Воєнний стан Порошенка як засіб для проваленої цілі

Як Петру Порошенку не вдалося скасувати президентські вибори, які мають відбутися 31 березня 2019 року.

27 листопада, на другий день дії воєнного стану, президент України Петро Порошенко вирішив внести трохи ясності і відповісти на питання, які за останні дні накопичилися як в представників політичного істеблішменту, так і у пересічних громадян. Гарант з’явився на екранах кількох топових телеканалів, де запевняв, що ідея про введення воєнного стану на 60 діб належить не йому. Мовляв, ініціаторами «воєнного стану на 60 діб» було військове керівництво, з відповідною пропозицією воно звернулося до РБНО, члени РБНО звернення військових задовольнили у повному обсязі, а він лише видав указ. І тільки коли почалися дискусії, що воєнний стан завадить проведенню президентських виборів, продовжував переконувати Порошенко, він вніс у свій указ корективи, запропонувавши Верховній Раді затвердити запровадження воєнного стану на 30, а не 60 днів. Але чи справді не Петро Порошенко був автором ініціативи, яка мало не зірвала проведення президентських виборів, які, згідно з частиною першою статті 17 закону «Про вибори Президента України», мали відбутися 31 березня 2019 року? Поговоримо про це трохи нижче…

Під час позавчорашнього ефіру президент стверджував, що після російської агресії проти кораблів ВМС України в Азовському морі, коли мова зайшла про воєнний стан, він думав виключно про те, як посилити обороноздатність держави. Тоді виникає питання, чому Верховний головнокомандувач не планує створювати військові адміністрації в областях, у яких вже діє воєнний стан? У який тоді спосіб президент збирається посилювати нашу обороноздатність?

Також Порошенко пообіцяв зробити все можливе, щоби вибори в окремих територіальних громадах, які заплановані на 23 грудня, таки відбулися. «Я зроблю все від мене залежне, щоби на наступне пленарне засідання ВРУ підготувати законодавчі ініціативи, які будуть мати обмежений термін дії до кінця поточного року, але які дозволили б провести вибори в ОТГ», – сказав президент. Обіцянка гаранта дуже дивна, оскільки стаття 19 закону «Про правовий режим воєнного стану» прямо забороняє проведення будь-яких виборів.

Ніхто не говорить, що не потрібно було вводити воєнний стан. Потрібно було. До того ж ще у 2014 році, коли президент казав, що це неможливо, бо МВФ не дасть кредити, а західні союзники відмовляться постачати зброю. І підстави для запровадження воєнного стану були, оскільки російські силовики на Азові вчинили неприхований акт агресії проти українських військовослужбовців. Але коли слухаєш інтерв’ю Порошенка трьом українським телеканалам, складається враження, що у президента своє ексклюзивне уявлення про те, що являє собою воєнний стан. Або ж все набагато простіше: незграбні виправдання президента – це результат непродуманої стратегії по перенесенню або скасуванню президентських виборів. Коли зосереджений над тим, як не втратити президентську посаду, важно прорахувати до найменших деталей план, який слугуватиме ширмою.

Думка про те, що ідея з введенням воєнного стану – це лише спроба скасувати заплановані на 31 березня президентські вибори, не нова. Але чому Порошенко міг відважитися на такий крок?

По-перше. В історії незалежної України вже був випадок, коли з ініціативи президента переносилися президентські вибори. Дев’ять років тому Віктор Ющенко добився відтермінування виборів на три місяці – з 25 жовтня 2009 на 17 січня 2010 року. Щоправда, тоді дату проведення президентських виборів Ющенко оскаржив у Конституційному суді. Але чим не приклад для чинного президента, щоби і самому спробувати змінити дату проведення виборів?

По-друге, Порошенко вже вживав заходи, які б дозволили йому в недемократичний спосіб продовжити перебування на своїй посаді. На початку липня цього року президент спробував взяти під контроль ЦВК. Із на той час 15-ти членів Центрвиборчкому Петро Олексійович планував на місця вісьмох-дев’ятьох призначити залежних від себе людей. Більшість у ЦВК дозволила б йому управляти виборчим процесом, і в разі необхідності впливати на результати голосування. Тоді «Народний фронт» та фракції Радикальної партії і «Батьківщини» не стали підтримувати кандидатури президента до Комісії. План Порошенка провалився.

Розуміння, що, швидше за все, вже не вдасться встановити контроль над ЦВК, могло підштовхнути президента до «плану Б» – скасування президентських виборів. Ідея з воєнним станом, вочевидь, здалася йому підходящою. До її реалізації він і приступив пізно ввечері 25 листопада. Як далі розвивалася ситуація – всі ми бачили і читали.

Понеділок 26 листопада став днем краху задумів Порошенка позбавити громадян права обирати владу. Все пішло не по президентському плану ще до початку роботи Верховної Ради, коли за наполяганням депутатів від Радикальної партії засідання парламенту, яке мало бути закритим, відкрили для представників преси. Потім були години жорстких дискусій між представниками БПП і опозиційних сил щодо доцільності, терміну запровадження воєнного стану та можливості не порушення конституційних прав громадян у разі його введення. Коли близько десятої вечора до Ради прийшов президент, розуміючи, що на підтримку його указу не назбирається 226 голосів, якщо не будуть враховані вимоги Радикальної партії, «Батьківщини», «Самопомочі», групи «Воля народу» і «Народного фронту», йому не залишилося нічого іншого, як відкоригувати свій указ.

В той вечір у Верховній Раді перемогли демократія і здоровий глузд. Але залишається лише здогадуватись, чи не готується на Банковій новий сценарій, як у незаконний спосіб продовжити президентські повноваження Петра Порошенка. Тим паче, заглянувши у результати останніх соціологічних опитувань, розумієш, що законний спосіб стає все більш примарним для президента.

Проходьте тест «Чи готові ви до воєнного стану?».

Мар’ян Ощановський

для ІНФОРМАТОРа

Загрузка...

Поширюйте матеріал

Загрузка...