Автори фільму-розслідування «Я-бот» однозначно недопрацювали. У презентованому фільмі відсутні будь-які докази причетності політичних партій до оплати послуг ботоферм.
Вчора, 18 вересня, у Києві на території Річкового вокзалу журналісти «Громадського» та проекту «Слідство.Інфо» презентували фільм «Я-бот». У 52-хвилинній стрічці розповідається, як журналіст Василь Бідун влаштувався на роботу в одну із столичних ботоферм.
У ботофермі Василь пропрацював шість тижнів, написавши за цей час десятки тисяч коментарів на підтримку тих чи інших політиків і політичних сил. Ботом журналіст працював у розпал парламентської виборчої кампанії, яка проходила у червні-липні цього року.
У фільмі журналіст демонструє хвалебні коментарі, які він, працюючи ботом, писав про Анатолія Гриценка і його «Громадянську позицію» та про Святослава Вакарчука і партію «Голос». Крім того, творці фільму розповідають, що ботоферма, куди влаштувався Бідун, відпрацьовувала замовлення від штабів кандидатів в народні депутати Сергія Шахова і Сергія Сивохо. Перший балотувався як самовисуванець, другий йшов на вибори від партії «Слуга народу».
Що я, як звичайний глядач, побачив у фільмі-розслідуванні «Я-бот»? Дозволю собі дати оцінку побаченому, не претендуючи на абсолютну об’єктивність.
Поваги, однозначно, заслуговує відчайдушність і працелюбство головного героя фільму. Не кожен зважиться з дня в день ходити з камерою на грудях в офіс ботоферми, де у поті чола працювати ботом і водночас таємно знімати роботу інших ботів.
На цьому, на мою скромну думку, і закінчуються сильні сторони фільму. А якщо бути точнішим, то на прихованих зйомках, власне, закінчується розслідування. Далі у фільмі можна побачити розмови, роздуми, припущення, домисли, але ніяк не розслідування.
Автори фільму «Я-бот» не впоралися з поставленим перед собою завданням. Головна мета подібного фільму очевидна – довести, що політики та партії у період виборчих кампаній і не тільки користуються послугами ботоферм. Натомість, що ми побачили у фільмі від «Слідство.Інфо» і «Громадського»? Хлопець Вася ходить в офіс ботоферми, працює там ботом і розповідає, які коментарі на підтримку кого писав. Де докази, що замовники цих коментарів – політичні сили чи кандидати у народні депутати? Хто оплачував послуги ботів? Про це у розслідуванні ні слова. А якщо ботоферми працювали на опонентів згаданих у фільмі партій? Журналісти навіть не спробували розібратися, хоча куди важливіше не які коментарі писали боти, а хто замовник їхньої роботи.
Після виходу фільму ЗМІ написали, що у передвиборчий період на партії Вакарчука і Гриценка працювала ботоферма. І це не дивно, оскільки саме такий меседж закладений як основний у роботі «Громадського» і «Слідства.Інфо». Свідомо чи несвідомо фільм формує у голові глядача думку, що Вакарчук і Гриценко погані, бо, вочевидь, користувалися послугами ботів. А що на рахунок інших партій? Аби фільм можна було назвати об’єктивним, автори розслідування зобов’язані були докласти більше зусиль і дізнатися, чи є в Україні ботоферми, які працювали на інших учасників виборчих перегонів. Вони цього не зробили. Чому? Завадили лінь, заангажованість чи, може, відсутність ресурсів? Питання до розслідувачів. І воно залишається відкритим. Як і питання про те, хто замовляв ботів.
для ІНФОРМАТОРа
