За три місяці, від 21 квітня до 21 липня, навряд чи зміниться відсоток українців, які обиратимуть тих, хто протиставляє себе старій політичній системі. Наразі немає вагомих передумов, щоби ситуація змінилась на користь «старих облич».
«Голос» відібрав у «Європейської солідарності» 3% і перемістився на третю сходинку партійного рейтингу. Партія Порошенка набирає майже 9%, «Голос» – на межі проходження до парламенту.
Такими новинами останні два дні рясніють інтернет-видання. Автори подібних публікацій допускають суттєву помилку. Яку?
Не існує ніякої арифметичної залежності між рейтингами «Європейської солідарності» та «Голосу» Святослава Вакарчука. Рейтинг «Голосу» росте, бо партія впевнено заходить на електоральне поле 73% виборців, які у другому турі президентських виборів голосували за Володимира Зеленського.
Хто такі 73%? Це українці, які категорично не хочуть бачити в політиці ні Порошенка, ні Бойка, ні Тимошенко, ні Гриценка – нікого з тих, хто хоч день працював в органах влади. Для них не важливий рівень компетентності політика чи його порядність. Ключовий критерій, за яким вони обирали Зеленського, – «бо він не такий як всі», «він ніколи не був у владі». Усі інші аргументи «за» і «проти» чинного президента були для цих 73% другорядними.
Щоби не говорили критики нової влади, але від 21 квітня пройшло занадто мало часу і не трапилося нічого такого, аби відбувся суттєвий перетік електорату від 73% до 25% чи навпаки. Як стверджують досвідченні політтехнологи, «роман» 73% виборців з Зеленським буде тривати від трьох до шести місяців. Будь-яка критика опонентів нового президента не діє на 73%, критичне мислення у них запрацює лише після завершення «випробувального терміну».
А тепер від президентських виборів перенесемося до парламентських. Розподіл електоральних симпатій, який сформувався за результатами президентських виборів, можна екстраполювати на партійні рейтинги. Як ми вже з’ясували, наразі немає підстав вважати, що 73%, які за «нових», стало менше, а 25%, які за «старих», стало більше. Перетік електорату можливий, але в межах похибки.
У зв’язку з цим виникає питання: «Які партії можуть претендувати на підтримку 73% виборців?». Оскільки партії вже заявили про свою участь у позачергових виборах та оприлюднили виборчі списки, можемо говорити про конкретні політсили.
Після старту виборчої кампанії на підтримку 73% електорату могли претендувати три партії з «не нульовим» рейтингом – «Слуга народу», «Голос» та «Сила і честь». Партія Ігоря Смешка викреслила себе з цього списку, коли включила у першу «десятку» списку чотирьох чинних народних депутатів та чиновників з багаторічним стажем.
Натомість «Слуга народу» і «Голос» не зрадили очікувань своїх виборців. Їхніми кандидатами стали «молоді, перспективні і не заплямовані». Одним словом, ті, кого виборці очікували побачити в рядах цих партій.
Підсумовуючи написане вище, візьму на себе сміливість спрогнозувати, що партії Дмитра Разумкова і Святослава Вакарчука поділять між собою 73% Володимира Зеленського. Після 21 липня побачимо, в якій пропорції.
Читайте також про безідейних друзів Кремля.
для ІНФОРМАТОРа