмовившись від придушення епідемії – завдяки тому, що жертв там буде менше. До такого висновку прийшли експерти Федеральної резервної системи США, які досліджували відновлення різних штатів і міст країни після епідемії «іспанки» в 1918 році.
Зміни в різних сферах життя не будуть глибокими і незворотними. На швидкість відновлення може вплинути те, що різні галузі будуть відновлюватися нерівномірно. Як це може бути, видно на прикладі Китаю, який вже пережив першу хвилю епідемії.
Туризм, авіаперевезення, експортно-орієнтовані галузі, виробництва, що є частиною міжнародних ланцюжків, і традиційні сфери послуг та розваг, де до епідемії практикувалися тісні контакти між людьми та масові зібрання, будуть відновлюватися довше.
Песимістичний сценарій
«Найчорніший» передбачає, що всі спроби зупинити епідемію проваляться, а уряди не зможуть допомогти підприємствам і банкам. Багато з них впадуть, що викличе кризу боргів та ліквідності. Обвалення банків і компаній поховає всю світову фінансову систему і виробництво; криза затягнеться на довгий час.
Більш «м’які» прогнози говорять, що друга хвиля епідемії ускладнить і затягне відновлення. Епідемію стримати не вдасться, але після того, як перехворіє велика частина населення Землі, з’ясується, що заходи підтримки світової економіки спрацювали, її структура не зруйнована, що призведе до швидкого відновлення.
Китай знову випередить всіх, але і він відновиться тільки до середини 2021 року. США втратять більше 8% ВВП, а ЄС – майже 10%. Вони повернуться до рівня 2019 року лише в кінці 2023-го. Світ в середньому відновиться лише в кінці 2023-го.
У країнах, що розвиваються, багато з яких за останні десятиліття пройшли через подібні глибокі кризи з руйнуванням різних сфер життя людей, переживуть нову кризу простіше. Населення країн Заходу, яке не стикалося з подібним з часів Другої світової війни, випробує небачений шок. Це може викликати глибокі зміни самого світу і поведінки людей.
Власне, від того, який з варіантів буде реалізований в різних країнах і в цілому у світі, залежить глибина змін у всіх сферах життя.
Але постає ще декілька питань.
Чи зміняться уявлення про цінність людського життя?
Експерти McKinsey вважають, що в разі, якщо епідемія затягнеться або прийде друга її хвиля, ймовірне виникнення нових практик поведінки, немислимих ще кілька місяців тому, що може привести до виникнення важкої етичної дилеми.
У сучасному світі вважається, що головною цінністю є людське життя. Однак ці тези вже ставлять під сумнів.
Сьогодні цінність людського життя вже можна підрахувати. «Вартість» життя громадян різних країн і різних вікових груп є неоднаково.
Чи прийде кінець глобалізації?
Епідемія і пов’язана з нею криза (особливо якщо вона буде глибокою та тривалою), може прискорити цей процес. Компанії, які раніше мали вигоди від глобалізації, почнуть прагнути локалізувати виробництво, відмовившись від складних виробничих ланцюжків.
Чи стане стеження за людьми тотальним та постійним?
У боротьбі з епідемією Китай явив світові приклади використання технологій стеження та ізоляції громадян.
За допомогою технологій Китай зумів локалізувати спалахи в багатьох провінціях, виявивши контакти що заразилися і, врешті-решт, зупинив епідемію. Був поширений додаток, який надавав громадянам «кольорові коди». Зелений код означав, що громадянин може ходити в магазини, користуватися транспортом та ін. Жовтий код – що громадянин «скомпрометований» (міг контактувати із зараженими), а тому не має права користуватися суспільними благами і повинен відправитися на тимчасовий карантин. Червоний код – повний карантин. Однак часто код не змінювався назад на зелений і після карантину. За якими саме критеріями система змінювала колір коду, роз’яснень не було. Відомо, що «жовтими» і «червоними» стали понад мільйон китайців.
Схожу систему впровадила Південна Корея, яка, судячи з усього, зуміла за допомогою стеження за транзакціями з банківських карт і системи розпізнавання білінгу мобільних телефонів ізолювати контакти більшості заражених.
Був розроблений додаток Corona 100 m, який аналізував відкриті дані і виявляв хворих. Їх місце розташування наносили на карту з точністю до 100 метрів. Всі ці заходи і технології доповнили програму масового тестування на наявність вірусу.
Свої заходи технічно-епідеміологічного контролю тепер розробляють багато країн. Головне питання – чи відмовляться влади від використання цих ефективних інструментів управління людьми після епідемії?
Чи буде суспільство більше довіряти вченим?
Здається, що боротьба з епідемією мала б викликати зростання довіри до вчених та лікарів. Однак тут все не так просто. Як з’ясували міжнародні економісти, населення багатьох країн так і не змогло зрозуміти, що правдиво в описах вірусу і епідемії, а що – ні. Половина опитаних соціологами громадян у багато разів переоцінювала небезпеку вірусу – як його заразність, так і летальність. Можливо, їм заважав надлишок псевдонаукової інформації.
Половина громадян була схильна до панічної поведінки. Паніка виявлялася різноманітною – і продажем акцій на біржах, і атаками на секції з туалетним папером в магазинах.
В результаті багато країн посилили боротьбу з «фейковими» новинами. І тут з’явилася нова небезпека: жертвами боротьби можуть стати наукові дані, які не влаштовують владу.
Результатом є одне: керівники різних країн змушені приймати рішення на основі всіх цих дуже грубих прогнозів, що породжує ще один рівень невизначеності – ніхто не знає, чи допоможуть їх дії або погіршать ситуацію.
для ІНФОРМАТОРа
