Що в нас змінила революція: сутички з міліцією, народна люстрація і недоторкані стали доторканими

ІНФОРМАТОР підбиває підсумки року, що минає: як недоторкані стали доторканими

Рік, що минає, став визначальним для розвитку України як держави та нації. Як він змінив наше життя і чим він найбільше запам’ятався ми спробуємо показати у серії публікацій.

Однією з докорінних змін у менталітеті суспільства стала “доторканість” до прислужників системи і “недоторканих” представників влади. Раніше, ще за рядянських часів, владу панічно боялися, а представники правоохоронних органів викликали такий жах, що зафіксовані випадки, коли люди помирали від розриву серця після приїзду “воронків” під будинок до підозрюваних.

Після отримання незалежності ми не змінили системи, лише вивіску у назві, а в кабінетах влади і та карних органах залишились сидіти ті ж самі персони, які й сиділи до цього. Катування затриманих, вибивання свідчень, підтасовки доказів – усе це нікуди не зникало, просто стало інакшим і отримало нові форми. Показово, що в Україні до цих пір на обласних управліннях МВС ще залишилися меморіальні таблички та пам’ятні знаки Дзержинському та іншим комуністичним катам. Такий піїтет до червоного маніяка міліціонери пояснюють тим, що “Залізний Фелікс” був засновником системи, “дєдушкой”, а тому вони так віддають данину пам’яті.

За минулі роки українці перестали боятись не лише влади, а і псів системи – міліцію та беркут. Події на Майдані показали усій нації, що бандитів у погонах не варто боятись, особливо коли проти них згуртовано виступати. Активісти штовхалися, блокували, лупцювали і навіть убивали беркутівців. У масштабних подіях революції наша колективна свідомість звільнилась від страху перед людиною у формі. А молодь взагалі давно показала, що не боїться”космонавтів”.

https://www.youtube.com/watch?v=EWrWSJaK2AM

Іншою категорією осіб, яких нас привчали боятись, є народні депутати та високопосадовці. Раніше вони були мало не “богоподібними”, і не кожному дано було наблизитись до “віп-тіла” щоб просто поспілкуватися, а не те, щоб наблизитись до їх житла, угідь та палаців. Цього року революціонери та активісти отримали нагоду побувати у палацах Януковичів, Пшонки, Юри Єнакієвського та інших регіоналів. В той же час, активісти навідувались додому і в палаци Тимошенко, Порошенка, Яценюка та Яреми. Нова влада хоч таким чином розуміє, що за нею також можуть прийти.

https://www.youtube.com/watch?v=2IN2hVLBLyI

 

Після цієї революції ми не отримали найголовнішого – очищення влади від криміналу, казнокрадів та злочинців, – ті, що захопили владу нічим не кращі за папєрєдніків. Однак, народ, який лідери сцени знову намагаються заколисати обіцянками, почав брати ініціативу у свої руки, і починати процес люстрації самостійно: ненависних народу персон били і вкидали до сміттєвих баків. Вперше подібні події розпочинались під час зимового Майдану – до протестувальників потрапляли і тітушки, і беркутівці і депутати-регіонали. Однак, ті, хто самопроголосив себе лідерами протесту, всіма силами намагалися завадити здійсненню народного суду, боючись, що народний гнів таа справедливість рано чи пізно зверне увагу і на них.

Хочемо нагадати, що першим, хто відчув на собі руку народної справедливості став Клічко: штовхаючись із активістами, і обзиваючи їх “провокаторами” він отримав в лице розряд з вогнегасника.


19 лютого, під час атак беркутівців та тітушок, народ впіймав Святаша і забризкав його газом.


Невдовзі, 22 лютого, попався ще один одіозний україноненависник-регіонал – Шуфрич. Активісти хотіли його лінчувати, однак, тоді за нього заступились Яценюк та Турчинов.


Після втечі Януковича до влади начебто прийшли опозиціонери, однак, особливих змін системи народ не відчув, а злочинці старого режиму продовжували користуватись недоторканістю, підтримували терористів, спонсорували їх та ще й агітували за них на центральних каналах. Першим у Миколаєві 9 квітня гнів активістів відчув на собі Царьов. Тоді він вперше отримав в обличчя від місцевих патріотів.

А 14 квітня його як речника терористів разом з Добкіним запросили на ефір “Свободи слова” . Народ не захотів бути толерантними до злочинців, і дав приклад владі як насправді слід відноситись до злочинців. Спочатку гнів юрби відчув на собі регіонал Добкін.

https://www.youtube.com/watch?v=QfKCkvXuGgs

Однак, якщо поглянути на подальші події – йому пощастило більше у порівнянні з Царьовим. Стріми про присутність регіоналів-сепаратистів на “ICTV” зібрала біля приміщення каналу велику кількість активістів, які заблокували усі виходи з будівлі, і очікували на вихід Царьова. Після його проходу до фойє, розлючені люди почали лупц2ювати його, закидувати яйцями і зривати з нього одяг. Зрештою, побитий як пес і голий він був врятований “Правим сектором”. Одяг речнику терористів дав священик. Невідомо за що, але терористи і окупанти надали Царьову статус мало не великомученика за Новоросію, і виділили йому статус речника “парламенту Новоросії”.

Активісти перестали ставитись із піїтетом і до одіозних представників нової влади. Так, влітку, біля Кабміну лице набили Пашинському.

https://www.youtube.com/watch?v=_zEG0ZH6G-k
Наступним стало посольство окупантів та побиття Рудьковського. В той час Росія вводила все нові колони важкої техніки та озброєння на Донбас. а терористи підбили біля Луганського аеропорту наш десант. При цьому посольство Росії навіть як окупанта продовжувало працювати і займатись підривною діяльністю проти України. Активісти спочатку зібрались під стінами дипломатичної будівлі для висловлення протесту, однак згодом туди стало прибувати все більше активістів. В посольство почали летіти камені, петарди, фаєри і коктейлі молотова. Машини дипломатів підпалили і потрощили. Таким чином, шляхом народної дипломатії українці висловили свою ноту протесту окупанту.

До розлюченої юрби необдумано приїхав Рудьковський. Магнат-регіонал хотів попіаритись, аднак активісти примусили його кидати каміння в посольство, а згодом облили зеленкою, і змусили зробити заяву, що він віддасть на АТО свою дорогу автівку.

Наступним став Шуфрич, розправа над яким була відкладена владою ще на Майдані. Приїхавши наприкінці вересня до Одеси агітатор терористів і злочинців нарвався на патріотів, які відлупцювали його і закидали яйцями.

Розправа над ним продовжилась у стінах Верховної Ради, де він вихопив по лиці від нардепів Мосійчука та Ляшка.

https://www.youtube.com/watch?v=P-X6ec1fsOI

Метання до сміттєвих баків стала новим видом продовження народної люстрації. Під дії такого народного очищення влади потрапили одіозні представники старої влади, а самі баки почали використовувати як погрозу для корупціонерів. Першим у сміття був вкинутий Журавський.

https://www.youtube.com/watch?v=sPo9oz-l2W8
Наступним став олігарх Пилипишин, якого облили фарбою, і вкинули в купу сміття.

Після цього “сміттєва люстрація” покотилася по країні, і таким чином народ почав очищувати владу.

Як бачимо, цей насичений подіями рік істотно змінив націю та наш політикум. Не все, чого ми прагнули, змінилось. Однак, нація поступово набуває рис, притаманних незалежним та соціально активним людям. Шкода лишень, що ті, хто прийшли до влади, не розуміють цього.