У неділю, 31 березня, український народ обирав президента України на наступні п’ять років. ІНФОРМАТОР не залишився осторонь цієї події, тому ми висвітлювали для вас увесь перебіг голосування й продовжуємо ділитися з вами найактуальнішою інформацією президентських перегонів.
Редакція ІНФОРМАТОРа разом з українським народом не залишились осторонь та виконала свій громадянський обов’язок. Журналісти видання розповідають про свою участь у виборах.
Мар’ян, журналіст-аналітик:
Голосував в Києві. Без черг. Молоді не побачив на дільниці. Ще подумав, що така “активність” молодих людей понизить рейтинг Зеленського. Не понизила. Можливо, проголосували до або після мене. А, може, на окрузі, де живу, не так багато молоді.
За якими критеріями визначався, за кого проголосувати?
Перший. Не вважав правильним голосувати за прохідних кандидатів, бо “пропаде голос”. Вважаю, що голосувати треба за кращих, а не прохідних. Віддавати свій голос потрібно за того кандидата, в можливості якого віриш. Вибирати між “меншим злом” можуть лише скептики, які слабо вірять, що країну можна змінити.
Другий. Однозначне “ні” проросійським кандидатам.
Третій. “Лобізм національних інтересів, а не лобізм інтересів Вашингтона чи Брюсселя”, “інтереси України вище інтересів західних партнерів”. Якщо відповідну позицію, йдучи на вибори, декларував кандидат, то вважав за можливе проголосувати за нього.
За цими трьома критеріями відсіяв “не прохідних”. Проголосував за одного з тих, хто залишився. Прізвище не назву.
На дільниці побачив обличчя, сповнені оптимізмом. Сподіваюсь, після виборів він не зникне з облич цих людей.
Шерман Дрозд, журналіст-аналітик:
У день виборів я прийшов на виборчу дільницю об 11 годині. Людей було небагато. На мою думку, обґрунтовано це було гарною погодою. Швидше за все, громадяни бажали скоріше “відстрілятися” і піти займатися куди більш важливими справами. Черг як таких не було. Приходив віддати свій голос за одного з кандидатів і старі, й малі. Всі поводилися пристойно, намагаючись уникати зайвих політичних розмов і ексцесів, які можуть за ними піти.
Біля будівлі школи, де проходило голосування, на вулиці були помічені персонажі “підозрілого вигляду”, так звані “тітушки”. “Шалабонили” вони біля ділянки приблизно 5-6 годин. Поліції ні в будівлі, ні на вулиці не було. Поговоривши зі спостерігачами в комісії, дізнався, що серйозних порушень помічено не було.
Дмитро Солод, журналіст:
Сонячний недільний ранок, 31 березня, видався найкращою можливістю за довгочасні холоди насолодитися теплом і провести його на природі. Ми з колегами вирішили не гаяти часу і використати його по максимуму. Одразу після роботи я вирушив виконувати свій громадянський обов’язок — голосувати на президентських виборах.
Усе було підготовлено, своє оточення не знехтувати власними громадянськими правами було загітовано не бути байдужими до долі країни. На дільниці я зафіксував порушення закону: декілька спостерігачів були промарковані агітаційною продукцією одного з кандидатів. Думки про хорошу погоду і довгоочікуваний відпочинок змінилися на потребу захисту закону. Цікаво те, що агітаційна атрибутика була присутня лише в спостерігачів одного кандидата на різних дільницях — мені про це потім колеги розказали.
Я вступив у діалог з агітатором-спостерігачем і за 2 хвилини переконав його не порушувати закон. Звернувся до правоохоронців, щоб все зафіксувати. Вони заявили, що можуть лише викликати слідчо-оперативну групу, проте порушники виявилися адекватними і я вирішив не гаяти часу й не псувати собі настрій в цей прекрасний день. Тому рушив насолоджуватися залишком дня. Постійне бажання слідкувати за новинами та перебігом ситуації в країні не залишило жодного шансу бажанню відпочити. Як не намагалися мої друзі відволікти мене, я переживав, що щось може піти не так.
Побачивши перші екзит-поли, я відчув терпке задоволення. Причиною такої реакції стало усвідомлення, що вибори в Україні пройшли максимально чесно і демократично. Ми пройшли найважливішу перевірку остаточного прощання з Росією, де вибори проходять без вибору. Україна на довгому шляху демократичного розвитку, який зараз здається неминучим для нашої країни.
Далі ейфорія пройшла і я почав аналізувати, чому українці проголосували саме так. Переконаний, що найважливіший день для України й українців ще попереду. День, коли ми перевірятимемо себе на сформоване громадянське суспільство.
Влада Новікова, журналіст:
Владі не вдалося проголосувати на виборах президента. Попри те, що вона зробила все можливе для того, щоб взяти участь у долі країни — країна їй відмовила. Читайте розгорнутий пост Влади за посиланням: “У меня забрали последнее, что у меня было в этой “стране” – право отдать голос”.
Нагадаємо, ЦВК порахувала всі закордонні бюлетені.