Луценко може бути причетним до переслідування учасників акції “Україна без Кучми”, – адвокат

У 2001 році Юрій Луценко, чинний Генеральний прокурор України, давав обвинувальні свідчення у “справі 9 березня”.

Внаслідок цього за грати потрапило майже 2 десятки людей, серед яких – члени УНА-УНСО.

Так, до в’язниці потрапили політв’язні режиму президента України Леоніда Кучми (1994-2005 рр.): Микола Карпюк, Руслан Зайченко, Андрій Шкіль, Ігор Мазур, Микола та Григорій Ляховичі та ще 14 УНСовців.

Багатьох із них захищав громадський діяч та адвокат Андрій Мамалига.

У коментарі для ІНФОРМАТОРа правник підтвердив факт причетності чинного Генпрокурора до зазначених судово-політичних процесів.

“В основу вироку в “справі 9 березня” лягли обвинувальні свідчення саме Юрія Луценка. За 16 років, перебуваючи на посаді міністра МВС, а пізніше й Генпрокурора, він нічого не зробив, аби виправити власну помилку.

Завдяки його розумінню “закону та справедливості” СБУ та ГПУ запроторили за ґрати невинних людей.

Справу не переглядали до сьогодні: жодного кримінального провадження проти суддів, прокурорів та слідчих СБУ, які фальсифікували матеріали, не відкрито.

На жаль, Європейський суд з прав людини виніс вирок лише у 2015 році. У рішенні визнали лише той факт, що український  суд не дотримався 6 статті конвенції, тобто права підозрюваних на справедливий суд.

У 2005 році я подавав у заяву про перегляд обвинувальних вироків. Після перемоги Помаранчевої Революції, ГПУ в особі тодішнього Генерального прокурора погодилася з моїм зверненням, але Верховний суд так і не скасував ті ганебні вироки.

Одним з юридичних виходів із цієї ситуації може стати індивідуальна амністія (за аналогією постанови Верховної Ради у 2014 році). Я вважаю, що було б справедливим, аби парламент реабілітував цих хлопців, щоправда, п’ятьох – посмертно.

Луценко ж у цій справі давав саме обвинувальні свідчення. Чи були вони правдивими? Особисто я вважаю – ні.

Не можна не звернути увагу й на те, що заступником у Луценка наразі працює кучмівський прокурор Юрій Столярчук, який продовжує репресувати патріотів України.

Звичайно, якщо чинний Генпрокурор тоді брехав, то його треба притягнути до відповідальності. Було б максимально доречно, аби Юрій Віталійович все-таки підняв цю справу, посприяв її перегляду і спростував або підтвердив усе, що я зараз говорю”, – заявив адвокат.

Нагадаємо, 9 березня 2001 року відбувся фінальний акт протестної акції “Україна без Кучми” (“УБК”). Внаслідок спровокованих бійок біля пам’ятника Шевченку і на Банковій, було затримано сотні активістів, майже два десятки заарештовано та засуджено на строк від 2 до 5 років позбавлення волі, серед яких були і члени УНА-УНСО.

У 2005 році, до тодішнього міністра МВС Юрія Луценко надсилали звернення з вимогою провести у цій справі внутрішнє розслідування, з доступом до матеріалів представникам ЗМІ й громадськості.

Для цього Юрію Луценку потрібно було лише видати відповідне розпорядження, але він відмовлявся давати навіть коментарі. З часом, йому, як міністру, приходило з десяток депутатських звернень із такою ж вимогою, але на них надсилалися лише відписки.

Також нещодавно повідомлялося, що народні депутати від парламентської фракції “Батьківщини” збирають підписи до постанови про відставку уряду прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та лобіюватимуть призначення на цю посаду Юрія Луценка.

Лілія Кузьменко
для ІНФОРМАТОРа