Реформа української освіти: чи потрібно нам рівнятися на фінів та що кажуть вчителі

Одне з чільних місць серед розмаїття змін займає реформа української шкільної освіти. Оновлена система повинна гарантувати не лише хороше, якісне навчання  у формальному обсягу знань, а й сприяти формуванню та розвитку у дітей таких навичок як комунікація та робота у команді.

Але що ж ми маємо на практиці? І на кого можна рівнятися у цьому питанні?

Низка міжнародних досліджень показала, що фінська шкільна освіта є однією із найбільш ефективних у світі. Неймовірно, що при таких високих результатах фінські школярі проводять невелику кількість часу за навчанням, а фінська держава витрачає на свою якісну і безкоштовну освіту досить помірні кошти в порівнянні з багатьма іншими країнами. Що ж робить фінську освіту такою особливою та вдалою?

Фото: mel.fm

Рівність

  • Порівнювати учнів один з одним заборонено. Діти, як геніальні, так і з великим дефіцитом розумових здібностей, вважаються «особливими» і вчаться разом з усіма. В загальному  колективі навчаються і діти на інвалідних кріслах. При звичайній школі може бути створений клас для учнів із захворюваннями органів зору або слуху. Фіни намагаються максимально інтегрувати в суспільство тих, кому потрібне особливе ставлення. Різниця між слабкими та сильними учнями – найменша в світі. Ситуація, яка існує в Україні, майже абсолютно полярна, адже діти з фізичними вадами часто ізолюються від інших однолітків, втрачаючи можливість на соціалізацію. А це, у свою чергу, каталізує в них відчуття власної «дефектності».
  • Хто за професією (соціальним статусом) батьки дитини, учитель дізнається в останню чергу, в разі необхідності. Питання вчителів, анкети, що стосуються місця роботи батьків, заборонені.
  • Поглиблене вивчення одних предметів на шкоду іншим не вітається. Тут не вважається, що математика важливіше, наприклад, мистецтва. Навпаки, єдиним винятком для створення класів з обдарованими дітьми можуть бути схильності до малювання, музики та спорту.

Безкоштовність

Крім самого навчання також безкоштовні:

  • Обіди.
  • Екскурсії, музеї і вся позакласна діяльність.
  • Шкільне таксі (мікроавтобус), яке забирає і повертає дитину, якщо найближча школа знаходиться далі двох км.
  • Підручники, все канцелярське приладдя, калькулятори, і навіть ноутбуки-планшети.
  • Будь-які збори батьківських коштів на будь-які цілі заборонені.

Індивідуальність

Для кожної дитини складається індивідуальний план навчання і розвитку. Індивідуалізація стосується змісту використовуваних підручників, вправ, кількості класних і домашніх завдань і відведеного на них часу, а також викладається: кому «корінці» – більш докладний виклад, а від кого потрібні «вершки» – коротко про головне.

Фото: mel.fm

На уроці в одному і тому ж класі діти виконують вправи різного рівня складності. І оцінюватися вони будуть згідно персонального рівня. Якщо відмінно виконав «свою» вправу початкової складності, отримай «відмінно».

У фінських школах, поряд зі звичайним навчанням, є дві унікальні різновиди освітнього процесу:

  • Підтримка навчання «слабких» учнів – те, чим в Україні займаються приватні репетитори. У Фінляндії репетиторство популярності не має, шкільні вчителі добровільно справляються з додатковою допомогою під час уроку або після нього.
  • Корекційне навчання – пов’язано зі стійкими загальними проблемами в засвоєнні матеріалу, наприклад, через нерозуміння нерідної фінської мови, якою ведеться навчання, або у зв’язку зі складнощами запам’ятовування, з математичними навичками, а також з асоціальною поведінкою деяких дітей. Корекційне навчання проводять в малих групах або індивідуально.

Практичність

Фіни кажуть: «або ми готуємо до життя, або – до іспитів. Ми вибираємо перше». Тому іспитів у фінських школах немає. Контрольні та проміжні тести – на розсуд вчителя. Існує тільки один обов’язковий стандартний тест після закінчення середньої загальноосвітньої школи, причому, вчителі не дбають про його результати, ні перед ким за нього не звітують і дітей спеціально не готують: що є, то і добре.

У школі викладають тільки те, що може знадобитися в житті. Логарифми або пристрій доменної печі не знадобляться, їх і не вивчають. Зате тутешні дітлахи з дитинства знають, що таке портфоліо, контракт, банківська карта. Уміють вирахувати відсоток податку на отриманий спадок або зароблений в майбутньому дохід, створити сайт-візитку в Інтернеті, прорахувати ціну товару після кількох знижок, або зобразити «розу вітрів» на даній місцевості.

Самостійність

Фіни вважають, що школа повинна навчити дитину головного – самостійного майбутнього успішного життя.

Тому тут вчать роздумувати і самим отримувати знання. Тему вчитель не розповідає – все є в книгах. Важливі не завчені формули, а вміння користуватися довідником, текстом, Інтернетом, калькулятором – залучати необхідні ресурси до вирішення поточних проблем.

Фото: innovationhouse.org.ua

Також шкільні педагоги не втручаються в конфлікти учнів, надаючи їм можливість підготуватися до життєвих ситуацій всебічно, і розвинути вміння постояти за себе.

Предмети

Чиновники хочуть скасувати шкільні предмети: тепер не буде уроків фізики, математики, літератури, історії та географії.

Глава Департаменту освіти Гельсінкі Марьо Кіллонен так пояснює зміни: «Є школи, в яких викладають старомодним способом те, що було добре на початку 1900-х років. Але потреби зараз змінилися, і ми повинні створити щось придатне для XXI століття».

Замість окремих предметів школярі вивчатимуть події і явища в міждисциплінарному форматі. Так, наприклад, Друга світова війна буде розглядатися з точки зору історії, географії та математики. А при вивченні курсу «Робота в кафе» учні отримають комплексні знання про англійську мову, економіку та комунікативні навички.

Така система вводиться для старшокласників починаючи з 16 років. За задумом, учень повинен буде сам вибрати, яку тему або явище вивчати, виходячи з уявлень про їх необхідність для подальшого життя. Таким чином, підліткам не треба буде проходити повний курс фізики чи хімії і запитувати себе: «А мені це треба?» і «Для чого я все це вчу?».

Також змінюється традиційний формат спілкування «вчитель – учень». Учні не сидітимуть за партами і тривожно чекати, коли ж їх викличуть до дошки. Замість цього буде спільна робота в невеликих групах і обговорення проблем.

Дрібниці шкільного життя

  • Територія шкіл не обгороджена, охорона при вході відсутня. Більшість шкіл має систему автоматичного замка на вхідних дверях, потрапити в будівлю можна тільки відповідно до розкладу.
  • Діти не обов’язково сидять за партами-столами, можуть і на підлозі (килимі). У деяких школах класи обладнані диванчиками, кріслами. Приміщення молодшої школи встелені килимами.
  • Форма відсутня, так само як і якісь вимоги з приводу одягу, можна прийти хоч в піжамі. Змінне взуття потрібно, але більшість дітей молодшого та середнього віку воліють бігати в шкарпетках.
  • У теплу погоду уроки часто проводяться на свіжому повітрі біля школи, прямо на траві, або на спеціально обладнаних у вигляді амфітеатру лавочках. Під час перерв учнів молодшої школи обов’язково виводять на вулицю, нехай навіть на 10 хвилин.
  • Домашнє завдання задають рідко. Діти повинні відпочивати. І батьки не повинні займатися з дітьми уроками, педагоги рекомендують замість цього сімейний похід в музей, ліс або басейн.
  • Навчання «біля дошки» не застосовується, дітей не викликають переказувати матеріал. Учитель коротко задає загальний тон уроку, потім ходить між учнями, допомагаючи їм і контролюючи виконання завдань. Цим же займається і помічник вчителя (є така посада у фінській школі).
  • У зошитах можна писати олівцем і прати скільки завгодно. Крім того, вчитель може перевірити завдання олівцем!

Українська реформа

З 2018 року набирає чинності освітня реформа в Україні. Одна з основних змін, які передбачає реформа – це повернення до 12-річної освіти. Діти, які підуть до першого класу в наступному навчальному році, закінчать дванадцятирічну школу у 2030. Однак, чи нормально закінчувати школу у 18-19 років? Лідер Радикальної партії Олег Ляшко заявляв, що у 18 років половина дівчат з класу вже будуть вагітними.

Фото: 112.ua

Завдяки реформі школи зможуть самостійно розробляти навчальні програми, але перевіряти їх все одно буде держава. Класно-урочна система при цьому залишається, але в якій формі буде проходити урок – обирає школа і вчитель. При цьому скоротиться кількість перевірок з міністерства, але раз на 10 років буде проводитись один великий «Інституційний аудит».

Зараз вже триває процес перепідготовки вчителів, які 1 вересня 2018 року візьмуть перший клас дітей, що будуть навчатися за новим Держстандартом. Однак в новому законі про освіту немає детального опису, що і коли вчити. Єдине, на що не поскупилися реформатори – помістити в нього таке поняття, як «очікуваний результат від навчання». На цьому, на їхню думку, і повинна будуватися навчальна програма.

Чи є шанси вивести освіту в Україні на якісно новий рівень? Журналіст ІНФОРМАТОРа запитав у вчителів українських шкіл: “Чи відчувають вони впровадження реформ та зміни в системі освіти?”

“Для цього потрібно багато років та ще більше праці. – розповідає завуч СЗШ №99 у м. Києві, – Від нас мало чого залежить, адже ми отримуємо вказівки “зверху”. Напевно, єдине, що поки змінилось – школу забезпечили мийними засобами та туалетним папером, поставили нові вікна. На цьому реформа поки завершилась. Уряду потрібно розуміти, що систему, яка існувала вічність, треба підривати зсередини та без шансів на відновлення. Усе, що відбувається – якась спроба “косметично” підтрихтувати українську освіту”. 

Жінка також додала, що реформа, яка б вона не була, більше торкнеться тих, хто цього року йде до школи. За її словами, для них постаралися трохи більше, а вчителів молодших класів зобов’язали брати участь в онлайн-конференціях, щодо питань реформування освіти.

“Поки нічого не відчутно. А чи буде відчутно взагалі? Надія – єдине, що у мене є в цьому питанні. Так, міністерство намагалося забезпечити нас новими підручниками з географії та новою програмою. У підсумку виявилось, що програма не збігається з книгами, а деякі теми повторюються з року в рік. Крім того, у підручники додали купу новітніх термінів, які діти просто не розуміють. Щось накштал того, коли звичайну прибиральницю називають клінінг-менеджером”, – поділилась вчитель географії.

Нагадаємо, у 1944-му американський уряд прийняв закон про освіту, який актуальний для України досі.