Потенційна агресія чи запорука миру: коли Україна знову стане ядерною державою

В історію України 2 червня 1996 року увійшло як дата, коли наша держава остаточно відмовилася від ядерної зброї. Країна, яка володіла третім у світі арсеналом, остаточно отримала статус без’ядерної держави. 

Час показав хибність такого кроку. Українська Держава позбулася гарантії власної безпеки.

Україна після розпаду СРСР успадкувала третій в світі ядерний арсенал: 130 рідкопаливних СС-19 (по шість боєголовок кожна) та 46 твердопаливних СС-24 (по десять боєголовок кожна); стратегічні бомбардувальники Ту-95МС та Ту-160; 2156 ядерних боєзарядів стратегічної зброї; 4200 тактичних ядерних боєзарядів. Наприклад, МБР Р-36М Дніпро – ракета повністю спроектована і вироблялася на території України.

Більше озброєння було в розпорядженні лише США і Росії. Натомість, 5 грудня 1994 року був підписаний «Будапештський меморандум», згідно з яким Україна отримувала міжнародні гарантії незалежності, збереження суверенітету і затверджених державних кордонів. Його гарантами виступили Росія США Велика Британія до яких приєдналися Франція і Китай Вони зобов’язувалися утримуватися від будь-яких проявів агресії щодо України – в тому числі і від економічного тиску.

Анексувавши Крим та розв’язавши війну на сході України, Росія порушила умови цього меморандуму історія “дружніх відносин братніх народів”. Тому в Україні гостро постало питання повернення ядерної зброї як гаранту власної безпеки.

Навіщо Україні ядерна зброя

Російсько-український конфлікт навколо острова Тузла у 2003 році, анексія Криму навесні 2014 року і війна на Донбасі остаточно і безповоротно довели, що Російська Федерація взагалі не вважає себе зв’язаною гарантійними зобов’язаннями щодо України, визначеними Будапештським меморандумом.

Ці дії російської сторони разом з позицією інших країн – гарантів безпеки України, які обмежуються зараз переважно дипломатичним і економічним тиском на Росію, сприяли відновленню в Україні активної дискусії про можливість відновлення нами ядерного статусу.

Слід розуміти, що Україна статусу ядерної держави як такої ніколи і не втрачала. Наша країна має потужну ядерну енергетику та промисловість і розвиває окремі технологічні елементи ядерно-паливного циклу, крім “чутливих” – ізотопного збагачення урану і переробки відпрацьованого ядерного палива. Збагачений уран легко переходить у газоподібний стан, технологічно необхідний для подальшого виробництва ядерної зброї. Для виготовлення “ядерної начинки” потрібен уран, збагачений не менше ніж на 80% (а для ефективного заряду – не менше 90-95%). В Україні використовується ядерне паливо зі збагаченням менше ніж 5%, а для наукових досліджень – не більше 20%.

Ядерний потенціал України повинен бути відновлений. Життя показало, що ніхто не може гарантувати безпеку нашій країні, крім неї самої. Хочеться нагадати, що країни, які гарантували нам захист, є членами ядерного клубу. Вони не виконали свою частину зобов’язань щодо захисту територіальної цілісності України, а ми автоматично отримали моральне і юридичне право на відновлення свого ядерного статусу.

Це недешево, але варто подивитися, до чого привело бажання економити на обороні і збройних силах.

“Такого не було в історії, щоб країна відмовлялася від ядерного потенціалу, а потім відновлювала його. У країнах, які намагалися створювати ядерну зброю, це відбувалося десятиліттями і з великими фінансовими вкладеннями. Те, що у 1994 році Україна віддала ядерну зброю – це було величезною дурістю, бо Україна нічого не отримала взамін. Адже цей Будапештський меморандум не був виконаний, а останні події підтверджують лише те, наскільки цей вчинок був безглуздим”, – розповів фізик-ядерник Владислав Мікуха.

Мікуха також додав, що Кравчук лукав, коли казав, що ядерна зброя підлягала утилізації, і саме тому він віддав її для цього у Росію.

“На сьогоднішній день у жодної з країн світу  не існує методики  з утилізації ядерних зарядів. Методики та способи перебувають на стадії розробки. Світова практика показала, що ядерні заряди, авіаційні бомби та оперативно-тактична зброя повинна проходити тестовий контроль, планові ремонти за допомогою чого подовжується термін їхньої експлуатації. Тобто, якщо їх термін придатності 20-25 років, то його можна було легко подовжити. Ось для прикладу останній парад на Хрещатику: «вік» усієї бойової техніки, яка там була –  сорок років і більше, але вона придатна до використання. Те ж саме і з ядерною зброєю”, – пояснив експерт.

Директор “Української студії стратегічних досліджень” Юрій Сиротюк переконаний, що Україна має право на міжнародному рівні говорити про повернення собі статусу ядерної держави, якщо країни-гаранти відмовляються виконувати умови Будапештського меморандуму.

“Питання в тому, яку ядерну зброю потрібно буде повертати Україні. Якщо брати ядерну зброю стратегічного призначення – то ні, бо ми цього не можемо собі дозволити фінансово. А якщо повертати оперативно-тактичну ядерну зброю, то це цілком можливо: на перших етапах ми можемо дозволити собі закупити збагачений уран для того, щоб створити ядерний заряд”, – повідомив Сиротюк.

Проте експерт також вважає, що спроби України відновити ядерну зброю наштовхнуться на величезний опір з боку міжнародного співтовариства.

“Наша країна має бути готовою до того, що вона потрапить у міжнародну ізоляцію, або під серйозний політичний тиск. Щоб цього уникнути, потрібно звернутись до країн, які відповідно до Будапештського меморандуму гарантували нам цілісність і вимагати у них – або виконувати умови цього договору, або тоді ми повернемо собі ядерний статус”, – пояснив він.

Досвід інших країн

Індія

Індійські наміри щодо створення стратегічних ядерних сил ніколи не приховувались ні політиками, ні військовими. Відразу після випробувань прем’єр-міністр Ваджпаі заявив про курс на політику “мінімального ядерного стримування”. Ядерная зброя потрбна Індії для того, аби з метою самозахисту протистояти ядерному арсеналу Пакистану.

Фото: Gaznevi

Індія, як вважається, має на озброєнні від 100 до 120 ядерних боєголовок. Країна активно розвиває свій арсенал. Одними з останніх досягнень стали успішні випробування міжконтинентальних ракет “Агні-5” і “Агні-6”, які здатні доставити боєзаряд на відстань 5000-6000 км.

У кінці 2016 року Індія прийняла на озброєння свою першу атомну субмарину “Аріхант”. Також вона планує до 2019 року закупити у Франції 36 бойових літаків “Рафаль”, здатних нести ядерну зброю. Зараз у країни є кілька старіших літаків для цієї мети – французький “Міраж”, англо-французький СЕПЕКАТ “Ягуар” і російський Су-30.

Ізраїль 

Офіційно Ізраїль про наявність у нього ядерної зброї ніколи не повідомляв, він не підтверджував і не спростовував наявність у себе ядерної зброї. При цьому Ізраїль не підписав Договір про нерозповсюдження ядерної зброї.

Фото: pinterest

Ізраїль, можливо, є однією з країн, що володіють повноцінною стратегічною ядерною тріадою. Як США, Росія і КНР – Ізраїль має на озброєнні засоби доставки ядерної зброї у трьох природних середовищах. Згідно ряду оцінок, країна є шостою за кількістю ядерних боєголовок ядерною державою світу.

Згідно деяким даним, Ізраїль потенційно міг виробити в період 1970-1980-х років до 20 ядерних боєзарядів, а до 1993 року – від 100 до 200 боєзарядів.

 

Анна Колянчук

для ІНФОРМАТОРа

Загрузка...

Поширюйте матеріал

Загрузка...