Народний депутат, член депутатської групи «За майбутнє», секретар Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Ігор Палиця отримав коштовний подарунок від власного батька.
Про це стало відомо із суттєвих змін у декларації політика.
16 вересня Палиця задекларував подарунок у негрошовій формі від власного батька на 2 мільйони 700 тисяч гривень.
Ним виявилася квартира у Луцьку на 423,1 кв.м.
У щорічній декларації політика зазначено чимало нерухомості, втім, жоден об’єкт не належить політику, Ігор Палиця не має навіть особистого кута, де він міг би жити. Він орендує квартиру у Києві на 626,8 кв.м., п’ять машиномісць (власник перелічених об’єктів – Палиця Оксана Василівна, вочевидь, мати політика, – ред.), три офіси і користується правом проживання ще в одній квартирі у Яремче Івано-Франківської області, яка належить ТОВ “Буковель”. Вся інша нерухомість офіційно належить іншим комерційним структурам.
Тож ця квартира у Луцьку тепер є єдиною нерухомістю у власності політика. Про те, звідки у його батька квартира за 2,7 мільйона йтиметься нижче.
З цінного майна за ним числиться троє чоловічих годинників, два “Audemars Piguet” і один “Rolex”, вартість яких в документі не вказано.
Ні авто, ні будь-яких акцій або корпоративних прав у своїй декларації нардеп не вказав. Проте зазначив нематеріальні активи – промисловий зразок – графічне зображення для рекламного аркуша.
Всі його доходи обчислюються 155 461 грн. зарплати депутата. При цьому, зазначені політиком витрати, набагато вище його доходів. Адже тільки у липні цього року за навчання дочки у швейцарській школі Палиця заплатив 304 291 грн. За минулий 2019 рік Палиця витратив на навчання доньки 843 тисячі 467 гривень, 494 676 грн. витратив на оплату за оренду житла та машиномісць і 125 145 грн. на благодійність.
Зводити кінці з кінцями парламентареві, очевидно, вдається завдяки готівковим коштам, яких у його розпорядженні налічується 27 млн. грн., ще 1,105 млн. грн. він зберігає в банках.
За даними YouControl, крім 15-ти фірм, записаних на його батька Петра Палицю, існують ще 26 комерційних структур, в яких фігурує та сама Оксана Палиця. Ці фірми, в основному, займаються операціями з нерухомістю, але не тільки.
Наприклад, одна з фірм, співвласницею якої значиться Оксана Палиця – ТОВ “Рокита М”, створена в січні 2020-го року для виробництва зброї і боєприпасів. Серед її власників – співвласники “Привату” Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов.
Серед акціонерів компанії присутній Захар Ігорович Палиця – син нардепа, на якого також записані частки в 18-ти комерційних структурах. Таким чином, сукупно на найближчих родичів Ігоря Палиці записані близько 60-ти фірм. З таким активом можна не переживати, заробляючи на рік 150 тис. грн і витрачаючи по 7-8 мільйонів.
Довідка:
Ігор Палиця – український політик, народний депутат України VI і VII скликань, Заслужений економіст України, Голова Одеської ОДА (6 травня 2014 — 30 травня 2015), голова Волинської обласної ради (2015—2019).
Народний депутат України IX скликання. Член депутатської групи «За майбутнє». Секретар Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики.
Закінчив Волинський національний університет імені Лесі Українки, спеціальність «Історія і право».
У 1993—1999 роках — директор українсько-латвійського СП «Мавекс-Л».
З 1999 року по лютий 2003 року — в.о. члена правління, комерційний директор, голова правління ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття». З лютого 2003 року — голова правління ВАТ «Укрнафта».
Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від СелПУ, № 6 у списку. На час виборів: голова правління ВАТ «Укрнафта», безпартійний.
Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 63 в списку. На час виборів: голова правління ВАТ «Укрнафта», безпартійний. Член фракції Блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (з листопада 2007), секретар Комітету з питань економічної політики (з грудня 2007).
Народний депутат України 7-го скликання з 12 грудня 2012 до 27 листопада 2014, виборчий округ № 22, Волинська область, самовисування. «За» 40,27 %, 11 суперників. На час виборів: народний депутат України, безпартійний. Член Комітету з питань економічної політики (з грудня 2012).
Кандидат у народні депутати від виборчого округу № 22 (Луцьк). Самовисуванець. На час виборів: голова Волинської облради, член партії «УКРОП». Живе в Яремче Івано-Франківської області.
У травні 2020-го депутати об’єднання «За майбутнє» створили однойменну партію на чолі з Палицею.
27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію Харківських угод, як потім з’ясувалося, не брав участі у голосуванні.
3 липня 2012 року голосував за проєкт Закону «Про засади державної мовної політики» у другому читанні (єдиний з фракції «НУНС»).Але, як потім з’ясувалося, не брав участі у голосуванні у зв’язку з його перебуванням за кордоном.
Є головою правління ВАТ «Укрнафта». Також контролював компанію «Нафтохімік Прикарпаття», яку пов’язують з гірськолижним туристичним комплексом «Буковель» в Івано-Франківській області і власником якого є ТзОВ «Скорзонера». І ВАТ «Укрнафта», і «Нафтохімік Прикарпаття» пов’язують з бізнес-групою «Приват», яку очолює мільярдер і власник «Дніпра» Ігор Коломойський.
Улітку 2011 року придбав 60 % акцій футбольного клубу «Волинь» (Луцьк). Є почесним президентом луцького клубу.
З листопада 2019 року взяв на себе фінансування сімферопольської «Таврії».
47-річний Ігор Палиця – далеко не нова людина в українській політиці. Правда, про нього, як і про багатьох вітчизняних політичних діячів, широко дізналися вже після 2014 року. Деякі факти біографії зробили його скандально відомим. Втім, є у нардепа від депутатської групи “За майбутнє” і хороша риса – він залишається відданим своєму головному партнеру, олігарху Ігорю Коломойському.
Ранній етап життя Ігоря Палиці сповнений загадок і недомовок. Цікаві факти в його біографії з’являються з 1993-го року, коли згідно з офіційною біографією 21-річний студент Палиця разом з однокурсниками стає засновником українсько-латвійського СП “Мавекс-Л”, причому сам майбутній нардеп займає пост директора.
Яким чином компанія студентів змогла “увійти” в нафтовий бізнес 90-х років, на той момент смертельно небезпечний через пильну увагу кримінального світу до цієї сфери, так і просто налагодити такий бізнес (особливо в 21 рік, та ще й на міжнародному рівні) – залишається загадкою. Втім, Латвія у той час часто використовувалася як якийсь пострадянський “офшор”, і тому “міжнародний” характер бізнесу часто був фікцією. Однак все одно відповіді на питання це не дає.
Втім, за версією ЗМІ, справжнім натхненником бензинового бізнесу був батько Ігоря Палиці – Петро. Дійсно, згідно з даними інформаційно-аналітичної платформи YouControl, з батьком нардепа пов’язані півтора десятки комерційних структур з різних сфер діяльності: оптова торгівля, нерухомість, аграрний і паливно-енергетичний сектор.
Але як би там не було, до кінця 90-х років Ігор Палиця знайшов нового “вчителя”. Ним став один зі співвласників групи “Приват” Ігор Коломойський. Причому сталося це за вельми скандальних обставин, що викликали судові чвари на міжнародному рівні.
Так, Петро та Ігор Палиці вирішили підтримати англійського інвестора Майкла Уотфорда, який з’явився в їх рідному регіоні та чия “Watford Group” націлилася на покупку “Нaдворнянcкoгo нафтопереробного заводу”, перетвореного в ВАТ “Нафтоxімік Прикaрпaття”. Однак коли з цією ж метою на Волинь прийшов “Приват” і Ігор Коломойський, обидва Палиці якимось чином опинилися серед прихильників дніпропетровського олігарха.
Втім, спочатку все виглядало цілком буденно: “Watford Group” і “Приват”, створили офшорну фірму “Watford Petroleum”, на яку і оформили великий пакет акцій “Нафтохіміка Прикарпаття”. Пізніше, після проведення деяких банківських операцій і кредиту, акції “Нафтохіміка” виявилися у “Привата”, який протягом декількох років вів судову війну з Майклом Уотфордом, раніше судимим за шахрайство колишнім працівником “Союздержцирку” Михайлом Толстошиєм. Зрештою, радянсько-англійський бізнесмен цю війну програв.
Незважаючи на скандальний характер історії з “Нафтохіміком Прикарпаття”, чиїм комерційним директором, а пізніше і головою правління був Палиця, його кар’єра з того часу пішла “в гору”.
Після успіху на “Нафтохіміку Закарпаття” Ігор Палиця продовжив свою кар’єру в нафтовому бізнесі Ігоря Коломойського, ставши в лютому 2003-го року головою правління ВАТ “Укрнафта” – підприємства, в якому близько 42% належали олігархові, а партнером була держава.
На посаді голови “Укрнафти”, за твердженням ЗМІ, Ігор Палиця за рахунок державних коштів (близько 2 млрд грн), виділених на рішення бензинової кризи шляхом скупки нових АЗС, придбав за завищеними цінами десятки автозаправних комплексів. Тільки за перше півріччя 2005-го року компанія скупила 166 АЗС.
За даними ЗМІ, покупка за завищеними цінами відбувалася у “родинних” фірм. Так, у “Мавекс-Л”, записаної на батька, Палиця купив 12 не найкращих АЗС за 81,5 млн грн. Деякі ж заправки продавалися через посередників, але знову за завищеними цінами.
Скандал був серйозним, у ВР навіть подумували про створення спеціальної комісії з розслідування угод. А Дніпропетровська обласна прокуратура звинуватила компанію в покупці 68 АЗС за завищеними в 15 разів цінами: 385,5 млн грн при балансовій вартості в 20 млн грн. Останній факт, правда, в компанії спростували.
Можливо, цей скандал і став однією з причин інтересу Ігоря Палиці до політики і можливої депутатської недоторканності. У всякому разі, в 2006-му році глава правління “Укрнафти” під №6 у партійному списку Селянської партії України “штурмував” Верховну Раду. Але невдало.
У 2007-му році ЗМІ писали про інші сумнівні схеми роботи “Укрнафти”: продаж видобутого нею природного газу за заниженими цінами комерційним структурам, пов’язаним з “Приватом”.
Втім, свою політичну кар’єру Ігор Палиця почав вже в наступному році, пройшовши за партійним списком блоку партій “Наша Україна – Народна самооборона”. З тих пір без Ігоря Петровича не обходилося жодне наступне скликання Верховної Ради України. Правда, його депутатство в VIII-му скликанні виявилося дуже короткочасним.
Можна сказати, “приватизувавши” одномандатний виборчий округ №22 у Волинській області, Ігор Палиця перемагав своїх конкурентів три рази поспіль – у 2012-му, 2014-му і 2019-му роках, набираючи в ході виборів від 37% до 40% голосів виборців.
Втім, перемогою на дострокових виборах 2014-го року Ігор Палиця вважав за краще знехтувати. Через місяць після виборів він відмовився від мандата, і причиною цього був вибір на користь займаного ним тоді поста голови Одеської обласної державної адміністрації. Цю посаду він отримав у травні 2014-го року.
Загалом, ніхто не сумнівався, що на пост глави регіону Ігоря Палицю просунув саме Ігор Коломойський, він же наполіг і на тому, щоб його екс-менеджер “Укрнафти” залишився в Одеській області. На посаді губернатора Ігор Палиця відзначився пристрасним бажанням посадити екс-главу ЦВК України 2004-го року і нардепа від “Партії регіонів” Сергія Ківалова.
За іронією долі, саме “Укрнафта”, точніше її захоплення озброєними людьми на чолі з Ігорем Коломойським в березні 2015-го року, стало початком падіння олігарха. Спочатку він позбувся своєї посади губернатора Дніпропетровської області, а в травні нового голову ОДА отримала і Одеська область. Ним став Михайло Саакашвілі, якому Ігор Палиця побажав усіляких гараздів.
Уже влітку новий губернатор звинуватив Ігоря Коломойського в причетності до контрабанди в Одеському порту. Раніше, в лютому 2015 го року, в об’єктив фотографів потрапило смс-листування нардепа Хомутинника і губернатора Одеської області, в якому другий цікавився у першого розцінками, “схемами” і “дахами” на українській митниці. Не дарма Віталія Хомутинника називали куратором митниці та податкової. Це передбачувано завершилося перепалкою екс- і чинного губернаторів в ефірі шоу “Шустер LIVE”.
У те, що трапилося не було нічого дивного, адже на той час Ігор Палиця вступив до “Українського об’єднання патріотів” (“УКРОП”) – партії, створеної соратниками все того ж Ігоря Коломойського, яку очолив один з найбільш близьких до нього людей – Геннадій Корбан. Втім, партійна кар’єра Палиці в “УКРОПі” йому принесла не так вже й багато: місце депутата, а з листопада 2015-го – і голови Волинської обласної ради. Але це краще, ніж доля глави партії Геннадія Корбана, якого заарештували в жовтні 2015-го року.
На Волині, як писали ЗМІ, Ігор Палиця відзначився у створенні власної силової структури: громадської організації “Вартові порядку”. Як повідомляли журналісти проекту “Слідство.інфо”, члени організації займалися стеженням за політичними опонентами, розгоном мітингів проти влади, контрабандою і багатьом іншим, за що отримали прізвисько “приватної армії” Палиці.
Іншим напрямком діяльності, які приписуються ЗМІ голові облради, був видобуток бурштину. Для цього було створено КП “Волиньприродресурс”, що має право вести видобуток бурштину і міді на 51-му гектарі. Але КП не поспішав починати свою діяльність. Як припускали журналісти, причиною цього стало бажання укласти договори на роботи з тими фірмами-видобувачами, чиї власники погодяться працювати на “УКРОП” та її партійну касу, а також “пропускати через себе” і “відмивати” бурштин, видобутий “чорними старателями”.
Втім, підприємство відразу потрапило “під приціл” Генеральної прокуратури, яка оголосила отримані “Волиньприродресурсом” дозволи підробленими і відкрила з цього приводу кримінальне провадження.
Лише у травні 2018-го року підприємство заявило про початок геологорозвідувальних робіт .
У ході дострокових виборів до Верховної Ради влітку 2019-го року Ігор Палиця, знову вигравши вибори по мажоритарному округу №22 на Волині, став народним депутатом.
У день початку своїх повноважень як народного депутата, 29-го серпня, Ігор Палиця приєднався до депутатської групи “За майбутнє”, за якою закріпилася стійка репутація підконтрольної Ігорю Коломойському. Це підтверджується, власне, і самим фактом знаходження в ній Палиці – члена “УКРОПу”. Та й сам нардеп не приховує близькості до бізнесмена, зокрема, повідомляючи про появу у Коломойського онуків, народжених його дочкою Анжелікою.
Як і годиться секретарю комітету ВР з питань податкової та митної політики, велика частина законопроектів авторства Ігоря Палиці стосується податків. Однак, на думку деяких своїх колег, головним завданням парламентарія є відстоювання інтересів олігарха Ігоря Коломойського.
Очевидно, плани на місцеві вибори у політсили амбітні, і місце Ігоря Палиці в цих планах далеко не останнє, так само як і надії на Одеську область, в якій нардеп раніше був губернатором. У всякому разі, саме екс-глава Одеської ОДА 23-го липня презентував в Одесі партію “За майбутнє” з очевидним прицілом на місцеві вибори.
Читайте також: Призначений Зеленським посол у Катарі будує квартиру у Києві за 1,4 мільйона
