Колись в одному зі своїх інтерв’ю, на питання кореспондента журналу Index of Censorship Роже-Поля Друа: «Що можна визначити за універсально прийняте для всього світу?» Умберто Еко відповів: «Повага до людського тіла. Права тіла й відносин нашого тіла з рештою світу».
Догма лібералізму завжди полягала в тому, що «людина є мірою всіх речей». Окрема, мала людина, індивід зі своїм розсудком та конкретними інтересами для них є вищою та останньою інстанцією, яка являє собою завершену цілісну систему.
Звідси походить латинський термін «індивідуум», який застосовується лібералами до кожної конкретної людини. Індивідуум з латини означає «неподільний», і є калькою з грецької «атом» і означає «те, що не підлягає розділенню».
Ось на цьому й будується вся ліберальна філософія.
Таким чином, погляд на людину як на індивідуум означає тільки «людину-в-собі», яка не є складовою частиною чогось іншого й, відповідно, не підлягає поділу на окремі частини.
В усіх релігіях такого поняття як індивідуум не існує. Існує дивідуум – особистість, яка є понадіндивідуальною, частиною чогось більш цілого.
Ліберали ж визнають єдиною реальністю саме індивідуума з його автономними інтересам, правами, структурою, логікою. Відповідно до цього світогляду вони будують усі сучасні філософські, політичні, економічні моделі. Адже на антропології збудована вся цивілізаційна та соціальна система.
Християнська традиція говорить нам про трискладовий устрій людини, яка окрім проявлених форм (тонкої та щільної) – душі й тіла, несе в собі ще «дух», який є іншою реальністю, позбавленою будь-яких форм, є свого роду зв’язком із іншим світом, що перебуває по той бік творіння.
І саме наявність духу дає людині можливість споглядати божественні ідеї (intellectus), а розсудком – розрізняти та переставляти у своїй свідомості реально існуючі речі (ratio). Але сама раціональність при цьому має бути напряму підпорядкованою інтелекту.
Заперечення лібералами інтелекту, як неіснуючої інстанції та абсолютизація раціональності, як головної та вищої якості людини саме й призвело до зміни свідомості багатьох наших сучасників.
Відтепер кожен має право сам, за власним смаком розуміти цей світ, або взагалі його не розуміти.
Вірити в щось, або не вірити в ніщо.
Прагнути бути вищим за всіх, або нижчим.
Кому як подобається.
Без будь-яких обмежень.
І це вже не язичницький пантеон богів або атеїстичний матеріалізм. Це нове, невідоме нам суспільство, де зникає людина.
І на заміну їй приходить ТІЛО.
