Журналісти ІНФОРМАТОРа зустрілися з начальником прес-служби 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Богданом Петриком. Він розповів про свої обов’язки та особливості інформаційної протидії.

Ким Ви працювали до того, як очолити прес-службу бригади?

За освітою я журналіст-телевізійник. Працював на різних каналах. «Перший національний» (нині – UA:Суспільне, – прим. ред.), «ТРК Україна», «5 канал». До ЗСУ пішов, коли працював на «24 каналі» майже два роки тому. Також мав досвід роботи в прес-службах.

Богдан Петрик

Що саме входить до Ваших обов’язків?

Якщо відповідати неформально, переказуючи свої службові обов’язки, то умовно: третина роботи – комунікація зі ЗМІ, третина – зовнішня комунікація, як то – ведення офіційних сторінок в соціальних мережах та створення фото- та відеоконтенту, третина – внутрішня робота. А десять відсотків назвемо “інше”.

Як саме відбувається комунікація зі ЗМІ? Наскільки ЗСУ закриті, або відкриті до комунікації?

На всіх рівнях від Генерального штабу ЗСУ та Міністерства оборони до бригад співпраця з журналістами чітко регламентована, але як правило не викликає труднощів для всіх сторін. Інформаційний запит – ключик до такої комунікації. Після його отримання уже визначається, хто, як і в якому обсязі буде на нього відповідати або реагувати. Можу сказати, що на всіх рівнях ЗСУ достатньо відкриті та дружні до ЗМІ. Звісно, якщо мова не йде про службову інформацію чи таку, що має обмежений доступ. В інших випадках, прес-служби максимально оперативно реагують на запити.

В зоні проведення ООС аналогічна ситуація?

З точки зору відкритості – так, з точки зору організації, то процедура інша. Окрема акредитація та порядок роботи. І потрібно враховувати ризики під час роботи. Наприклад, якщо мова йде про інтерв’ю з кимось з військовослужбовців, які перебувають у відведенні, – це одна справа, якщо це робота в нічний час на передньому краї – зовсім інша. В будь-якому разі журналістів як правило супроводжує прес-офіцер. В більшості випадків журналісти, які працюють на передку, мають досвід такої роботи. Інколи, з перших днів війни, а тому співпраця зрозуміла та безконфліктна.

Богдан Петрик

Розкажіть про зйомки під час бойових дій? Як потрібно діяти, щоб не потрапити в халепу?

Єдиного рецепту немає, але в будь-якому разі треба ховатися. Бронежилет та шолом можуть врятувати життя, але бажано не ризикувати. В таких випадках прислуховуємся до старшого на опорнику. Каже: “Сидіти тихо”, то сидим тихо. Каже: “Ховатися”, то ховаємося. Але як правило робота відбувається вдень, коли вірогідність обстрілу вкрай мала, хоча й існує. Вночі докладається максимум зусиль, аби убезпечити журналістів та особовий склад.

Це ризикована робота?

Війна – це завжди ризиковано. Причому для всіх і для кожного. І журналісти, розуміючи це, продовжують висвітлювати бої на сході. І цим, особисто в мене, та й не тільки в мене, викликають повагу.

Як до цього ставляться Ваші рідні?

В перший час дуже хвилювалися. Зараз звикли. За можливості спілкуємось телефоном, обмінюємся фото. Під час ротації, коли бригада в пункті постійної дислокації, рівень хвилювань значно знижується. Плюс короткотривалі відпустки, коли приїжджаєш додому і можеш зустрітися з друзями та рідними.

Ви казали соціальні мережі… Де представлена Ваша бригада?

Основний напрямок роботи – це офіційна сторінка у Facebook – “Закарпатський легіон”, частково, Instagram, Twitter та YouTube. Кожна з них вимагає різних підходів. Проте орієнтуємося на творіння Цукенберга, оскільки зараз в українських інформаційних реаліях – це дуже потужний елемент комунікації.

“Закарпатський легіон”? Звідки така назва? І чому?

Постійно бригада базується на Закарпатті, де фактично пересікаються народи та культури. Так в бригаді служать українці, росіяни, угорці, словаки, румуни, роми, грузини… Багато народів. В перші дні війни, спілкуючись закарпатським діалектом, або угорською між собою, військовослужбовці ненавмисно створювали чутки, що за Україну воює Французький іноземний легіон. Ворог перехоплював переговори, але не міг зрозуміти, що це за мова. З часом слово легіон отримало логічне “Закарпатський” і прижилося. Це наша неофіційна назва.

Чим ще займається прес-офіцер, крім комунікації з журналістами та ведення сторінок?

Це широке коло задач. Створення фото та відеоматеріалів, випуск бригадної газети, розробка рекламної продукції, організація інтерв’ю з військовослужбовцями та багато іншого. Роботи вистачає. Головне для прес-офіцера, щоб все це подобалось. Інакше, гарних матеріалів ти ніколи не зробиш. І тут важливо не забувати, що фактично ти зберігаєш історію. Всі інтерв’ю, фотографії, розмови з бійцями та власні нотатки – це частина історії, яку не можна забути, яку треба зберігати. Події, постаті, обставини – все це із часом забувається, така природа людської психіки. Контури стають не чіткими, образи стираються, деталі пропадають. Тому важливо робити це тут і зараз. Писати, фіксувати, поширювати.

Останнім часом багато говорять про підвищення зарплат військовим, нову форму, техніку, підходи до харчування. Які позитивні зміни на цьому фоні в царині прес-служб, чи отримують вони достатнє забезпечення?

Якісні фотоапарати та ноутбуки є, але інколи цього недостатньо. Наприклад, проблеми починаються під час обробки великих графічних матеріалів, або з відео-монтажем. Техніка не справляється. На мою думку також було б непогано збільшити штати, зокрема в прес-службах командувань. В зоні проведення ООС є проблема з транспортом. У прес-офіцерів його просто немає і роботу доводиться організовувати, підлаштовуючись під тих, хто їде, або повертається з передка, аби потрібної тобі локації. З іншим проблем немає.

Що найцікавіше у Вашій роботі?

Найцікавіше? Майже все. Динамічна робота, різні обставини, люди, події. Можливість реалізувати себе творчо, професійно. Подорожі. Це все робота прес-офіцера. Головне, повторюсь – віддаватися справі. І не забувати, що від неї також багато чого залежить. ЗСУ наразі має один з найбільш відсотків довіри у суспільстві, а тому треба підтримувати цей рівень правдивою, цікавою та актуальною інформацією про те, що відбувається тут, там та в армії в цілому.

Спілкувалися Роман Пєтушков та Антон Візковський

для ІНФОРМАТОРа

загрузка...