Кандидат в Рівненську обласну раду від Радикальної партії Олега Ляшка Роман Стасюк розповів про Рівне, болючі питання вартістю мільйони бюджетних коштів, що не так з владою у місті, для чого йому Ленін, та чи підтримує його активність дружина?
Як Ви стали членом Радикальної Партії?
Після Революції Гідності у 2014 році до мене звернулись люди, з запрошенням до Радикальної партії. Одна з умов була: аби не було там нехороших людей. Подивився, хто був у команді, да прийняв рішення, що можна йти.
До цього Ви вже були у політичних партіях?
Так, я був до цього у БЮТі, але вийшов з нього, коли одна група узгрупувала владу в політичній силі. Тобто ніякої демократії, “а от ми так вирішили, й те, що ти говориш нам не цікаво”. Я подивився, що мені з ними “не по дорозі”, адже потрібно спілкуватись з людьми й вирішувати спільно завдання й проблеми. Після цього я пішов.
Як би Ви зараз описали значимість Вашої роботи для інших людей?
Я думаю, що важлива. У 2014 році, я балотувався у Верховну Раду, на мій погляд правильно, що йшов, адже з першого разу не вийшло, але здобув багато досвіду. Потім був помічником народного депутата на платній основі у Верховній Раді. Тоді був змушений продати весь свій бізнес, тому що згідно законодавства, державний чиновник не має права мати бізнес.
Те, що я роблю, вважаю правильним і для людей. Ми бачимо по міській раді, як це робиться. Моє враження, що нині більшість у міській раді зібрались аби “набити кишені”. Для людей мало що роблять.
На скільки потужною є команда у міській раді, яка дозволяла б впливати на прийняття рішень?
Моя команда невелика, але думає про людей, а не про власну наживу. Багато що вдається нам, скажемо по гуртожитку на вулиці Небесній Сотні. Коли людей хотіли виселити, то все таки за нашої участі не дали “викинути” жителів з їхнього житла. Те, що стосується по дитячому садочку – теж. Зараз на вулиці 16 липня боремось за історичну пам`ятку, подали відповідні документи для визнання культурної спадщини Рівного. Тобто я рахую, що це нормальна робота. Що не вийшло у мене в минулому році – зараз йде два будівництва: спорткомплекс на Макарова і стадіон у Центрі. Була пропозиція тоді, коли мене фанати Вереса викликали на розмову. Я пропонував робити все спільно, спорткомплекс і стадіон на пагорбі Слави. Міська рада зараз повинна розділити 20 га землі, які підходили для того, аби розташувати дані будівництва. Тобто це був би супер проект: співфінансування області, районів, міста і державного бюджету – коштів менше й утримання для людей коштувало б менше.
Оце, я рахую своєю великою поразкою, що не зміг донести до Влади. Воно втрачене, це вже – не вернеш.
Які ще з нинішніх процесів у місті Вас турбують?
Мене турбує те, що люди не дивляться глобально. Хоча б на десятиліття. Те, що робиться скрізь у Європі в тій самій Білорусії, тобто розробляється генеральний план, якому слідують 10, 20 або ж 50 років.
Нині проблема з дитячими садочками, колись їх було дуже багато, один, який зараз на “слуху”, що на мікрорайоні Північний. Є два дитячих садочки на Дубенському, є садочки, які продали під квартири для людей. Є такі речі, які в жодному разі не можна робити.
А Басів Кут… подивіться на наше озеро, і порівняйте його з Тернопільським водосховищем. Який там підхід і який в нас.. Люди враховують інтереси всіх, а не однієї особи, яка захотіла десь там побудуватись.
На мою думку, влада зараз зайшла аби по-максимуму “увірвати”. Моє бачення зовсім інше, я не хочу грошей, а хочу аби після мене залишилась пам`ять, що я щось зробив хороше, яке залишилось не у моїй кишені, а для людей.
Розкажіть будь ласка що таке створення “суспільства рівних можливостей” у селі Грушвиця?
Це не лише у селі Грушвиця. Мета Радикальної Партії – створення суспільства рівних можливостей та загального добробуту населення.
Це така мета на все життя – продовжувати створювати щось хороше для всіх людей, а не особисто для себе. І щоб добробут був у мене хороший, але від цього було всім людям краще. Перед тим як щось робиш, подумай про те, чи комусь від цього не стане гірше.
Та ж сама ситуація по гуртожитку на Небесної Сотні, незважаючи на людей щось почати – це неправильно.
Нам відомо про Ваш власний музей тоталітаризму. Розкажіть детальніше чим він унікальний, і чим можуть бути корисними експонати для людей, які їх побачать?
Я вам скажу, що мої діти не знають хто такий Ленін. Зараз говориться трішки про голодомор, я сам родом з Вінницької області, і моя родина пережила голодомор і цей самий тоталітаризм. Тобто пам`ять про те, що було – повинна бути. Незалежно від того чи відбувалось хороше, чи навпаки – погане. Особливо про погане люди повинні пам`ятати, аби такої біди більше в Україні не трапилось. Мій знайомий був в Угорщині, там є музей тоталітаризму, у якому все зроблено досконало, експонати, озвучення, освітлення. Знайомий каже, що його враження, після візиту музею були пригнічені, що так “безпредельнічали” комуністи, совети чи нацисти.
Ми повинні пам`ятати свою історію, це повинно бути не на центральних майданах.
Такі музеї повинні бути, аби діти та внуки знали, що відбувалось і що не повинне повторюватись ні за що. Для цього власне потрібні експонати.
Який експонат Ви вважаєте найголовнішим в особистому музеї?
В мене ще не музей, але я збираю все, що пов`язане з нацистами та комуністами незалежно від років: газети, шапки, будьонівки. Колись мені подарували книгу, датовану 78 роком, і там в ній описана історія сіл Української СССР. Цікаво почитати, як події висвітлювали у ті часи, і як це роблять зараз. Є з чим порівнювати. Я вважаю, що ця книга – сама цінна. Там є одна історія, про те, що німці розстріляли комсомольців, зараз ми перевіряємо це у Грушвиці, перевіряємо інформацію, що це була провокація НКВД. Комуністи показували одне, а насправді відбувалось зовсім інше.
Розкажіть більше про свою родину.
Я про родину багато розповідав, маю дружину та трьох дітей, проживаємо у Грушвиці.
Ваші діти розділяють цікавіть до музею?
Звичайно їм це цікаво. Менша дитина дивлячись на пам`ятник Леніна запитує: “А хто це такий?”. Я вимушений розповідати, що він зробив поганого чи хорошого. Дітям це цікаво, вони цікавляться історією, як загальною, що відбувалось, так й історією родини.
На скільки родина підтримує Вашу активну позицію і з розумінням відноситься до робочого графіку, адже життя політика – це постійний ритм та загрози. На скільки хвилюються за Вас? І чи дають якісь поради?
Я сімейна людина і рахую, що я як бізнесмен чи політик без допомоги дружини не відбувся б. Що хто б не говорив, але на 90% мій успіх- це успіх моєї дружини, а підтримує родина на всі 100%. Якщо у вихідний чи буває вночі телефонують й потрібно їхати, питань не виникає, вони відносяться з розумінням.
Чи отримувала Ваша родина погрози, можливо, від влади, адже Ви є активним опозиціонером. Чи були такі ситуації і як Ви це переживали?
Вже років немало, за життя багато всього відбувалось. Все, що зараз відбувається – це не вперше. Погрози були постійно, від долі у бізнесі до фізичних розправ. Але нічого, ми йдемо своїм шляхом, незважаючи на перешкоди. І саме головне, коли щиро віриш, що ти правильно робиш, тоді погрози, утиски загострюють відчуття справедливості. Коли бачиш, що люди це роблять за гроші, конкретно з цього мають “вигоду”, голосують за неправильні рішення, які наносять шкоду людям – це не добре. Я з цим не хочу змирюватись.
Стосовно бізнесу. Ви були очільником компанії “Арм-Еко”, наразі подейкують, що відійшли від управління цією компанією, на скільки це правда?
Я в компанії був не єдиним власником, і ще раз нагадую, коли йшов у політику однією з вимог державної служби – ти не можеш бути в бізнесі. На родичів переписати було б незаконно, в управління можна віддавати тільки компаніям, які мають на це відповідну ліцензію. У мене в знайомих не було ліцензії, на дружину я переписувати не міг і для того щоб не заважати співвласнику, тому що, як я займаюсь повністю політикою, а він “тягне” всю фірму та організацію – це не правильно. Тому продав свій бізнес своєму бізнес-партнеру. І зараз, на скільки мені відомо, він взяв ще одного чоловіка собі в засновники. Їх декілька власників.
Що стосується інших погроз – головне потрібно мати мозок, якщо в мене виникне необхідність щось зробити, то я це зроблю.
Вас постійно критикуюсь, власне, інші депутати критикують ваші виступи, як Ви на це реагуєте?
Я завжди даю раціональні пропозиції, і злочинній владі у місті не вигідно аби висвітлювалось будь що. До мене підходити з таким питанням “ти можеш голосувати проти, тільки нічого не говори”.
Я виступаю й висвітлюю все для того, аби люди знали, кого вони вибрали, й кого наступного разу не потрібно обирати. Це на сьогоднішній день найбільша проблема – висвітлення всього, що відбувається. Якщо про це не говорити, то звідки людям знати?! Тому я виступаю, даю свої пропозиції, правильні, розумні, але видно їм добробут всіх людей не на стільки важливий, як свій власний.
Що б ви побажали рівнянам маючи такий досвід у політиці напередодні виборів?
Знаєте, є лозунг не нашої партії, але все ж: “Хочеш щось зробити, йди й роби”. Багато людей до мене звертаються що те не так, і те не так. Я кажу, йдіть у нашу команду й допомагайте робити. У відповідь чую: “А чому я маю це робити?”.
Я б кинув все для того, щоб змінювати, реально йти й змінювати, бо бачу поки сам не візьмешся – нічого не буде. Потрібно багато однодумців.
Перш за все закликаю всіх йти голосувати, робити свій вибір і відповідати за нього. По Радикальній Партії я впевнений, що все нормально. Я особисто знайомий з Народним президентом – Олегом Ляшко та нашим рівнянином Андрієм Лозовим, з такою фракцією в Верховній Раді робиться стільки проектів захисту людей, я думаю, що ніхто такого не може зробити.
Наша перевага з-поміж других політичних сил у Рівненській області – безпосередній контакт з першими особами у партії. Я можу Олегу Ляшку будь-що сказати. От наведіть мені приклад політичної сили, де хтось на пряму спілкується з лідером парламентської фракції. В наші команді Віктор Галасюк людина яка пише закони, є Віктор Вовк, є у нас Роман Шухевич, якого ніхто не брав у депутати а лише Радикальна Партія запросила його у депутати Верховної Ради. Тобто є різні люди з різних обласитей, я рахую, що дисципліна у нас хороша.
Я важаю, що повинна бути партійна система, якщо ти зайшов до політичної сили, будь ласка працюй на неї. Якщо вона тобі не підходить – виходь з неї і з депутатів однозначно. Те що робиться у Рівненській міській раді – половина “кричить”, що вони не у політичних силах, в мене до них питання, якщо ви не в політичній силі, то що ви тут робите?!
На що треба дивитись, коли кандидат себе рекламує і потім як вгадати що він не стане якимось таким примітивним?
Історія найперше. Дивитись, що собою представляє людина по життю, що робила і робить, подивитись, як у неї дома. Я рахую, що в хорошого господаря і в дворі, і в господарстві й на людях – те ж саме. А є люди, які нічого в житті не зробили, але іншим розказують, як потрібно робити. До таких у мене відразу пропозиція “прийди зроби, знаєш, як зробити – роби ще краще, і я скажу, що ти молодець”. А коли людина каже, що на твоєму місці, я б зробив краще – це не правильно. Стань на моє місце, пройди моє життя, й роби так, як хочеш”.
