В угрупованні Національної гвардії України в ОТУ “Північ” служить капеланом священник ПЦУ Євген Орда. Отець Євген – праправнук видатного білоруського художника татарського походження Наполеона Орди, який у 1830-му очолював загін польських повстанців. Власне, пам’ять про нього і сформувала погляди та спосіб життя теперішнього гвардійського капелана, розповідає Голос України.
“Я завжди вважав, що Україну може змінити лише одна річ – віра! У 19 років я поїхав до Києва і пішов до семінарії, – розповідає отець Євген. – Тоді й присвятив себе українському православ’ю. Служу 27 років”.
Капеланом він став задовго до того, як це стало нормою: спочатку – в УНА-УНСО. Потім стояв біля витоків воєнізованої організації “Тризуб”, потужний осередок якої був у Чернігові.
“У 1990-х роках Чернігів був “червоним”. Буйно квітли комуністи, націонал-більшовики, “Російська національна єдність”. Ми поступово їх витіснили. На першому Майдані ми забезпечували охорону периметру. У 2014-му ми та інші місцеві не пропустили автобуси з Бєлгорода. Зупинили їх, забрали зброю та форму. Тоді була критична ситуація. Російська бронетехніка стояла під Сосницею. Вони розраховували, що їм здадуть арсенали. Але зібралося дуже багато людей: хто з палицею, хто з мисливською рушницею. Розігнали росіян. А вже незабором 13-й батальйон територіальної оборони з Чернігова вирушив в АТО”.
З того часу отець Євген серед бійців проводив більше часу, ніж вдома. Молився з ними у Попасній, у Щасті, на “Бутовці”, у Мар’їнці та Павлополі. Багато роботи зробив як волонтер. Чимало часу провів з “Айдаром”, із розвідкою “Правого сектору”, ОУН, Українською добробровольчою армією.
“Найважчу ніч у своєму житті провів у Щасті, – згадує капелан. – Це був 8-годинний обстріл. Я всі молитви, що знав, прочитав. Жінки та діти плачуть. Хтось забіг, поліз під нари та почав вити. Це був маленький апокаліпсис. Ми ховались у підвалі школи міліції. Інших не було місць. Там були два одесити з “Айдара”. Надзвичайно спокійні. Грали в карти. Один із них розповів мені, що в підвалі дві тонни шахтного тротилу. І каже: “Молись, отець, бо все вибухне!”. На ранок ми побачили, як склалися дві багатоповерхівки. На другому поверсі школи міліції стирчав нерозірваний боєприпас “Граду”. Отже, Бог є”.
Із липня 2020 року отець Євген служить у Чернігівському батальйоні. У батальйоні йому подобається. “Там багато бойових офіцерів, – пояснює. – Зокрема, з “Азова” та батальйону імені Кульчицького”. Багато працює зі строковиками. Нині ж духовно підтримує гвардійців в ООС, на Луганщині.