“Пішов козак світ за очі”: Рівень міграції в Україні продовжує зростати

На думку фахівців швейцарського банку Credit Suisse, Україна є однією з найбідніших країн Європи – про це говорить відповідний рейтинг.

Раптово виявилося, що навіть Молдова, яку вважали найбіднішою європейською державою, принаймні вдвічі багатша за Україну (у перерахунку на душу населення).

Чому українці їдуть

Основні причини, які змушують українців думати про від’їзд – матеріальні. Як показує опитування, проведене Київським міжнародним інститутом соціології, більше 45% хочуть заробляти більше. Для 31,6% головна причина “бажання жити в більш комфортній і зручній країні”. Це базові потреби: рівень життя і якість життя. Що ж пропонує Україна?

Національне прислів’я з цього приводу каже: “Бідні – бо дурні, а дурні – бо бідні”. Але це загальна, непредметна характеристика. Причини нашої бідності такі: низька заробітна плата і безробіття.

Українці їздили на заробітки завжди: за царського режиму, потім в складі СРСР. Продовжили і за часів незалежності, увійшовши до п’ятірки країн з найвищим відсотком населення, які виїхали на заробітки за кордон (13%). Однак турбувати має не це, а різке зростання кількості українців, що працюють за кордоном нелегально. А їх кількість з 2011 року зросла з 28% до 40%. Про що це говорить?

Як мінімум про те, що економічна ситуація погіршується швидкими темпами, змушуючи українців буквально бігти в сусідні держави в пошуках роботи.

Данні про загальну кількість трудових мігрантів різняться. За інформацією Мінпраці, їх приблизно 3-5 млн. Неофіційно називаються цифри аж до 9 млн. На думку ж більшості дослідників проблеми, на чужині працює приблизно кожен третій працездатний українець (тобто 6,5-7 млн ​​осіб). При цьому певну частку з цих мільйонів трудовими мігрантами називати вже неправильно. Вони поїхали в Італію, Польщу, Росію кілька років тому, поступово вивозять туди свої сім’ї і на батьківщину більше не повернуться.

Міграційні потоки з України після Революції Гідності стрімко активізувалися. В одній тільки Польщі право на постійне або тимчасове проживання в 2014 році отримали 247 тис. Українців – на 60% більше, ніж роком раніше. В середньому ж по країнах ЄС цей показник виріс на 30%. Однак обсяг грошових переказів від мігрантів на батьківщину поступово зменшується.

“Після Революції Гідності посилився потік еміграції з України. Ми вже підійшли до позначки у 10 млн. Сюди входять і виїзд на навчання, і переїзд членів родини. 10 млн українців перебувають за межами України, – розповів директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін. – З них на постійне або тимчасове місце проживання за останні десять років поїхали десь 4 млн осіб. 6 млн – це ті, хто знаходяться в невизначеному стані: заробітчани, студенти, ті, хто на 100% ще не впевнені, що покинуть країну”.

За даними Держкомстату за січень-вересень 2017 року, в Україні проживають 17,9 млн осіб економічно активного населення у віці від 15 до 70 років. З них економічно активне населення працездатного віку – 17,2 млн чоловік, а зайняте населення працездатного віку – 15,5 млн осіб. Однак статистика ООН по Україні за 2017 рік показує, що українців у віці від 20 до 59 років, тобто все того ж населення працездатного віку, – 25,2 млн осіб. Якщо звести українські та міжнародні дані, то в Україні працюють 15,5 млн осіб працездатного віку, а при цьому могли б працювати 25,2 млн.

На міграційні процеси впливає і війна на Донбасі, а також нова “модель виїзду в країни ЄС”. Так, три роки тому основними мігрантами були мешканці західної частини України, тоді як зараз значну частину складають мешканці Сходу.

Уже сьогодні в Україні більшість компаній не в змозі закрити власні вакансії в запланований ними термін. Якщо раніше роботодавцям потрібно було довго підбирати персонал зі специфічними і унікальними навичками, то зараз не вистачає працівників зі звичайним набором кваліфікацій.

Крім того, що компанії не можуть знайти працівників, так вони ще і не можуть їх утримати. В Україні найвищий рівень плинності кадрів в Європі – за рік кожен п’ятий співробітник звільняється, і тому підприємства змушені знову шукати нових людей. Тому українські компанії вже зараз називають дефіцит кадрів критичним.

В Україні кадровий голод вже загрожує національній безпеці, заявив голова Ради Федерації роботодавців України Дмитро Олійник. Ситуація ще більше стала ускладнюватися після введення безвізового режиму з ЄС.

Сусідні країни намагаються по повній використовувати компетенції українських робітників. Україна інвестує в їх навчання, але люди величезним потоком переїжджають за кордон для працевлаштування. Зупиняти це тільки за рахунок підняття зарплати не є єдиним вірним шляхом, вважає голова ради ФРУ.

“Ми як роботодавці, вважаємо, що мотивація, звичайно, це хороший стимул для того, щоб працівник залишався в Україні. Але мотивація з розрахунку на раз-два підняли заробітну плату – вона не працює, – переконаний Олійник. – Працює система сполучених посудин: піднімається економіка, продуктивність праці збільшується – відповідно, є можливості для бізнесу піднімати оплату праці”.

Куди їдуть українці

Не секрет, які країни користуються популярністю в українців: США, Канада, Польща, Чехія, Словаччина, Росія, Італія, Португалія. За даними Євростату станом на квітень 2017 року, в Чехії живуть 112 тисяч громадян України, в Болгарії – 4,3 тис., в Італії – 230 тис., в Португалії – 35 тис. Але це тільки офіційні цифри, а в обхід офіційних процедур туди потрапляє в рази більше українців.

Відбулося перенаправлення міграції та еміграції: ті, хто тимчасово працювали в Росії, Казахстані, Білорусі та інших колишніх союзних республіках, їдуть на Захід. Якщо перед Революцією Гідності в Росії було близько 3 млн заробітчан, то до кінця цього року там залишаться близько 1 млн українців, які вже прийняли громадянство і працюють. Решта підуть на Захід.

Що стосується майбутнього власних дітей, то лише половина опитаних Київським міжнародним інститутом соціології українців бажаною країною для їх проживання обрали Україну. Чверть наших співгромадян хотіли б, щоб їхні діти жили і працювали в країнах Європейського Союзу, 7% – в США, 3% – в інших країнах, 2% – в РФ. При цьому автори дослідження відзначили, що Україну, як країну для проживання власних дітей частіше вибирали респонденти старшого віку, жителі сіл, а також люди з низьким рівнем доходів. А молодь, більш багаті та освічені опитані, в основному зупиняли свій теоретичний вибір на західних країнах.

Анна Колянчук

для ІНФОРМАТОРа

Загрузка...

Поширюйте матеріал

Загрузка...