Терапевта Івана Венжиновича госпіталізували в Почаївську районну лікарню з двобічною пневмонією. За три доби лікар помер від тромбоемболії легеневої артерії. Тест на коронавірус виявився негативним. Чоловіку було 51. Фото з його обличчям розміщені по всій Україні з підписом “Дякуємо за життя”.
LB.ua поспілкувався з медиками Почаївської лікарні про Івана Венжиновича та ситуацію з хворими мешканцями району на ковід.
Улюбленець пацієнтів
У травні в американському інформаційному агентстві Associated Press вийшов репортаж про те, що українські лікарні перевантажені хворими на ковід. На головному фото – лікар Іван Венжинович у захисному костюмі після огляду пацієнтів з коронавірусом. Згодом це фото розмістили в українських містах на білбордах із написом “Дякуємо за життя”.
Іван Венжинович працював сімейним терапевтом у Почаївській районній лікарні більше 25-ти років. У понеділок 28-го вересня його привезли в лікарню з пневмонією, за два дні – ввечері – 30-го вересня Венжинович помер. Зі слів медсестри, яка в той день була зміні, лікарю надавали реанімаційну допомогу, однак нічого не допомогло.
Смерть колеги – дуже важко для всіх медпрацівників і жителів Почаєва. Ми працювали разом 20 років, – каже завідувач терапевтичного відділення Почаївської районної лікарні Валерій Бондарчук.
– Для нас це перша втрата серед медиків. Її дуже важко пережити не тільки мені, а й всім нашим колегам, тому що була хороша людина. Іван Федорович поступив лікарню як пацієнт з пневмонією, за три доби помер, – розповідає головний лікар Почаївської районної лікарні Богдан Кучер. – Знав чудово його сім’ю – дружина в лікарні працює завідувачкою лабораторії, в них двох дітей. Син продовжує навчатися на медика, дочка ще в школі – 8-й клас. Компенсація від держави його родині не буде виділена, не маємо права (через негативний тест – LB.ua). Відпускні будуть нараховані, все відповідно до законодавства, – додає Кучер.
Іван Венжинович з дружиною
Івана Венжиновича колегам дуже бракуватиме. “Він був лікарем, до якого звертались дуже багато пацієнтів – на похоронах було багато людей, яких він врятував від коронавірусу та інших хвороб, – розповідає заступниця головного лікаря Марія Пташник. – У нас залишається три лікаря-терапевта, лікар-інфекціоніст, три анестезіологи, але Іван Федорович входив у бригаду швидкої допомоги як терапевт і інфекціоніст. Ми будемо продовжувати надавати допомогу – це наша робота, хоч вже несемо втрати”.
Про те, що самому лікарю Венжиновичу потрібна допомога, в лікарні дізналися не одразу.
– У вересні він був у відпустці, під час якої захворів. Тест на коронавірус не підтвердився, хоча клініка коронавірусу стовідсоткова. Чомусь в нас так буває, що один день всі тести позитивні, а через пару днів – всі негативні. Хоча у пацієнтів симптоматика однакова. Я не можу пояснити, в чому причини, всі тести відправляємо в Тернопіль. Хворих на ковід протягом останнього місяця було в середньому 15-20 людей щодоби. Хоча в травні було і по 45 хворих – розповідає Валерій Бондарчук.
Сам Валерій Бондарчук перехворів ковідом ще в квітні: “Я важко перехворів, лікувався спочатку тут в Почаєві, потім – в інфекційному відділенні Тернопільської інфекційної лікарні швидкої допомоги. Богу дякувати, і дякуючи колегам, залишився живим”.
Ситуація в Почаївській лікарні
У Почаївській районній лікарні працює п’ять відділень: дитяче, приймально-діагностичне, паліативне, інфекційне, терапевтичне. Останні три облаштовані для хворих на ковід. У лікарні 63 ліжка, з них щомісяця більше 40 заповнені. Обстановка, за словами працівників, залишається стабільно важкою.
– У нас зараз 20 хворих – середньої важкості. Люди різного віку – середнього та старшого. Ситуація зараз стабілізувалась, тому що тиждень назад поступали дуже важкі хворі. За останні дві ночі [02-03.10.2020 – ред.] ніхто в стаціонар не поступав, – каже Марія Пташник. – Є троє хворих, які перебувають на кисневій терапії та 12 підтверджених випадків. Зараз пішло послаблення карантину, люди розслабились.
У вересні в Почаївській районній лікарні, за словами Марії Пташник, було проліковано 41-го пацієнта з ковідом. Двоє пацієнтів з коронавірусом – померло, лікар Іван Венжинович став третім.
З березня по вересень у лікарні вилікувано 141-го пацієнта з коронавірусною інфекцією. П’ятеро людей померло.
– У Почаєві немає ніяких обмежень. Лавра працює, приїжджі є, були хресні ходи. Служби йдуть в звичайному режимі в усіх церквах. Є люди, які дотримуються карантинної дистанції та масок, а є так, що людина йде, ніби немає карантину. На жаль, вони не бачать, в якому стані ми переводимо пацієнтів на ШВЛ, – каже Марія Пташник.
На запитання про те, чи є в Почаївській лікарні медики, хворі на ковід, головний лікар Богдан Кучер відповідає, що немає: “Зараз у нас 12 [пацієнтів – ред.] підтверджених на ковід і 8 з підозрою, забезпечення на три місяці. Лікарів хворих нема”.
В той же час самі медпрацівники розповідають протилежне. Анестезіолог Андрій Капрійчук у телефонній розмові підтвердив, що в нього коронавірус. Однак детальніше розповісти відмовився: “Я на лікарняному, маю ковід і не маю бажання спілкуватися з пресою”.
Ігор Косінков працює рентгенологом у Почаївській районній лікарні з 1992 року. Напередодні смерті Івана Венжиновича лікар робив тому ренген: “В неділю [27-го вересня – ред.] подзвонила до мене дружина Івана, щоб зробити знімок, бо йому раптово стало погано. В неділю я зробив йому рентген, у нього була двобічна пневмонія. Скоріше всього, вона була коронавірусна, але аналізи не показали, в нас часто таке буває. Привезли тяжкого, він задихався, за три дні помер. Це було дуже раптово, кололи все що могли, але шо – руки не підложиш”.
Сьогодні рентгенолог лікується самостійно вдома від ковіду. На самоізоляції перебуває разом з сім’єю.
– Вже тиждень сиджу в хаті – така болячка, що не знаєш куди заведе. Температура 37,5 – мордує мене ночами. Я думав, що безсмертний, бо скільки ми вже працюємо з коронавірусом – не заразився. Привозять до тебе людину – бабульку, яка задихається, не може вдягнути маски, ти її тримаєш, відстань 20-30 сантиметрів, дихання “лице в лице”. Я працюю в лікарні майже 30 років, але ще таких “фокусів” не було, як зараз є. Через день хтось вмирає, вже скільки молодих пішло. Люди по 50-60 років – хіба то старі?
