Депутати чи журналісти: Перспективи політиків-ведучих на вітчизняному телебаченні

Національна рада з питань телебачення і радіомовлення пропонує заборонити українським політикам вести програми на телебаченні.

Журналіст видання ІНФОРМАТОР вирішив розібратися чи варто вітчизняним депутатам і чиновникам перетворюватися на журналістів.

Нагадаємо, нещодавно голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Юрій Артеменко заявив, що робота політиків на телебаченні суперечить українському законодавству про політичну рекламу.

То чи можливо поєднати законодавчу роботу, власні політичні амбіції та незалежну журналістику?

Вічний журналіст

Перший, про кого варто було б згадати – народний депутат від фракції БПП Сергій Лещенко. До стін парламенту він потрапив саме як відомий журналіст, автор антикорупційних розслідувань. Після отримання мандату Лещенко не забув про свою минулу професію.

Народний депутат Сергій Лещенко

Зараз народний депутат веде авторську програму “Чесна політика з Сергієм Лещенком” на 24 каналі.

Сам Лещенко у своїх дописах на Facebook називає це відеоблогінгом. Але від перестановки доданків сума не змінюється, оскільки парламентар у такий спосіб поширює серед громадськості важливі для нього теми і думки, тим самим збільшуючи чисельність потенційних виборців та здобуваючи рейтинг.

“За життя” чи “за епатаж”?

Наступним політиком-журналістом став народний депутат від “Опозиційного блоку”, бізнесмен, а віднедавна ще й ведучий однойменної з власною партією програми “За життя” – Вадим Рабінович.

Народний депутат Вадим Рабінович

Використовуючи медійний ресурс свого колеги по партії Євгена Мураєва – телеканал NewsOne, Рабінович активно висловлюється про помилки вітчизняних політиків, критикує їх та пропонує власні методи розв’язання проблем, які вочевидь збігаються і з програмою його політичної сили.

“Інша Україна”

Саме ток-шоу з такою назвою, яке виходило на телеканалі Zik проводив керівник партії “Рух нових сил”, колишній президент Грузії та екс-голова Одеської ОДА Міхеіл Саакашвілі.

Екс-президент Грузії Міхеіл Саакашвілі

Після відставки з посади голови Одеської ОДА, Саакашвілі розпочав кар’єру ведучого, активно поєднуючи її з власною політичною діяльністю, часто використовуючи роботу у медіа-сфері для просування власних ідей.

Свідченням цього є вступне слово Міхеіла Ніколозовича у пілотному випуску власної програми “Інша Україна”.

Злочин чи ні?

Питання роботи політиків на телебаченні у якості ведучих є достатньо складним. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення вважає, що відповідна діяльність є порушенням чинного законодавства про політичну рекламу, оскільки присутність політиків на телебаченні автоматично сприяє підвищенню їх рейтингів і створює нерівні умови конкуренції між потенційними кандидатами у виборчих перегонах.

У органі зазначають, що через недосконалість законів, створюється “лазійка”, якою і користуються з метою отримання переваги над опонентами за допомогою авторських програм на телебаченні.

Натомість варто зазначити, що присутність політиків на тому чи іншому телеканалі означає, що його аудиторія зростатиме за рахунок потенційного електорату діяча, а значить зростатиме і вартість розміщення реклами. Фактично недосконалість вітчизняного законодавства створює сприятливі умови для взаємовигідної угоди між телекомпаніями та політиками: “Вам електорат – нам аудиторія та перегляди”.

З іншого боку варто розуміти, що депутати й інші політичні і громадські діячі через специфіку власної діяльності є більш компетентними, ніж журналісти у профільних питаннях державотворчих, економічних і культурних процесів. До того ж професійні, ділові і політичні зв’язки дадуть змогу телеканалу правильно організовувати склад гостей програми і, відповідно, якісніше та предметніше обговорювати повістку дня. Саме тому їх поява в ефірі може значно підвищити якість політичних ток-щоу, а обговорені питання зможуть реально у майбутньому ставати законодавчими ініціативами.

Ще одним моментом, який варто згадати, є поведінка українських політиків на ток-шоу. Важливо, аби політик-ведучий виступав модератором дискусії між гостями чи просто влучно і неупереджено задавав питання своєму співрозмовнику, а не пропагував власні переконання та піарився. В українських реаліях така перспектива видається малоймовірною, зважаючи на вищенаведені приклади.

Адвокат Сергій Войченко не бачить жодних порушень закону у тому, що політики ведуть програми на телебаченні.

“В українському законодавстві немає визначення поняття “політик”. А оскільки його немає, то з точки зору Національної ради з питань телебачення та радіомовлення це може бути і кандидат у народні депутати, і звичайний українець, який в себе на кухні розмволяє про помилки теперішньої влади.

Ми маємо розуміти, що телебачення – це перш за все бізнес. Канали заробляють на рекламі, а рекламодавці йтимуть тільки туди, де є рейтинги і перегляди. Тому я не бачу нічого поганого у тому, що політики будуть вести програми на телебаченні”, – йдеться у коментарі.

За словами Сергія Войченка, такі заборони свідчать про те, що чинна влада боїться за власний імідж, тому і намагається усіма способами обмежити поширення опозиційних думок серед населення.

“Заяви Нацради свідчать, по-перше, про їх некомпетентність, а по-друге, це означає, що чинна влада перед виборами обмежує свободу слова аби мінімізувати іміджеві втрати і не допустити розповсюдження опозиційних думок”, – переконаний адвокат.

Політолог Віктор Небоженко у коментарі журналісту видання заявив, що Національна рада з питань телебачення та радіомовлення виконує політичне замовлення чинної влади.

“Нацрада завжди була органом кон’юнктурним і виконувала політичні замовлення діючої на той момент влади. Я думаю, що за це вона має бути делегітимізована.

А з приводу політиків і телебачення варто зауважити, що з такою забороною з екранів варто було прибрати й чинного президента Порошенка, який зараз займає 40 відсотків ефіру у прайм-тайм. Усунення від впливу на ЗМІ олігархів – ось що варто було б зробити, а такі заяви Національної ради з питань телебачення та радіомовлення є прямим політичним замовленням”, – переконаний експерт.

Тож, як ми бачимо, перспективи поєднання роботи ведучого ток-шоу на телебаченні та політичної діяльності наразі виглядають достатньо неоднозначно. З одного боку це дає змогу змінити якість відповідних програм, а з іншого – вони можуть бути використанні для додаткового підвищення рейтингу того чи іншого політика. У будь-якому випадку зміни до чинного законодавства прийматимуть парламентарі, якщо відповідна заява Нацради перетвориться завдяки народним депутатам на законопроект.

Нагадаємо, раніше ІНФОРМАТОР повідомляв, що Національна рада з питань телебачення та радіомовлення пропонує заборонити українським політикам бути ведучими у програмах на телебаченні.

Максим Лиманський

для ІНФОРМАТОРа