Кандидат до Рівненської обласної ради від Радикальної партії Ляшка, директор протитуберкульозного диспансеру Федір Аврука розповів, чому приймає участь у місцевих виборах 2020.
Чи всім відома катастрофічна ситуація, що склалась з протитуберкульозною службою на тлі реформування охорони здоров’я? Треба визнати, що епідемія туберкульозу, яка розпочалась в 1996 році, досі не подолана. На сьогоднішній день захворюваність на туберкульоз залишається на рівні, значно перевищених рекомендованих показників захворюваності для нашого регіону. До слова, рівень, який нам озвучує Центр Громадського Здоров’я, не відповідає рекомендаціям ВООЗ. Ви припускаєте, що піднявши показник до 50, матимемо кращі показники по рівню захворюваності для звіту перед грантодавцями? То чому б не підняти даний показник до 100? Тоді захворюваність в Україні не матиме перевищень.
До речі, в жодному офіційному документі ВООЗ взагалі такий показник не використовується, окрім як на регіональному рівні.
Тому, як бачимо, прислухатись до статистичних даних треба, а жити – з обережністю.
Дієвим явищем по діагностуванню туберкульозу були мобільні рентгенлаболаторії. Всі напевно пам’ятають, як у селах можна було пройти рентген, не їдучи у район. Тоді й захворюваність була вищою, бо процент виявлення вищий. Сьогодні нема статистики по туберкульозу. Але реальні хворі і носії туберкульозної палички нікуди не ділись. Вони серед нас!
Хочу нагадати всім, що туберкульоз залишається соціальною хворобою, більшість хворих відносяться до соціально-незахищених та дезадаптованих верств населення, більшість наших хворих випадають з-під нагляду сімейних лікарів.
За нашими даними лише до 40% хворих, у яких в подальшому був виявлений туберкульоз, укладали декларацію з сімейним лікарем. Тому вважаю за потрібне зазначити, що активне виявлення туберкульозу має відновитись на рівні всієї країни, наша область має непоганий досвід саме по активному виявленню хворих серед соціальних груп ризику. Вже другий рік у нас запроваджується дана модель.
У питаннях фінансування протитуберкульозної служби залишається багато відкритих питань. Якщо на даний час наша служба залишається недофінансованою, то в умовах реалізації реформи вторинної та третинної ланки дефіцит фінансування зросте в рази, чого категорично не вистачить не те що на існування протитуберкульозної служби, а й на адекватну діагностику та надання допомоги хворим на дану патологію.
У зв’язку з запуском другого етапу медичної реформи в Україні, та переходу на нову модель фінансування – фтизіатрична служба Рівненської області, як і фтизіатричні служби інших областей, опинилась на межі знищення. Протитуберкульозні заклади, які попередні роки і так працювали в умовах недостатнього фінансування та забезпечення за залишковим принципом, підлягають повному або частковому скороченню. До слова, адміністрація комунального підприємства «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний центр» РОР в умовах жорсткого дефіциту бюджету вимушена вивільнити значну частину своїх працівників.
Захворюваність на туберкульоз в Рівненській області набагато нижча за загальноукраїнські показники, що свідчить про якісну роботу в напрямках виявлення, лікування та профілактики туберкульозу. Проте в ситуації з карантинними заходами виявлення туберкульозу, особливо серед сільського населення знизилась.
Утім, враховуючи бюджет закладу на 2020 рік, згідно з договором з НСЗУ за пакетом «діагностика та лікування дорослих і дітей з туберкульозом», КП «РОФМЦ» РОР отримує близько 20 мільйонів гривень. Але їх не вистачає навіть на виплату заробітної плати працівникам закладу, не кажучи про інші необхідні видатки.
До старту другого етапу реформи неодноразово проводились реорганізації та оптимізації ліжкового фонду та штатного розкладу, в межах яких було ліквідовано лікарські та інші медичні і немедичні посади. Проте вписатися в межі бюджету зазначеного НСЗУ можливо лише при тотальному скороченні медичного персоналу.
Таким чином, у КП «РОФМЦ» РОР додатково скороченню підлягають 118 шт. одиниць (лікарів – 21, середнього медичного персоналу – 50, молодшого медичного персоналу – 35, немедичного персоналу – 12). Це призведе до кадрового колапсу, та колапсу фтизіатричної системи в Рівненській області, що в свою чергу призведе до зростання захворюваності на туберкульоз та смертності та загалом до погіршення епідеміологічної ситуації в регіоні, і зведе нанівець попередні здобутки. Тож у штаті КП «РОФМЦ»РОР залишиться 20 лікарів-фтизіатрів: 1 лікар на 58 000 населення!
До того ж залишається невідомою доля районних фтизіатрів, які вже залишились без фінансування, або підлягають скороченню (відомі випадки коли лікарі-фтизіатри відмовляються приймати хворих на туберкульоз на амбулаторний етап лікування в зв’язку з тим що районний заклад не отримав фінансування від НСЗУ для лікування таких хворих). Дубенська ЦРЛ відмовляється приймати хворих на туберкульоз, які переведені на амбулаторне лікування.
Враховуючи неготовність центрів ПМСД до лікування хворих на туберкульоз вважаємо дану ситуацію неприпустимою.
Також незрозумілим є рішення Рівненської обласної ради про приєднання до КП «РОФМЦ» РОР чотирьох протитуберкульозних закладів, на які взагалі не передбачено фінансування за договором НСЗУ.
На сьогоднішній день досі залишається не розкритим питання розрахунку вартості лікування хворих на туберкульоз. Яким чином можливо пролікувати хворого з туберкульозом за 20000 гривень (111 гривень на добу), якщо курс його лікування – 6 місяців (і це тільки в тому випадку, якщо випадок не занедбаний)?
Мушу всім нагадати, що в залежності від форми туберкульозу та занедбаності випадку лікування хворого може продовжуватися до 24 місяців. За таких хворих НСЗУ здатне заплатити лише 74 гривні на добу.
Також потребує роз’яснення, з яких джерел передбачається здійснення фінансування за наступними видатками:
- за КЕКВ 2230 (харчування) у випадку лікування туберкульозу у хворих, що є одним із основних складових лікувального процесу та регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від
- 27 грудня 2001 року №1752;
- за КЕКВ 2220, що не входить до Національного переліку (лікарські засоби, дезінфекційні засоби, лаболаторні витратні матеріали та інш.);
- за КЕКВ 2240 (по напрямам: технічне обслуговування медичного та немедичного обладнання, метрологічна повірка обладнання, обслуговування та утримання очисних споруд, телекомунікаційні послуги (інтернет, телефон), вивіз сміття, дератизація та дезінсекція, обслуговування пожежної сигналізації, послуги охорони);
- утримання обласного складу медикаментів та штату з здійснення розподілу медикаментів на всі ЗОЗ області;
- виплата пільгових пенсій працівникам ЗОЗ;
- участь фахівців в роботі комісій за запитом прокуратури (до 20 запитів на рік), в роботі клініко-експертних комісій та перевірок, та інших комісій МОЗ, ЦГЗ;
- послуга амбулаторного лікування хворих на туберкульоз (амбулаторне контрольоване лікування), а також консультативна допомога (диференційної діагностики) хворим на пульмонологічні, онкологічні та інші захворювання;
- виявлення контактних осіб, призначення їм профлікування, моніторинг ефективності та побічних реакцій на ПТП, зокрема дітей;
- відшкодування вартості трансфузіологічних послуг;
- оплата центральної лікарської комісії з чутливого та хіміорезистентного туберкульозу (ЦЛКК ХРТБ);
Наступне питання – новий наказ з інфекційного контролю, який тихо прийнятий і майже ніким не помічений ще у лютому 2019 року, а набув чинності з 01.07.2020 року. В ньому чітко зазначені вимоги до надання протитуберкульозної допомоги. Якщо з терапевтичним лікуванням туберкульозу ще більш менш все зрозуміло і просто (потрібні лише кошти на приведення до відповідності закладів), то геть незрозумілим залишається частина про лікування позалегеневого туберкульозу та хірургічну допомогу нашим хворим. Цим документом задеклароване лікування хворих в загальній лікарській мережі.
А тепер питання до НСЗУ: якщо отримати пакет «лікування туберкульозу» (в якому, до речі, зазначається і готовність до надання хірургічної допомоги хворим на туберкульоз) може тільки спеціалізований заклад, то фактично новий наказ з інфекційного контролю забирає хірургічні відділення у протитуберкульозних закладів. То як заклади загальної лікарської мережі здатні надавати протитуберкульозну допомогу населенню? На правах підрядчика? Як вони тоді зможуть заробляти, якщо пакет «туберкульоз» не є рентабельним та доцільним для лікарні, яка хоче заробляти? Як представники НСЗУ уявляють собі можливість надання платних послуг хворим на туберкульоз?
З березня цього року увага всіх без винятку прикута до боротьби з пандемією SARS COV-19, на тлі якої повністю ігноруються проблеми інших галузей, в тому числі і фтизіатричної.
На тлі пандемії коронавірусу у тінь відійшла вражаюча статистика – з початку року зафіксовано на Рівненщині 15 випадків туберкульозу у померлих. Це виявляє паталогоанатом. Наразі важливо зкомунікувати з «первинкою», щоб максимально виявляти випадки туберкульозу у жителів нашого регіону.
Я був противником закриття тубдиспансерів. В області лишився один заклад, що надає спеціалізовану медичну допомогу хворим з таким діагнозом. Жахливо, але треба прийняти той факт, що у черзі до сімейного лікаря разом сидять діти і люди, які можуть бути хворі на туберкульоз! А це дуже інфекційна хвороба – слина, чихання, кашель є поширювачем палички!
Проблема туберкульозу залишається некерованою, і не можна її залишати без державного нагляду. У вже забутих класиків-філософів є дві дуже відповідні цій ситуації назви праць: «Кто виноват?» і «Что делать?».
Тому пропоную кейс власних ініціатив для вирішення проблеми:
- Влада не повинна самоусуватися від цієї проблеми та ховатися за організаціями ЦГЗ та НСЗУ. Не скидати лікування туберкульозу на неурядові організації, оскільки туберкульоз це не просто соціальна проблема – це хвороба, яка потребує фахового підходу.
- Для продовження діалогу з владою необхідно провести відкрите засідання комітету з питань охорони здоров’я, та залучити до нього фахівців з структури протитуберкульозної служби.
- Розглянути можливість державного фінансування туберкульозної допомоги.
- Переглянути специфікації та тарифи пакетів НСЗУ у співпраці з фахівцями протитуберкульозної служби.
Я йду на вибори як фахівець, який розуміє наслідки невиваженості рішень влади щодо закриття тубдиспансерів на місцях. Першочерговим завданням моїм як депутата облради буде лобіювання питання відновлення діяльності спеціалізованих лікарень, диспансерів і чітка стратегія превентивних заходів боротьби з туберкульозом і не тільки, створення комфортних умов для тривалого і комфортного лікування існуючих хворих.
Окрім того, медична реформа має численні недоліки, тому вирішенням цих питань я буду першочергово займатись.
Нагадаємо, що Андрій Лозовий пояснив, чому йде до обласної ради.
