Сцена Благовіщення описана в Євангелії від Луки: він розповідає про те, що архангел Гавриїл з’явився в будинок Марії і сказав їй, що вона народить Сина Божого від Святого Духа.
Канон зображення Благовіщення формувався на основі двох джерел: Євангелія від Луки (Лк. 1, 26-38) і апокрифічного Протоєвангелія від Якова – тексту середини II століття, в якому описані історія Іоакима і Анни, дитинство Марії, одруження з Йосипом, а також Благовіщення, Зустріч Марії з Єлизаветою і Різдво Христове.
В образотворчому мистецтві різних століть Марію і архангела зображували в різних поставах та інтер’єрах, використовуючи різні символи. Цікавим є те, як згодом на картинах змінювалися почуття зображених персонажів.
Ранньохристиянські художники хотіли показати велич Марії, в середньовічному живописі епохи Відродження Діва Марія уособлює смиренність та чистоту, а в мистецтві Пізнього Відродження і бароко – дивується та злякана.
Подивимося, як в мистецтві протягом п’ятнадцяти століть змінювалося сприйняття цього сюжету.
Тріумфальна арка в Санта-Марії-Маджоре (V століття). Мозаїка
На рубежі 420-430-х років архієпископ Константинополя Несторий вчив, що «від плоті може народитися тільки плоть» і Син Марії всього лише людина, в якому втілюється Слово Боже, але не сам Бог.
У 431 році в Ефесі відбувся Третій Вселенський собор постановив, що Марія є саме Богородицею.
У наступному році в Римі починається робота над мозаїками Санта-Марії-Маджоре – однієї з перших міських базилік, присвячених Богородиці. Сцена Благовіщення прикрашає тріумфальну арку, і її авторам було важливо показати велич Марії. Діва одягнена як знатна дівчина, носить діадему, сережки і намисто, навколо неї – свита ангелів. На обраність Марії натякає веретено, яке вона тримає в руках. У апокрифічному Протоєвангелії від Якова, написаному в II столітті, сказано, що сім дівчат з роду царя Давида (саме серед його нащадків мав з’явитися Месія) були обрані для роботи над завісою Храму. Серед них була і Марія. Щоб вирішити, кому що прясти, кинули жереб. Марії дісталися пурпур і рум’янець – найцінніші тканини. Вона взяла роботу додому, де їй і явився архангел Гавриїл.
Благовіщення у колодязя (друга половина XII століття)
Богослови часто міркували про те, що в цей момент відчувала Марія, і лише небагатьох займали переживання архангела Гавриїла. Серед останніх – жив в XII столітті чернець Яків Коккіновафский.
Він пише, що Гавриїл був неабияк наляканий дорученим йому завданням. Спочатку він зайшов в будинок Марії невидимим і був вражений її чеснотою – настільки, що не міг підібрати відповідні слова. Вирішивши, що на вулиці він налякає її менше, ніж удома, Гавриїл вирішив дочекатися, коли Марія піде за водою, і повідомити їй новину біля колодязя.
Зустріч біля криниці ілюструє одна з мініатюр рукопису. Марія стоїть до Гавриїла спиною. Почувши його голос, вона повертає голову, злякано підкидаючи одну руку, а іншою притримує глечик. Ця сцена часто зустрічається в візантійському і давньоруському мистецтві, в розписах, присвячених Благовіщенню.
Сімоне Мартіні. «Благовіщення» (1333)
У середньовічних сценах Благовіщення рідко обходяться без двох атрибутів: квітів, найчастіше лілій, котрі стоять у вазі, і книги, яку читає Марія. Ці образи ми бачимо і в пізньоготичному «Благовіщенні» італійського художника Сімоне Мартіні. До лілії художник додає оливкову гілку, що символізує мир, яку Марії вручає ангел.
Про те, що Марія вміла читати і знала текст Старого Завіту, ще в IV столітті згадував святий Амвросій Медіоланський. Однак до другої половини IX століття ці відомості не надто вражали авторів іконографії, присвяченій Марії. Лише монах Отфрид Вайсенбургський пише віршований виклад Євангелія і вперше згадує, що в момент появи Гавриїла Марія читала псалми.
З тих пір на картинах Марія зустрічає архангела за читанням все частіше і частіше, і до XIII століття книга стає постійною деталлю західноєвропейського Благовіщення, а веретено відходить до візантійської традиції.
У тому ж XIII столітті з’являється квітка, що стоїть між архангелом і Марією. Цей символ нагадував про те, що Благовіщення відбулося навесні («Назарет» в перекладі з староєврейського означає «квітка»). Пізніше вона перетворюється в лілію, що символізує не тільки пору року, а й чистоту Марії.
Робер Кампен. «Благовіщення» (1420-30 рр.)
Ангел входить у звичайний бюргерський будинок того часу. Марія поглинена читанням і не помічає його. У промені світла летить через вікно фігурка Христа.
На столі – лілії, в кутку – до блиску начищений бронзовий умивальник, книга обгорнута тканиною. Все це натякає на чистоту Марії.
Взагалі, картина Кампена – приклад того, як складно іноді буває розшифрувати нідерландський живопис XV століття, вибравши певне значення того чи іншого предмета. Наприклад, прикрашена маленькими різьбленими левами лава Богородиці може символізувати трон Соломона, з яким порівнювали Марію і який теж був прикрашений левами, а самі леви – Ісуса. А може бути, Кампен написав лавку тільки тому, що такі меблі були в ті роки у моді.
П’єро Делла Франческа. «Благовіщення» (1452-1466)
Благовіщення могло бути і самостійним сюжетом, і частиною циклу, присвяченого Богородиці, і першою сценкою в зображенні життя Христа.
У П’єро Делла Франчески Благовіщення несподівано стає частиною історії здобуття хреста, на якому був розп’ятий Ісус. Марія і ангел поміщені в класичний архітектурний простір. Яруси будівлі ділять композицію на земний, в якому ангел звертається до Марії, і небесний із зображенням Бога Отця.
Благовіщення з єдинорогом (1480-1500)
Середньовічні бестіарії розповідали про безліч фантастичних звірів і приписували дивовижні риси реальним тваринам. Богослови знаходили паралелі між описами деяких тварин і подіями з життя Ісуса: наприклад, жертву, Євхаристію і воскресіння символізували пелікан, що годує пташенят власною кров’ю, і лев, який народжувався мертвим і оживає на третій день від дихання левиці.
Ще одним символом Христа був єдиноріг, зловити якого могла тільки непорочна Діва. У XV-XVI століттях стає популярний сюжет полювання на єдинорога – особливо в Німеччині. Відповідні ілюстрації з’являються в рукописах і гравюрах, на вівтарях, гобеленах і посуді.
Зображена на крилі вівтаря Марія сидить в саду. Гавриїл жене до неї єдинорога. Архангела супроводжують чотири пси, які символізують чесноти: істину, милосердя, мир і справедливість.
В 1545 році на Тридентському соборі були заборонені подібні сцени.
Якопо Тінторетто. «Благовіщення» (1576-1581)
Благовіщення Тінторетто тривожне і сумбурне. Картина написана в темних тонах, Гавриїл вривається в будинок, його супроводжує вихор.
Голуб, який символізує Святий Дух, різко спрямовується вниз, а Марія з переляку відсахується. Тут немає ні квітів, ні саду, а будинок нагадує руїни: зі стільця стирчать прути соломи, за дверима недбало навалено дошки та теслярські інструменти Йосипа. За стільцем ми бачимо старі ясла. Щоб посилити напругу, Тінторетто використовує різку перспективу і дивний ракурс: глядач ніби дивиться на все, що відбувається зверху. Динамічна композиція, рвучкі рухи і контрастне освітлення передбачають живопис епохи бароко, яка віддає перевагу стриманому Благовіщенню попередніх століть через напружені, динамічні та емоційні сцени.
Фра Анжеліко. «Благовіщення»
У своїй фресці, що знаходиться в коридорі монастиря Сан Марко у Флоренції, Фра Анжеліко розташував Гавриїла і Марію в пустельному склепінчастому коридорі, дуже схожому на монастирську галерею, куди виходять двері чернечих келії. А позаду фігури ангела зобразив св. Домініка, перетворивши всю композицію в бачення, яке відкрилося святому ченцю під час обов’язкового роздуму над Писанням.
Джон Кольєр. «Благовіщення»
У західному мистецтві ХХ століття робилися спроби «модернізувати» сюжет, надавши героям більш сучасний вигляд.
На картині американського художника Джона Кольєра Марія, схожа на сучасну дівчинку-підлітка, зустрічає ангела на порозі будинку в одязі, що нагадує шкільну форму, в кросівках і з зошитом в руках.
Шкільний зошит стає алюзією книги – символу Старозавітного пророцтва – часто зображуваної в композиціях епохи Відродження. Від Відродження залишився ще один символ – лілія, на цей раз «по-домашньому» посаджена у квітковий горщик.
Гавриїл шанобливо схилився перед «старшокласником» Марією, за спиною у нього крила, але по вигляду він більше схожий на сучасного молодого священника, ніж на ангела, а за його спиною видно типову вулицю маленького містечка «одноповерхової» Америки.
І на завершення – «Благовіщення» мозаїки Софії Київської (приблизно 1040 рік). Найстаріше зображення сцени в вітчизняному мистецтві. В руках у Богоматері – червона пряжа, яка прийшла з апокрифічних оповідань.
для ІНФОРМАТОРа
