Сфера атомної енергетики України вже тривалий час залишається головним корупційним активом топових українських чиновників і їхнього кримінального оточення. Ще не вщух скандал довкола будівництва Центрального сховища відпрацьованого ядерного палива, яке, попри переможні заяви керівництва НАЕК «Енергоатом», навіть через рік після офіційного відкриття не почало працювати за прямим призначенням, як в епіцентр нового не менш масштабного скандалу потрапив ще один стратегічний об’єкт вартістю майже чотири мільярди гривень.
Йдеться про будівництво Сховища для проміжного зберігання високоактивних відходів, які повертаються з Російської Федерації після переробки відпрацьованого ядерного палива українських АЕС, тендер щодо будівництва якого був оголошений наприкінці цього літа Центральним підприємством з поводження з радіоактивними відходами.
Важливість проєкту важко переоцінити, адже дотепер Україна за зберігання вказаних відходів змушена була виплачувати Російській Федерації 100-140 мільйонів доларів щорічно, а це, за найскромнішими підрахунками, у чотири рази дорожче, ніж експлуатація власного сховища. Крім зазначених витрат, не побудувавши вчасно сховище ВАВ, Україна ризикує ще й серйозними штрафними санкціями у майбутньому, адже згідно з міжнародними домовленостями, ядерні відходи повинні бути захоронені виключно на території країни, де утворилися.
Здавалося б, принаймні на об’єкті національного значення українські чиновники мали б побоятися влаштовувати традиційний корупційний шабаш, але ні – десятизначна сума тільки розпалила апетити. Як наслідок, у боротьбу за право поживитися на крупному державному будівельному тендері відразу втягнулися всі наявні в країні фінансово-політичні і кримінальні угруповання.
Як ви розумієте, національні інтереси країни, питання безпеки і енергетичної незалежності в такій ситуації відразу відходять на другий план.
Перші дзвіночки про спроби вплинути на результати тендеру почали надходити відразу ж, улітку. Українські ЗМІ активно писали про ці події і називали низку прізвищ, в тому числі і прізвище наближеного до теперішнього керівництва Офісу Президента депутата Остапа Шипайла, якого вважали новим «смотрящім» за зоною відчуження і всіма проєктами, пов’язаними з нею.
Втім, юний «лобіст» якось надто швидко відійшов у тінь, очевидно, втративши прихильність кураторів, і в гру вступили інші не менш пруткі та жадібні учасники.
Немає сенсу перераховувати всіх, хто так чи інакше намагався зайняти місце Шипайла, адже повноцінний опис цієї справи зайняв би, напевно, кілька томів кримінальної справи. Достатньо буде сказати, що в результаті запеклої боротьби виокремилися два основні претенденти на отримання цього багатомільярдного державного контракту. Це, зокрема, Консорціум «Адамант і Кінтегро» та Консорціум «Інтератомінжиніринг».
Варто відразу констатувати, що жоден із названих консорціумів ніколи не будував нічого у зоні відчуження, а також не має найменшого документально підтвердженого досвіду спорудження хоча б подібних за складністю об’єктів.
І тим не менше, за сприяння посадових осіб у ДАЗВ (Державне агентство України з управління зоною відчуження), обидві компанії отримали від тендерного комітету «путівку» до фінальної частини торгів.
Наші співрозмовники у цьому агентстві, називаючи причетних до цієї справи посадовців (т.в.о голови ДАЗВ Євген Крамаренко, перший заступник голови агентства Андрій Пляцко, заступник гендиректора ДСП «Центрального підприємства з поводження з радіоактивними відходами» з економічних питань Віталій Бабіч та заступник гендиректора з питань капітального будівництва цього ж держпідприємства Віктор Рожнатовський), стверджують, що діяла ця четвірка практично відкрито, особливо не приховуючи своєї участі. Зокрема, у приватних розмовах, задовго до визначення фіналістів, заступник голови ДАЗВ Пляцко відкрито вихвалявся тим, що отримав на всю вищеозначену компанію «аванс» за перемогу у тендері Консорціуму «Адамант і Кінтегро», і готовий якнайшвидше виконати свою частину угоди.
Напевно, можна було б списати все на злі язики чи плітки заздрісників, якби не підозрілий збіг обставин, за яким саме «Адамант і Кінтегро» став за рішенням тендерного комітету одним із двох претендентів на перемогу.
При цьому, як стверджують ті ж таки джерела в агентстві з управління зоною відчуження, другий учасник виконує тут роль звичайного статиста та потрібен лише для того, аби торги відбулися у визначені строки і їх не довелося переносити на більш пізній термін.
Наскільки ця інформація відповідає дійсності, покажуть, звісно, торги, але те, що з хтось досить ґрунтовно і переконливо попрацював з членами тендерного комітету, видно неозброєним оком. Спеціалісти, до яких ми звернулися за консультацією, без зайвих труднощів виявили низку суттєвих порушень у поданій компаніями–учасниками тендерній документації.
Зокрема, у Консорціуму «Адамант і Кінтегро» немає дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, де види зазначених у дозволах робіт не відповідають вимогам тендерної документації. Графік отримання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки не містить інформації про те, які саме дозволи будуть ще отримуватись підрядником, і те, які дозволи у підрядника відсутні взагалі і ще мають бути отримані, не підтверджено наявність необхідної техніки, відсутня низка інших документів, зокрема, що стосується субпідрядників. І, що найцікавіше, відсутні документи, які б підтвердили, що виконавець має попередній досвід виконання пусконалагоджувальних робіт на об’єктах подібного рівня небезпеки чи подібного класом наслідків.
Консорціум «Інтератомінжиніринг» не зміг надати інформації про строки отримання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію відповідних механізмів і устаткування. Крім того, у цього підрядника відсутній задокументований досвід проєктування такого роду сховищ чи інших об’єктів, пов’язаних зі зберіганням ядерних відходів, чи споруд енергоблоків за класом наслідків СС3.
Очевидно, що ні одна, ні інша група компаній просто не можуть гарантувати належної якості виконання робіт. Втім обидві, всупереч фактам і здоровому глузду, офіційно визнані такими, що можуть претендувати на отримання цього крупного державного замовлення.
І, як зазвичай це буває, не обійшлося без впливових політиків, під прикриттям яких чиновники більш дрібного рангу можуть сміливо чинити будь-які чудеса і фокуси в сфері державних закупівель, віддаючи на розграбунок мільярди бюджетних коштів потрібним компаніям.
Власне, як стверджують наші співрозмовники у ДАЗВ, і згаданий тут Пляцко, і його підручні Бабіч і Рожнатовський (на яких якраз і було покладено завдання належним чином обробити членів тендерного комітету), незважаючи на солідні посади, не могли діяти самостійно без політичної підтримки згори.
Зокрема, в контексті діяльності Пляцка у зоні відчуження найчастіше називають прізвище народного депутата від 96-го виборчого округу (у який входить і територія довкола ЧАЕС) Ольги Василевської-Смаглюк. Адже Пляцко свого часу працював помічником нардепки, і, як подейкують, саме завдяки її протекції отримав високу посаду у ДАЗВ. Вона ж у свою чергу нібито координує діяльність з відомим столичним «рішалою» і за сумісництвом нардепом від «Опозиційної платформи – За життя» Вадимом Столаром.
Столар, за нашою інформацією, і є головним лобістом майбутньої перемоги консорціуму «Адамант і Кінтегро» у торгах, використовуючи всі доступні йому важелі впливу, в тому числі і в Офісі Президента, де його розглядають як важливого союзника у боротьбі з Віталієм Кличком за контроль над столицею.
Отже не виключено, що переможця тендеру на 4 мільярди уже заздалегідь визначили на найвищому рівні, і це буде своєрідною платою за політичну розправу з непокірним мером Києва.
Втім, як стверджують джерела в ОП, і конкурент «Адаманта» – Консорціум «Інтератомінжиніринг» – теж має досить непогані виходи на найближче оточення гаранта конституції. В тому числі через низку депутатів від теперішньої парламентської більшості та безпосередньо через члена Комітету ВР з питань бюджету, голову підкомітету з питань видатків державного бюджету Лесю Забуранну, яка вже тривалий час користується довірою голови президентського офісу, і навіть мала доручення від Єрмака знайти «зрозумілих і надійних» підрядників для участі у тендері на будівництво сховища ВАВ, де вони тісно співпрацювали з уже згаданою тут колегою по партії Василевською-Смаглюк. Обидві депутатки навіть спільно співголовували на нараді щодо проблемних питань спорудження централізованого сховища високоактивних відходів, що відбувалася 24 вересня цього року у залі засідань Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, і спільно з представниками дотичних міністерств і відомств радилися, яким чином якнайшвидше розблокувати процес підписання договору на спорудження сховища. Тож повністю списувати шанси на перемогу «Інтератомінжиніринг», мабуть, теж буде поспішно.
Не виключено, що всі ці маневри – ніщо інше, як замилювання очей. І, найімовірніше, люди, які справді смикають у цій країні за всі корупційні ниточки, просто вирішили не ризикувати і завбачливо вивели у фінал відразу двох рівноцінно «своїх» учасників.
А, можливо, від самого початку конкурсу таких «підсадних» учасників було не два, а відразу кілька. Не даремно у цій історії на різних етапах спливали не менш одіозні постаті людей, які свого часу кришували левову частку корупційних схем в українській енергетиці. Наприклад, забудовника Максима Микитася, «Фіми» Важиєвського, його патрона Миколи Мартиненка і не менш скандально відомого міністра енергетики Германа Галущенка. Простіше кажучи, від перестановки доданків (підрядників, лобістів, виконавців-чиновників, крупних і менш дрібних гравців) корупційний підсумок жодним чином не зміниться. Найімовірніше, Сховище для проміжного зберігання високоактивних відходів чекає така ж сумна доля, як і Центральне сховище відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП), яке навіть через рік після фіктивного відкриття так і не запрацювало за призначенням. Принаймні, сценарій виглядає цілком ідентичним!
А отже, ще один стратегічний для України об’єкт, що є важливою складовою забезпечення її енергетичної автономності і незалежності від країни–агресора, по суті, вже приречений, і цьому не можуть не радіти у Москві!
Не хочеться висувати конспірологічних теорій, але дуже схоже на те, що українською енергетикою управляють напряму з кремлівських веж через добре налагоджену агентурну мережу, на чолі якої, не ховаючись, спокійно розкрадають бюджетні мільярди чинні міністри, нардепи і топ-чиновники.
Дуже сподіваємося, що наведені у цій статті факти стануть предметом прискіпливої уваги з боку правоохоронних органів. Впевнені, що озвучені прізвища їм і так добре відомі в контексті багатьох інших афер з бюджетними коштами, і заслужені «нагороди» у вигляді тривалих строків ув’язнення нарешті знайдуть своїх героїв.
Окремо звертаємося до розвідки і спецслужб України з проханням терміново втрутися у ситуацію з будівництвом сховища, адже навіть неозброєним оком видно втручання ворожих до України агентів впливу і людей, напряму пов’язаних з ними (Столар, Деркач, Галущенко та інші).
Якщо сховище не буде побудоване (або буде побудоване з порушеннями технології), саме ці люди отримуватимуть у Кремлі вітання з новими дірочками на погонах на додачу. А Україна змушена буде і далі виплачувати країні-агресору мільйони доларів за зберігання ядерних відходів і залишатиметься у ворога на короткому політичному і енергетичному повідку.
