Кум Путіна і лідер партії “ОП – За життя” Віктор Медведчук співпрацював з радянськими спецслужбами і, можливо, був агентом КДБ. Якщо його справа збереглася в архіві СБУ, то він її, імовірно, вилучив під час перебування головою Адміністрації президента, однак є надія знайти в архівах інші супутні документи.
Про це в інтерв’ю Цензор.НЕТ сказав журналіст та історик Вахтанг Кіпіані.
Кіпіані нагадав, що існує багато публікацій про зв’язок Медведчука з КДБ, що не були оскаржені в судовому порядку. У них стверджується, що Медведчук-агент мав псевдонім Соколовський.
“Але, найімовірніше, якщо він був агентом КДБ, то його псевдонім був не Соколовський… Я ставлюся до цього як до наукової проблеми. Немає стовідсоткових фактів, які свідчать про те, що Медведчук був штатним агентом Комітету державної безпеки СРСР. Те, що він співпрацював і рухався як адвокат у напрямку, заданому КДБ, – це безумовно”, – зазначив він.
Журналіст нагадав, що батько Медведчука був членом Організації українських націоналістів і відбував покарання в таборі. Для такої біографії юридична кар’єра Медведчука в СРСР свідчить про те, що він співпрацював зі спецслужбами:
“Він – син радянського політв’язня, людини, засудженої за серйозною статтею “зрада батьківщини”. За оприлюдненими документами, Володимир Несторович Медведчук був членом ОУН. Тобто Віктор Медведчук – син оунівця, що сидів у таборі, і сам Медведчук народився в селі Почет Красноярського краю. Йдеться про те, що він мав у своїй біографії ваду, яку влада в принципі не прощала. Є десятки тисяч дітей політв’язнів, які могли вступити тільки в аграрний виш, та й то не з першого разу, або в політехнічний. А якщо людина хотіла бути істориком, журналістом, юристом – її не пускали. І от син такої людини вступає не в якийсь провінційний Сиктивкарський інститут, а в Київський державний університет. На юридичний факультет, який готував прокурорів, адвокатів, слідчих – систему.
Є історія, як Медведчук побив людину в період навчання. Він був у СІЗО. І людину поновлюють в університеті. Це дуже рідкісний момент, тому що в радянські часи були речі, які робити не можна. Студент, який побив людину, потрапив до в’язниці і після цього поновлюється в університеті – це щось неймовірне. Більше того, він закінчив цей виш. Тоді була система розподілу – когось в Ашхабад, когось – у Кіровоградську область. А цей персонаж залишається в Києві, і вже через кілька років отримує допуск до дисидентських справ (першим була справа Юрія Литвина). Можливо, це був збіг обставин, у житті всяке буває. Але, чесно кажучи, накопичуючи ці речі, то в збіг обставин не віриться. Історик вірить документам і історик вірить логіці. Логіка в цій історії є, а документів – ще немає. Але вони можуть з’явитися, і є надія, що в процесі архівних пошуків будуть знайдені”.
На запитання журналіста, що рік тому в галузевому архіві СБУ казали, що документів по Медведчуку немає, проте додали, що деякі документи були знищені за радянських часів, Кіпіані сказав:
“Якщо він був агентом, то велика частина документів була або знищена, або вивезена в Москву на початку 90-х років. А якщо вони з якихось причин залишилися лежати в Києві, то я впевнений, що Медведчук, коли був главою Адміністрації президента, забрав їх, і тримає або в сейфі, або під подушкою, або знищив. Тобто шанси, що ми знайдемо його справу, дорівнюють нулю. Але система архівів така, що є низка документів… Наприклад, вони повідомляли в ЦК КП(б)У про щось і могли згадати, що “агент Соколовський” доніс про щось. А зіставлення обставин біографії конкретного агента часом виводить на конкретну людину. Наприклад, ми робили передачу про 30-ті роки і таким способом дізналися, що на Олександра Довженка стукав відомий письменник Юрій Смолич”.
Раніше ми писали, що один з провайдерів відмовився транслювати “телеканали Медведчука” та Мураєва.