В рамках акції з підтримки дівчинки Дарини, яка бореться з ВІЛ, ІНФОРМАТОР публікує історії боротьби українців з тяжкими хворобами.
Журналісти видання поспілкувалися з Оксаною Козловою, яка працює аналітиком цифрових технологій. Раніше Оксана викладала політичні технології та історію парламентаризму в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова.
В 2018 році Оксана дізналася після літньої відпустки, що захворіла на рак молочної залози.
“Після обстеження лікар відправив мене на мамографію. Я відразу зрозуміла, що у мене рак. На той момент я боролася за свою подругу, яка хворіла на рак грудей”, – розповідає Оксана.
Біда не приходить одна. Після того, як діагноз нашої героїні підтвердився після біопсії, помер її тато.
“Це було найважче для мене. Потрібно було хоронити тата і лягати терміново на операцію. Тоді у мене стався нервовий зрив. Я вважала себе винною у смерті тата. Він мені був потрібен в той момент, а його не було поруч”, – говорить Оксана.
Але її не покинули в тяжкий життєвий період. Про складну ситуацію викладачки дізналися студенти, які почали одразу збирати кошти на допомогу.
“Я не очікувала, що про мою хворобу дізнаються студенти. Вони писали мені, турбувалися за мене і зібрали велику купу грошей. Завдяки ним я пройшла швидко реабілітацію і змогла купити дорогі препарати, замовляти їх за кордоном. Студенти мені дзвонили, провідували. Вони казали: “Ми знаходимося біля вас, давайте зустрінемося”. Це багатого варте. Це було найголовніше для мене. З’ясувалося, що колишніх студентів не має, всі вони – велика родина. Я вже тоді не викладала в університеті”, – ділиться історією Оксана.
Після лікування Оксана кардинально переглянула власне життя.
“Я зрозуміла, що потрібно відпускати людей. У кожного свій шлях, якщо ти не потрібна людині, то краще її відпустити. Я почала більше допомагати людям, залучаюсь до зборів коштів. Гроші – це, звичайно, важливо. Але найголовніше в складних моментах – це ставлення і підтримка людей. Моменти спілкування, підтримки, обійм – вони дуже важливі. Інколи люди не знають, що тобі сказати. Вони кажуть недоречні речі, які є шаблонними, наприклад, про “бумеранги” і карму. Хворій людині потрібні зовсім інші речі, потрібні слова підтримки. Навіть гарну книжку подарувати – було б чудово”, – зазначає Оксана.
Вона наголошує, що важливо не тримати в собі емоцій. Важливо, щоб хвора людина не стримувала себе, щоб могла виразити весь спектр своїх почуттів.
Після гормональної терапії Оксана почала забувати слова, але кожен день вона читала словник, занотовувала і запам’ятовувала прочитане.
“Потрібно постійно над собою працювати і вчитися для того, щоб хвороба тебе не поглинала. Хочеться всім сказати, що варто не забувати про профілактику та обстеження. Я про це завжди нагадую своїм друзям”, – підсумовує Оксана.
Нагадаємо, що для для допомоги Даринці можна пересилати кошти на рахунок:
4731 2191 0516 5322 (Тоюнда О.В.)
Спілкувався Антон Візковський
для ІНФОРМАТОРа